Пам'ятки Львова

Храм Христа Спасителя (Церква Воскресіння) на вулиці Пекарській у Львові збудований у 1874 році як римо-католицький костел та монастир ордену воскресінців.

Проєкт виконав архітектор Альбін Заґурський, головний вівтар оформили архітектори Ян Томаш Кудельський та скульптор Петро Гарасимович. У 1881-1882 роках до монастиря прибудували будинок інтернату. Остаточно будівництво було завершено у 1889 році.

В 1932 році інтер'єр храму розписали у стилі модерн художники Казимир Смучак та Станіслав Еренфельд.

Нині це храм Христа Спасителя протестантської громади Союзу Християн Віри Євангельської

Хресна дорога у Львові – це архітектурний комплекс, який відтворює основні моменти страждань Ісуса Христа.

Розташована на північному схилі гори Високий Замок. Складається із 15 стацій (стоянь) зі скульптурами, виготовленими архітектором Богданом Гретчаком у 2010-2013 pоках.

До комплексу Хресної дороги також входить печерний храм, над яким встановлена ​​постать Богородиці, а також джерело Діви Марії.

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця.

Знаходиться у двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя.

Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття.

Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі.

Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького створено у колишній оселі художника у Львові. Розташований в будинку, спорудженому 1891 року за проєктом Густава Бізанца.

Визначний український графік ХХ століття Леопольд Левицький вважається одним із піонерів українського графічного дизайну та реклами. Його музей засновано у 1984 році з ініціативи дружини художника Гені Левицької.

Експозиція в трьох кімнатах висвітлює творчі здобутки художника у графіці та живописі, а й відтворює особливе середовище львівської інтелігенції, в якому він жив і творив.

Музей Леопольда Левицького є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського знаходиться у Львові в будинку, в якому славетний український маляр жив з 1913 року.

Вишукана червоноцегляна вілла, зведена наприкінці ХІХ століття  у неороманcькому стилі за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича, свого часу була відома як палац польського художника Яна Стики.

В 1907 році її придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб церковного музею. За сприяння митрополита у 1923-1935 роках тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського – перший на Заході Україні художній навчальний заклад для молоді, що став провідним центром мистецького життя Львова.

Творча майстерня художника розташовувалася на другому поверсі будинку, а поруч у п’яти кімнатах мешкала його родина. З 1972 року у цих приміщеннях облаштовано художньо-меморіальний музей, що висвітлює основні етапи творчого шляху художника.

Музей Олекси Новаківського є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької відкрито у 1971 році в колишньому помешканні художниці у Львові, на третьому поверсі житлового будинку кінця ХІХ століття.

Згідно із заповітом художниці, уся її творча спадщина, помешкання та особисті речі були передані в дар українському народові.

Експозиція у чотирьох кімнатах розкриває працю мисткині у різних жанрах та видах образотворчого і ужиткового мистецтва. А також представляє її як новатора й творця модерного вислову в українській художній культурі.

Максимально збережений інтер’єр квартири відтворює естетичні уподобання мисткині щодо художнього оформлення міського житла в контексті української народної традиції та її творчого інтерпретування.

Музей Олени Кульчицької є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Церква Покрови Пресвято́ї Богородиці збудована у Львові в 1745 році в стилі пізнього бароко.

Свого часу служила другим храмом католицького монастиря тринітаріїв, потім була парафіяльним та єзуїтським костелом.

Нині це Свято-Покровський собор Православної церкви України.

Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа збудована у Львові в 1875-1898 роках за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича на місці колишнього костелу Святої Трійці та монастиря тринітаріїв.

У 1783 році орден тринітаріїв було скасовано австрійською владою, а монастирські будівлі передані університету. Згорілі під час бомбардування міста в 1848 році університетські будівлі тривалий час стояли в руїнах. На їхньому місці було вирішено звести Преображенську церкву. У декоруванні церкви брали участь відомі львівські живописці та скульптори Андрій Коверко, Теофіл Копистинський, Михайло Осінчук, Антін Пилиховський, Тадей Попель, Леонард Марконі. Урочисте посвячення церкви відбулося у 1906 році.

Після заборони радянською владою греко-католицької церкви, тривалий час храм перебував під юрисдикцією московського патріархату РПЦ,

У жовтні 1989 року Преображенська церква стала першою в Україні святинею, яка була повернута віруючим Української греко-катоицької церкви.

Петропавлівська церква у Львові збудована в 1668 році як католицький костел Святих Петра і Павла.

В 1750 році храм було передано чернечому ордену паулінів, які перебудували будівлю в стилі бароко і розмістили в ній свій монастир. У 1784-1786 роках австрійська влада передала святиню греко-католикам. В 1798 році архітектор Клеменс Ксаверій Фесенгер влаштував притвор із вежею в стилі класицизму.

З 1989 року церква святих апостолів Петра і Павла належала до Української автокефальної православної церкви. З 15 грудня 2018 року перебуває під юрисдикцією Православної церкви України.

Церква Святих Ольги і Єлизавети - найвищий львівський храм (85 метрів), який змагається за висотою із собором Святого Юра. Раніше - церква Святої Єлизавети Угорської.

Величезний неоготичний костел Святої Єлизавети споруджений на початку XX століття. За переказами, названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі), дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський використовував багато елементів французької та північнонімецької готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільці центр, вертикальний внутрішній простір. Портал прикрашає скульптурна композиція Петра Війтовича "Розп'яття з пристосованим", над інтер'єрами працював львівський майстер Казимир Сіхульський.

Під час Другої світотової війни храм було пошкоджено, потім зачинено. З 1991 року належить Українській греко-католицькій церкві, переосвячений як церква Святих Ольги та Єлизавети.

З 1708 року, коли Львівське Успенське Ставропігійське братство перейшло до греко-католицизму, православна громада Львова не мала свого храму, богослужіння проводились у приватних будинках.

Будівництво православної церкви Святого Великомученика Георгія за проєктом австрійського архітектора Ґустава Захса почалося у Львові в 1897 році. Нетиповий для галицької сакральної архітектури образ храму поєднує у собі риси неороманського і неовізантійського стилів, характерніших для Буковини.

З 1992 до квітня 2023 року церква Святого Георгія була кафедральним собором Львівської єпархії російської православної церкви в Україні і єдиним у Львові храмом, що належав до московського патріархату. Нині храм належить до Православної церкви України.

Нинішня церква Святого Іоана Золотоустого та духовна семінарія займають комплекс будівель колишнього монастиря францисканок, збудованого в 1877-1889 роках за проєктом архітектора Юліана Захаревича.

Храм споруджено в стилі неоготики. В апсиді збереглися 3 вітража, виготовлені у Мюнхені фірмою Франца Майєра в 1887-1889 роках, а також дерев'яний неоготичний амвон. Монастирський корпус триповерховий, із внутрішнім двориком.

За радянських часів тут розташовувалася Перша інфекційна лікарня.

Наразі комплекс належить Православній церкві України, тут розміщується Львівська православна богословська академія.

Церква Святого Йосафата – чинний греко-католицький храм у Львові. Була побудована в 1930 році за проєктом архітектора Яна Кароля Зубжицького як римо-католицький костел Святого Франциска Ассизького отців капуцинів.

Після проголошення блаженним єпископа Української греко-католицької церкви Миколая Чарнецького, до церкви Святого Йосафата з Личаківського цвинтаря було перенесено його мощі.

Монастирський комплекс із храмом Святого Климентія Папи збудував у Львові в 1893-1895 роках будівельник Іван Левинський за проєктом Франці Штатца для католицького жіночого чернечого ордена босих кармеліток.

У 1939 роках тут було розташоване управління НКВС. У 1943 році на території монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених. Після Другої світової війни, до 1952 року, у будинках монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом цей підрозділ пебазували на південні околиці міста, а монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської АТС – у храмі розмістився операційна зала для розрахунків із клієнтами. У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих.

Нині церква Святого Климентія Папи - діючий храм Української греко-католицької церкви. Виявлена в одній із замурованих ніш постать розп'ятого Христа без рук зараз встановлена у вівтарі церкви.

Церква Святої Анни була закладена у Львові як католицький костел в 1507 році на місці, де міською вартою були вбиті та поховані підмайстри цеху кравців, що втекли з міста.

Перший дерев'яний храм неодноразово горів. У нинішньому вигляді церква Святої Анни відбудована в 1730 році орденом августинів. В архітектурі помітний перехід від ренесансу до бароко. Дзвіниця прибудована в 1927 році архітектором Броніславом Віктором, купол виконаний у стилі ар-деко.

Нині це церква Святої Анни Української греко-католицької церкви.