Пам'ятки Дніпропетровської області

Криворізький музей єврейської культури та історії Голокосту створено при синагозі Бейс Штерн Шульмана з ініціативи та на основі особистої колекції мецената Михайла Мармера.

Експозиція "Музею Михайла Мармера" розповідає про повсякденне життя криворізьких євреїв у кінці ХІХ – на початку ХХ століття, в тому числі трагічний бік історії - єврейські погроми. Подано раритетні предмети, що розповідають про релігійну традицію єврейського народу.

Експозиція "Катастрофа" про події Другої світової війни складається із п'яти окремих розділів: напередодні трагедії, фабрики смерті, гетто, Голокост на Дніпропетровщині, єврейський рух опору, експозиція пам'яті.

Остання експозиція оптимізує логічний зміст музею, розповідаючи про поступальний розвиток єврейського життя в Україні.

Музей українського живопису в Дніпрі представляє Катеринославсько-Дніпровську школу живопису XX сторіччя, біля витоків якої стояли художники Михайло Панін, Микола Погребняк, Олександр Куко.

Музей відкритий у 2013 році в сучасній будівлі поряд із Троїцьким собором.

Основна експозиція, що налічує понад 200 робіт, присвячена дніпровським художникам ХХ століття.

Також представлені альбоми, буклети виставок 1960-1970-х років, особисті речі художників, слайди із фотографіями із сімейних архівів.

Музей заслуженого художника України, українського майстра народного декоративного розпису та народної декоративної графіки, заслуженого майстра народної творчості УРСР, засновника фабрики Петриківського розпису Федора Панка відкрито 2013 року в його рідному селищі Петриківка на Дніпропетровщині.

Музей розташовується в місцевому будинку культури. Основну частину експозиції складають твори з особистої колекції родини Панків.

Експозиція демонструє різні етапи формування традицій петриківського розпису.

Приватний музей чашки і старовинних речей у селищі Шевченко на Дніпропетровщині відкрила у 2024 році місцева мешканка Наталія Мальченко. Основу експозиції склала її особиста колекція чашок, яку вона почала збирати ще у 2004 році.

Зараз у музеї представлено понад тисячу чашок різноманітних форм та розмірів, виготовлених із різних матеріалів та з різним способом оформлення. Найдавніші екземпляри датуються XVIII-XIX століттям. Деякі з експонатів мають свою історію, як от обгоріла чашка зі зруйнованої російською ракетою лікарні в Краматорську.

У музеї, окрім чашок, представлений інший посуд та старовинні речі, серед яких вишиті рушники, поштівки і конверти, фотоапарати, телефонні апарати та навіть грамофон. Після екскурсії господиня пригощає відвідувачів запашним чаєм зі смаколиками.

Музей-квартира художника Григорія Синиці в Кривому Розі є філіалом Криворізького міського історико-краєзнавчого музею.

Відомий митець-бойчукіст, автор концепції "Української колористичної школи", заслужений художник України Григорій Синиця жив та працював у Кривому Розі з 1968 року до самої смерті у 1996 році. Тут він завершив свою фундаментальну теоретичну естетично-філософську працю "Колорит в образотворчому мистецтві", а також працював над новою технікою "Флоромозаїка".

В меморіальному музеї-квартирі художника експонуються близько 200 його робіт, виконаних у різних техніках.

Музейний центр Олени Блаватської та її родини у Дніпрі створюється у будинку-пам'ятці на території старовинної катеринославської міської садиби Фадєєвих, збудованій на початку ХІХ сторіччя.

В 1816-1834 роках садиба належала Андрію Фадєєву, діду Блаватській, а сама вона народилася тут у 1831 році.

Об'їхавши весь світ і дослідивши стародавні східні навчання в Індії та на Тибеті, Олена Блаватська прославилася на весь світ як видатний теософ, релігієзнавець, письменниця, творець Міжнародного теософського товариства. Її роботи вплинули не світогляд Миколи Реріха, Василя Кандінського, Томаса Едісона, Магатми Ґанді.

Музей Блаватської у Дніпрі створюється з 2004 року. Розгорнуті пілотні експозиції, працює наукова бібліотека, проводяться клубні зустрічі.

На будівлі встановлено меморіальну дошку, присвячену Олені Блаватській.

Етнографічний музей-садибу "Миколин хутір" у селі Мала Петриківка на Дніпропетровщині заснували 2019 року відомі майстри петриківського розпису Микола та Валентина Деки.

Вони приймають гостей у власній сільській хаті віком понад сто років, яку оздобили традиційними розписами в петриківському стилі та перетворили на музей традиційного селянського побуту. Чільне місце в інтер'єрі посідає традиційна українська піч. Також можна побачити старовинний ткацький верстат, розписну скриню, вишитий одяг і рушники.

Відвідувачам пропонують майстеркласи з петриківського розпису та ляльки-мотанки, а також обіди з домашніми стравами.

Унікальною атракцією комплексу є "Мандруюча хатинка" – розписний будиночок на колесах, яким можна здійснити подорож навколо хутора.

Підгородненський народний історико-краєзнавчий музей носить ім'я місцевого бандуриста й різбляра Олекси Коваля. Саме він у 1967 році заснував краєзнавчий музей у Підгородному.

Музей розташований в окремому приміщенні біля міської ради. Його фонди налічують понад 19 тисяч одиниць зберігання. Зокрема, представлена велика етнографічна добірка, що включає традиційний одяг, старовинний український посуд, знаряддя селянської праці.

Серед експонатів музею є і бандури, виготовлені Олексою Ковалем.

Народний музей історії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" розміщується в колишньому інженерному клубі Кам'янського, збудованому на початку XX століття.

Експозиція в чотирьох залах розповідає історію підприємства, починаючи з моменту першої плавки на тодішньому Дніпровському металургійному заводі у 1889 році. Музейні фонди налічують понад 15 тисяч експонатів: архівних матеріалів, унікальних книжкових видань, старовинних знарядь праці, предметів побуту та етнокультури, рідкісних фотографій, фрагментів справжнього технологічного обладнання, особистих речей працівників заводу.

Особливе місце посідає експозиція продукції заводу на відкритому майданчику перед музеєм. А головним експонатом Музею історії ДМК вважається заводський гудок, який більше 100 років подавав сигнал початку і закінчення зміни.

Національний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка було засновано в Дніпрі (на той час Січеславі) в 1918 році урядом гетьмана Павла Скоропадського як перший професійний театр України.

Будівля була прибудована як театрально-концертна зала до колишнього англійського клубу (архітектор Федір Булацель). Реконструйована в 1978-1979 роках. Збережено картуші з цифрами "1838" та "1913" - дати заснування клубу та його 75-річчя. Фасад прикрашений скульптурним триптихом, що відбиває етапи творчого шляху театру. Закруглений кут увінчаний фігурою музи.

Нікопольський краєзнавчий музей створено в 1919 році як Музей образотворчих мистецтв на основі художньої колекції, реквізованої у місцевого поміщика Нечаєва.

Початково музей розміщувався в історичному будинку початку ХХ століття, але зараз ця пам'ятка архітектури вже тривалий час перебуває в аварійному стані, тож експозиція розташована у тимчасовому приміщенні в центрі Нікополя.

Найцінніша частина колекції була втрачена під час Другої світової війни.

Зараз фонди музею налічують понад 45 тисяч експонатів, які розповідають про природу та історію краю з найдавніших часів до сьогодення.

Експозиція відділу природи та екології знайомить з характеристикою географічного положення краю, його флорою і фауною, корисними копалинами, палеонтологією, екологією довкілля.

Експозиція відділів археології і давньої  історії та   запорозького козацтва і нової історії має три розділи: "Археологічні пам’ятки краю", "Запорозькі Січі і запорозьке козацтво на території краю", "Наш край під владою Російської імперії".

Експозиція відділу новітньої та сучасної історії складається з двох стаціонарних виставок: "Україна. Шлях до незалежності" і "Наш край у роки Другої світової війни".

Відділ мистецтв організовує й експонує тимчасові і стаціонарні художні та етнографічні виставки. Також в музеї регулярно проходять лекції, майстеркласи, тематичні заходи.

Павлоградський історико-краєзнавчий музей знаходиться у центрі міста, поряд із собором Нерукотворного Спасу.

Експозиція розповідає про історію міста, в тому числі знаменитого 135 павлоградського гусарського полку, що прославився у франко-російській війні 1812 року.

Є цікава етнографічна колекція та експозиція, що розповідає про козаків Самарської паланки.

Один з найцікавіших експонатів - козацький човен XV столітя, що добре зберігся.

Гордістю жовтоводців є Палац культури побудований в 1957 роц за проєктом архітектора Анатолія Олександрова.

Проєкт за своїм змістом унікальний, за його зразком пізніше було збудовано Палац культури автомобілебудівників у місті Міас та Палац мистецтв у Чехословаччині. У всіх трьох варіантах однакове лише планування. Матеріали та інтер'єри у кожному випадку використовувалися різні.

Враховуючи унікальність Палацу культури в Жовтих Водах, у 1985 році його було включено до списку архітектурних пам'яток Дніпропетровської області.

Пам'ятник шведському хіміку Альфреду Нобелю відкрито у Дніпрі в 2013 році на території меморіально-паркового комплексу "Планета Альфреда Нобеля".

Меморіал створений у 2008 році на території Дніпровського університету економіки та права, який носить ім'я Нобеля.

Пам'ятник Героям Визвольної війни українського народу 1648-1654 років, розташований у парку Слави, є центральним у місті Жовті Води.

Композиція із трьох постатей вершників, розташованих на пагорбі, символізує собою спостережний пункт гетьмана Богдана Хмельницького під час історичної битви на Жовтих Водах. Поруч із знаменитим полководцем – його уславлені соратники Іван Богун та Максим Кривоніс.

Автори скульптурної композиції – заслужені скульптори України Анатолій Білостоцький та Оксана Супрун. Пам'ятник збудовано за проєктом заслуженого архітектора України Василя Гнєздилова. Загальна висота монумента – 11,5 метрів, висота скульптур – 6 метрів. Виливок скульптур у бронзі виконано фахівцями київського творчо-виробничого об'єднання "Художник".

Пам'ятник Героям Визвольної війни у ​​Жовтих Водах відкрито в 1992 році.