Пам'ятки Львова

Історичний музейний комплекс Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького розташовується в колишній віллі професора львівського університету Еміля Дуніковського, яка збудована у 1896-1898 роках за проєктом архітектора Владислава Рауша в стилі необароко.

У 1911 році її придбав для потреб Церковного музею його засновник і меценат митрополит Андрей Шептицький. Саме тут у 1913 році відбулося відкриття першої експозиції Національного музею у Львові.

Зараз в Історичному музейному комплексі розгорнута постійна експозиція "Українське мистецтво ХХ століття". Вона є продовженням експозиції українського мистецтва ХІІ-ХІХ століть, яка знаходиться у головній будівлі музею на проспекті Свободи.

Представлені твори презентують становлення та розвиток української художньої культури у руслі основних стилів та напрямків світового мистецтва минулого століття, а також відображає культурно-мистецькі процеси радянського періоду, що розвивалися поза рамками нормативної естетики соцреалізму.

Княжий Храм Святого Миколая Чудотворця - найдавніша пам'ятка монументальної архітектури Львова.

Мабуть, храм будувався як усипальниця галицьких князів, був головним духовним центром львівських русинів. Перша згадка про церкву Святого Миколая датується 1292 роком. Ще в князівські часи церква служила не тільки храмом, а й центром суспільно-політичного життя.

Розташовувалася біля підніжжя гори Високий Замок, поряд із площею Старий Ринок, де за часів раннього середньовіччя був центр нижнього міста. Товщина стін храму свідчить також про оборонне значення споруди.

Королівський арсенал Львова споруджено в стилі бароко архітектором Павлом Ґродзицьким за наказом польського короля Владислава ІV.

Як стратегічно важливе місто Львів мав два арсенали. Міський формували громадяни міста, а королівський утримувався коштом монарха. З 1939 року в приміщенні Королівського арсеналу розміщується Львівський обласний державний архів.

Перед будівлею арсеналу в 1977 році встановлено пам'ятник першодрукарю Іванові Федорову, відкритий до 400-річчя друкарства на українських землях. Біля пам'ятника розташований букіністичний ринок, популярний у іноземних туристів. Тут збираються торговці старими книгами та предметами старовини.

Ансамбль монастиря бенедиктинок у Львові – костел та монастирський корпус – споруджувався за участю архітектора Павла Римлянина. Має яскраво виражений оборонний характер.

Костел Усіх Святих - невелика кам'яна, прямокутна у плані споруда. До південно-східної частини примикає двоповерховий будинок келій, що зберіг прийоми та елементи ренесансної архітектури. Комплекс оточений стінами з барочними воротами ХVІІ сторіччя.

Нині це діючий Свято-Покровський монастир Сестер Студійського Статуту.

Костел та монастир кармеліток босих Матері Божої Громничої заснований у Львові Якубом Собеським, батьком короля Яна Собеського.

Будівництво почалося в 1644 році і тривало до кінця століття. Монастирський комплекс із костелом належав ордену босих кармеліток до 1792 року.

Храм у стилі бароко має форму латинського хреста, формами нагадує церкву Санта-Сусанна в Римі.

Нині належить до Української греко-католицької церкви як церква Стрітення Господнього.

Костел Марії Сніжної в районі Старого Ринку у Львові – один із найдавніших храмів міста.

Побудований у XIV сторіччі німецькими колоністами поряд із старою ринковою площею. В документах костел вперше згадується у 1352 році.

Початковий вид будівлі було сильно змінено наступними перебудовами у XVII та XIX століттях. Після останньої реконструкції, проведеної архітектором Юліаном Захаревичем, костел став однонефним, базилікового типу, з подовженою вівтарною частиною, квадратним притвором та квадратною двоярусною дзвіницею.

Раніше інтер'єр був прикрашений фресками 1750-1751 років художника Станіслава Строїнського. На їх місці в XIX столітті художник Едвард Лєпший виконав нові розписи, що імітують мозаїку.

Нині це храм Матері Божої Неустанної Помочі Української греко-католицької церкви.

Костел Святого Антонія Падуанського у Львові – чудовий приклад храмової архітектури в стилі бароко.

Францисканський костел Святого Антонія був заснований у 1618-1630 роках за межами тогочасних міських стін, спочатку був дерев'яним.

Нинішній кам'яний храм споруджений коштом князя Костянтина-Криштофа Корибута Вишневецького, освячений у 1739 році. Деякі джерела датують заснування дерев'яного костелу 1718 роком, а спорудження кам'яного – 1784 роком. Також відомо про реконструкцію храму у 1765 році архітектором Франциском Кульчицьким.

У 1818 році за проєктом архітектора Йозефа Маркля споруджено дзвіницю.

Костел Святого Антонія залишався чинним навіть у радянські часи.

Донині збереглося багате внутрішнє оформлення храму. Інтер'єр відрізняється вишуканістю та красою: вражає пишне різьблення та позолота у стилі рококо. На парапеті сходів перед входом встановлено кам'яну скульптуру Діви Марії роботи Себастьяна Фесінгера (ХVIII сторіччя).

Нині храм знову належить францисканцям. У 1995 році він оголошений санктуарієм Святого Антонія Падуанського.

Римо-католицький костел Святої Марії Магдалини заснований в 1600 році ченцями-домініканцями на місці старого дерев'яного костелу за міськими стінами Львова.

При костелі було відкрито домініканський монастир та семінарія. Автори проєкту монастирського комплексу – архітектори Войцех Келар та Мартин Годний.

У 1648 році монастирські укріплення захопили війська Богдана Хмельницького. Згодом будівля костелу неодноразово зазнавала змін. У 1754-1758 роках костел розширив та перебудував архітектор Мартин Урбанік, було змінено фасади, добудовано вежі.

Під час секуляризаційної реформи австрійського імператора Йосипа II у 1786 році костел зробили парафіяльним, а в монастирі було засновано в'язницю для жінок легкої поведінки (закрита в 1922 році).

Сучасний вигляд костел набув в 1870 році. В архітектурі будівлі поєднуються елементи стилів бароко та ренесансу.

У костелі святої Марії Магдалини встановлено найбільший в Україні орган, виготовлений в 1932 році чеською фірмою Rieger-Kloss. З радянських часів в будівлі розміщується Львівський Будинок органної та камерної музики.

З 1998 року відновлено богослужіння.

Костел францисканців збудований у Львові в 1708-1178 pоках. як костел Непорочного Зачаття Діви Марії монастиря капуцинів, заснованого в 1707 році Ельжбетою Софією Сенявською. Храм виконаний у стилі бароко.

Після ліквідації капуцинського ордену в 1785 році монастирський комплекс зайняли францисканці.

За радянських часів тут розташовувався інтернат.

Нині костел належить Церкві християн Адвентистів сьомого дня.

Львівська дитяча залізниця розташована у Стрийському парку.

Відкрита в 1951 році на базі вузькоколійки, що зв'язувала з 1922 року станцію "Персенківка" зі станцією "Східні Торги".

Дорога довжиною 1,2 кілометри проходить зовнішнім периметром Стрийського парку в його південній частині. На маршруті між станціями "Паркова" та "Сонячна" курсують локомотиви ТУ2 і ТУ3, а також 4 вагони Pafawag, причому тепловоз ТУ3 вважається останнім локомотивом цієї серії.

Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького є одним із найбільших художніх музеїв України. Її фонди налічують понад 62 тисячі творів мистецтва різних епох.

Заснована вона в 1914 році як Львівська картинна галерея і відтоді розташовується в будинку 1874 року побудови, який належав видатному історику та колекціонеру Владиславу Лозинському.

Зараз в палаці Лозинського розміщується адміністрація Львівської національної галереї мистецтв та її відділ "Європейське мистецтво ХІХ-ХХІ століть". У 24 залах представлено близько 400 робіт французьких, австрійських, німецьких, польських, російських та українських майстрів.

Перлиною вважається єдиний в Україні твір Жоржа де ла Тура "У лихваря", одне з найдорожчих та найцінніших полотен світового значення на території країни. У світі збереглося лише 32 картини цього загадкового європейського майстра. Також представлено кілька портретів Артура Гроттгера, "Портрет доньки" Генриха Родаковського та інші.

Зали мистецтва Львова 1900-1930 років знайомлять з творами художників, які входили в об’єднань АНУМ, АRTES, "Нова генерація".

Філіями Львівської національної галереї мистецтв є:
- Палац Потоцьких (Львів);
- Музей модернізму (Львів);
- Олеський замок (Олесько);
- Підгорецький замок (Підгірці);
- Золочівський замок (Золочів);
- Жовківський замок (Жовква);
- Музей Івана Георгія Пінзеля (Львів);
- Каплиця Боїмів (Львів);
- Храм Івана Хрестителя (Музей найдавніших пам'яток) (Львів);
- Музей Теодозії Бриж (Львів);
- Музей-заповідник "Русалка Дністрова" (Львів);
- Музей-заповідник "П’ятничанська вежа" (П’ятничани);
- Музей-заповідник Маркіяна Шашкевича (Підлисся);
- Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри (Брюховичі);
- Музей-заповідник гетьмана України Івана Виговського (Руда);
- Музей Жидачівської землі (Жидачів);
- Музей староукраїнської книги (працює у фондовому режимі).

Львівська ратуша - домінанта площі Ринок, один із найвідоміших символів Львова. Головний вхід до будівлі стережуть два символічні леви, що тримають щити з гербом міста.

Першу дерев'яну будівлю ратуші було споруджено в 1381 році, згодом неодноразово перебудовувалася. У середньовіччі перед нею розташовувався стовп покарання (в 1564 році тут був страчений молдавський господар Томша, в 1578 році - ватажок козацького повстання Іван Підкова).

У нинішніх класичних формах будівлю ратуші відбудовано на початку ХІХ століття (архітектори Йозеф Маркль, Франц Трешер, Йосиф Вандрушка). З 1939 року тут розміщується Львівська міська рада.

Проводяться екскурсії будівлею з відвідуванням 65-метрової годинникової вежі. З оглядового майданчика на вежі ратуші (підйом 408 сходинок) відкривається одна з найкращих панорам Львова. Тут же можна ознайомитися з механізмом годинника, виконаного в 1852 році на фабриці Вільгельма Штіля під Віднем.

Останнім часом відновлено старовинну традицію - щодня опівдні з вежі ратуші виконується мелодія гімну міста. У вихідні дні трубач сурмить кожні дві години з 9 ранку до 9 вечора.

Львівська цитадель - комплекс фортифікаційних споруд австрійських часів, що дійшов до нас із XIX століття майже без змін.

Споруджена на узгір'ї на південно-західних підступах до Львова для контролю над містом та стрийською дорогою.

Фортифікаційні роботи тут розпочато поляками ще в 1635 році під керівництвом королівського інженера Фрідріха Ґетканта. В 1672 році під час облоги Львова укріплення використовували війська турецького султана Мухамеда IV. У 1852-1854 роках австрійська влада реконструювала і розширила фортецю, спорудивши корпус казарм, дві квадратні та чотири круглі вежі.

Комплекс не зіграв значної ролі під час світових воєн, завдяки чому чудово зберігся. У радянські часи на території був розбитий парк "Цитадель", приміщення використовувалися як склади. Зараз у будинках казарм розмістився банк. Одна з круглих веж перетворена на розкішний готель.

Будівля львівського Будинку вчених була побудована фірмою "Фельнер та Гельмер" у 1897-1898 роках за проєктом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера.

Цей творчий тандем також працював над готелем "Жорж" у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях.

Проєкт з будівництва був здійснений на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витриманий у стилі необароко.

З 1918 до 1939 рік тут розміщувалося Народне (аристократичне, графське, дворянське) казино (збори). З 1948 року тут розміщується Львівський Будинок вчених.

Відмінно збережені елементи інтер'єру - парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, витончений балкон - все це робить колишнє казино одним з найкрасивіших та найархітектурніших будинків Львова.

Саме тут знімали сцену з фільму "Д'Артаньян і три мушкетери", де Д'Артаньян піднімався сходами до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи.

Палац львівського патриція, багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта на площі Ринок – перлина житлової ренесансної архітектури Львова, пам'ятка архітектури національного значення.

Будинок зведений в 1580 році архітектором Петром Барбоном за участю його учня Павла Римлянина. Певний час перебував у власності королівської родини Собеських, отримавши другу назву "Королівська кам'яниця".

Саме у палаці Корнякта знаходиться відомий Італійський (Венеційський) дворик за зразком ренесансних італійських cortile, що оточує внутрішній периметр відкритими галереями під аркадами. В галереї представлена виставка скульптур, зокрема "Справедливість та Правосуддя" – ганебний стовп (прангер), який стояв на лобовому місці перед Львівською ратушею.

Зараз у приміщеннях палацу Корнякта розташовується адміністрація Львівського історичного музею,. Постійна експозиція відділу "Кам’яниця Корнякта" презентує історію будинку через долі його мешканців у контексті історії міста, краю, Європи.

"Королівськими палатами" традиційно називають чотири колишні парадні зали королівської резиденції, що знаходяться на другому поверсі будинку. У збережених палацових інтер’єрах початку ХІХ століття сьогодні експонуються твори малярства, скульптура, зразки салонних меблів, годинники, порцеляна, музичні інструменти, старовинні європейські ордени а також рідкісні меморіальні пам’ятки. Один із найпопулярніших експонатів – загадкове чорне крісло у вигляді крилатого дракона. Зазвичай, наприкінці екскурсії можна почути живе звучання музичної скриньки Symphonion.

В Італійському дворику працює кафе зі столиками просто неба та антикварна лавка.

Відділами Львівського історичного музею є:
- Музей–Арсенал;
- Музей іcторії Львова;
- Музей історії України;
- Палаццо Бандінеллі;
- Музей визвольної боротьби України;
- Музей історії науки і техніки;
- Музей "Літературний Львів";
- Музей Романа Шухевича;
- Музей Євгена Коновальця.