Пам'ятки Рівненського району

Садиба поміщика Михайла Малинського, дубенського маршалка (провідника дворянства) у селі Зірне (передмісті міста Березне) заснована в кінці ХІХ століття.

Ландшафтний парк площею 18 гектарів розбитий на осушених болотах у 1874-1897 роках (за легендою, автором проєкту був знаменитий ірландський пейзажист Діонісій Міклер, що малоймовірно). Серед 80 видів дерев, що тут ростуть, зустрічаються сосна веймутова, ялина сибірська, модрина європейська, клен сріблястий, граб, дуб, ясен та інші. На території парку збереглося кілька садибних будівель у західноєвропейському стилі шале з елементами модерну.

В даний час на території садиби Малинських розташований протитуберкульозний санаторій. На західній околиці парку можна побачити незвичайну цегляну водонапірну вежу заввишки близько 25 метрів, яка стилізована під вежу казкового замку.

Свято-Вознесенська церква у селі Верхів збудована в 1875 році на місці старого дерев'яного храму, відомого з 1785 року, що згорів.

Свято-Воскресенська церква в Острозі збудована у 1910 році на Заріччя.

Свою історію храм веде з XVI сторіччя, до 1903 року він був дерев'яним. Нову кам'яну церкву споруджено в русько-візантійському стилі. Під вівтарною частиною виявлено поховання XVII століття.

Найпомітніша архітектурна пам'ятка міста. Свято-Воскресенський кафедральний собор споруджений у ХІХ столітті на пожертвування імператора Олександра III на місці храму, що згорів у 1881 році.

За радянської влади тут розміщувався музей атеїзму. З початком демократичних перетворень культову споруду повернули православній громаді міста. Наразі Свято-Воскресенський кафедральний собор належить до московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква розташована у західній частині давньоруського городища Пересопниці.

Ймовірно споруджена у XVIII сторіччі на місці давнішого храму, що існував ще за часів розквіту Пересопницького монастиря Різдва Богородиці, коли було створено Пересопницьке Євангеліє (XVI століття).

Миколаївська церква – тричасткова, одноповерхова, що складається з прямокутних бабинця та нефа та шестикутного вівтарного зрубу. Над нефом височить восьмигранний підбанник, увінчаний восьмигранною банею з декоративним ліхтариком. У 1888 році у південній стіні нефа прорубано додатковий вхід, підкреслений невеликим ганком на двох дерев'яних стовпчиках, а до бабинця із заходу прибудовано притвор. Поруч збудована двоярусна дерев'яна дзвіниця.

Миколаївська церква в Пересопниці відрізняється гармонійними пропорціями і відноситься до найвиразніших дерев'яних храмів цього регіону Волині.

Поряд із храмом знаходиться реконструкція фрагменту дитинця Пересопницького городища XII-XIII сторічь - дерев'яна стіна з трьома вежами.

Церква Святого Миколая в Корці збудована у 1834 році коштом князя Юзефа Чарторийського.

В основі композиції храму в стилі ампір лежить типова для волинського культового будівництва тричастинна структура. З торців церкву прикрашають величні, хоч і дещо непропорційні портики з тосканськими колонами.

Миколаївська церква у Корці належить до УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Покровська церква в Обарові побудована в 1781 році. Поруч у той же час споруджено дзвіницю.

Стіни храму та дзвіниці спочатку були обшиті вертикальними дошками. В даний час храм обшитий вагонкою, до нього зроблено цегляну прибудову, внаслідок чого пам'ятка архітектури втратила автентичний вигляд.

Належить УПЦ московського патріархату.

Свято-Покровська церква в Шубкові закладена в 1770 році власницею села Євгенією Шеншиною на місці старого дерев'яного Миколаївського храму, який було перенесено на цвинтар.

Після смерті Шеншиної будівництво церкви завершив її брат, адмірал Дмитро Арсеньєв. Ікони для храму писав художник Васильєв. Окремо від храму було збудовано чотириярусну дзвіницю. Був годинник з курантами.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Шубкові вважалася однією з найкращих у Волинській губернії. Наразі реконструйована.

Дерев'яна Свято-Покровська церква побудована в селі Світанок у XVIII сторіччі.

Храм одноверхий, дерев'яний, тризрубний, із триярусною дзвіницею на західному фасаді. У плані складається з квадратних бабинця, нефа і гранованої п'ятистінної апсиди. Зруб нефа вище за інші об'єми, перекритий усіченим наметом, завершений главкою. Неф не має віконних отворів – його простір освітлений чотирма великими прямокутними вікнами восьмерика. Бабинець відкривається в неф простою багатогранною аркою-вирізом. Зруби складені із соснових брусів, поставлені на кам'яний фундамент, обшиті вертикально з нащільниками.

Свято-Покровський Кафедральний собор у місті Рівне – головний храм Рівненської єпархії Православної церкви України.

Перший камінь у основу споруди було закладено в 1990 році патріархом Мстиславом. Завершення будівництва та освячення собору Патріархом Київським Філаретом відбулося у 2001 році.

Свято-Покровський кафедральний собор один із найвищих храмів України – його висота становить 55 метрів. Собор збудований в українському стилі. Центральний купол, що символізує Ісуса Христа, оточують 12 менших куполів-апостолів.

Дерев'яна Свято-Преображенська церква в Маринині неподалік Губкова збудована в 1801 році на місці стародавнього Марининського монастиря (XVI сторіччя).

Дзвіниця зведена в 1882 році.

Преображенська церква є пам'яткою архітектури національного значення.

Дерев'яна Свято-Преображенська церква в Тучині збудована в 1730 році.

Тризрубний храм стоїть на кам'яному фундаменті. На відміну від більшості інших волинських дерев'яних церков, Преображенська має більш розвинену зовнішню об'ємну пластику.

Свято-Троїцька церква у Гориньграді Першому розташована на пагорбі у мальовничому місці над рою Горинь.

Побудована в 1812-1816 роках коштом князя Гаврила Святополк-Четвертинського та парафіян села. Церква має три престоли: головний – Свято-Троїцький, північний – в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці та південний – в ім'я Миколая Чудотворця.

У 1883 році було збудовано дерев'яну дзвіницю.

Навіть у радянські часи Троїцька церква завжди залишалася чинною.

Біля підніжжя пагорба знаходиться святе джерело.

Дерев'яна Свято-Успенська церква - найстаріша будівля в Рівному. Храм у Тютківському передмісті міста збудовано в 1756 році коштом парафіян. Храм однокупольний, іконостас виконано в 1784 році.

За легендою, в Успенській церкві молився лідер гайдамацького руху Іван Гонта перед битвою з польською шляхтою.

Збереглася дзвіниця та "ланцюг моральних засад", до якої у XVIII столітті приковували безбожних парафіян для публічного спокутування гріхів.

Свято-Успенська церква в Дорогобужі – одна з найдавніших на Волині. Заснована в ХІ сторіччі, коли Дорогобуж був центром удільного князівства князів Рюриковичів.

Тривалий час при храмі діяв православний монастир. У 1577 році (за іншими даними - в 1582 році) з ініціативи князя Василя Острозького Успенська церква була капітально перебудована із включенням фрагментів давньоруської плінфової кладки.

Споруда прямокутна в плані, однонефна, одноголова, з прямокутною апсидою, укріпленою двома кутовими контрфорсами.

З 1644 по 1834 рік монастир був василіянським (греко-католицьким). У цей період до храму були прибудовані два келійні корпуси, які не збереглися. Після того, як храм повернули православній церкві, до нього була прибудована дерев'яна дзвіниця.

Успенська церква є унікальним зразком української архітектури XI-XVII століть, у якому традиції давньоруської архітектури поєднуються зі стилем бароко та деякими пізнішими архітектурними прийомами.