Пам'ятки Ізмаїльського району

Пам'ятник легендарному засновнику села Липованське, від якого бере початок сучасне Вилкове, встановлено на міському причалі до 250-річчя міста.

Його заснували в XVIII сторіччі православні старообрядці-липовани, що ховалися від гонінь реформованої російської православної церкви. Вважається, що традиції мореплавання у Вилковому були закладені запорозькими козаками-утікачами, що теж селилися тут.

Пам'ятник роботи одеського скульптора Олександра Токарєва зображує липована-першопрохідця з хрестом у руках, що сходить на берег з човна. Скульптура встановлена біля причалу, від якого зазвичай відправляються екскурсії вилківськими каналами-еріками і в дунайські плавні.

Кінний пам'ятник полководцю Суворову, який керував в 1790 році взяттям турецької фортеці Ізмаїл, був виконаний в 1913 році одеським скульптором Борисом Едуардсом для меморіалу в Римнику (Румунія).

Незабаром після початку Першої світової війни скульптуру евакуювали. Довгий час вона простояла у майстерні скульптора в Одесі. За іншою версією, скульптура з Римника безвісти зникла під час війни, а в майстерні Едуардса зберігалася копія, яку він створив спеціально для встановлення пам'ятника в Ізмаїлі. Лише в 1945 році статую було перевезено до Ізмаїла і встановлено на центральному проспекті міста. Копію цієї пам'ятки встановлено у Тульчині (Вінницька область).

1 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, пам'ятник Суворову в Ізмаїлі був демонтований рішенням депутатів Ізмаїльської міськради. Подальшу долю цього пам'ятника має визначити Міністерство культури України.

Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця" створено 1991 року для охорони історичної території фортеці Ізмаїл XVI-XIX століть та інших пам'яток архітектури міста.

Адміністрація та виставкові зали музею розташовані в старовинному одноповерховому будинку в центрі міста. Експозиція складається з однієї великої зали і трьох кімнат, де показано історію становлення та розвитку фортеці Ізмаїл, відображене життя середньовічного міста.

На подвір'ї музею представлено Парк мініатюр, де експонуються макети об'єктів, які мали місце в турецькому Ізмаїлі XVI-XVIII століть: загальний вигляд фортеці, Броська брама, кам'яний бастіон Табія, Червона мечеть у татарських кварталах, Мала мечеть (нинішня діорама "Штурм фортеці Ізмаїл"), Свято-Миколаївська церква, житлові будинки, караван-сарай, міський фонтан. Мініатюри виконані у масштабі 1:30.

Пропонується оглядова екскурсія головними пам'ятками міста Ізмаїла.

Історико-краєзнавчий музей міста Рені розташований в центрі міста.

Коллекція музею присвячена минулому й сьогоденню Ренійської громади. В експозиції представлені документи з історії краю, предмети старовини й місцевого побуту, зразки прикладного й образотворчого мистецтва.

Нова експозиція присвячена вшануванню пам'ті Героїв Революції Гідності та російсько-української війни.

В окремій виставковій залі регулярно проходять виставки місцевиї художників і дні національних культур.

Свято-Миколаївську церкву у Вилковому називають "українською".

Православний храм нового обряду було закладено тут у 1818 році та через 7 років освячено в ім'я Святого Миколая Чудотворця. Хоча, за переказами, ще раніше перший дерев'яний храм звели у Вилковому запорозькі козаки, що переселилися сюди в кінці XVIII сторіччя.

В 1902 році на місці дерев'яного храму коштом парафіян звели нову кам'яну церкву. В її архітектурі переплелися ідеї бароко та модерну. Іконостас створений під впливом робіт майстра Фаберже. В Миколаївській церкві зберігаються реліквії, які привезли вилківчани з різних країн.

Унікальна напівпідземна Свято-Миколаївська церква в Кілії заснована в 1485 році, на початку періоду турецького панування на Дунаї.

Турки не забороняли православним будувати церкви, проте вимагали, щоб православні храми не перевищували за висотою мечеті (за іншою версією – яничар на коні). Щоб будівля зберегла функціональність, будівельникам довелося заглибити її в землю більш ніж на 2 метри.

Нинішнього вигляду храм набув у 1891 році, коли до нього прибудували високу дзвіницю.

Свято-Покровський собор у Кілії збудований у 1822-1836 роках за проєктом архітектора Авраама Мельникова.

В 1895 році до нового собору було прибудовано дзвіницю.

Місцеві жителі називають храм "українською церквою" на противагу старообрядницьким храмам.

Свято-Успенська церква була збудована в селі Котлован у 1938 році.

Будівництво розпочали в 1914 році, проте через рік воно було зупинено через початок Першої світової війни. Після закінчення війни ця територія опинилась під владою румунів, однак вдалося продовжити будівництво церкви і в 1938 році відбулося її офіційне відкриття.

В 1944 році храм був закритий радянською владою. Богослужіння відновилися вже після здобуття Україною Незалежності.

Свято-Успенська церква в Котловині - єдиний в Україні храм, де частина церковних служб проводиться гагаузькою мовою.

Собор Пресвятої Богородиці у Лиманському (колишній Зельц) був головним храмом кучурганських німців-католиків.

Храм, збудований у 1901 році, вважався одним із найкрасивіших костелів півдня України. Зовні нагадував кафедральний собор у Зальцбурзі (Австрія), монастирські церкви з подвійними вежами у стилі бароко у Сілезії, а також церкви абатства Бенедикта у Грюснау.

Будівельним матеріалом монументальної будівлі у стилі неоренесанс та двох веж-близнюків висотою 57,9 метрів послужив камінь-вапняк.

У 1944 році костел було закрито. Деякий час будівля служила актовою залою. Нині в руїнах.

Напівзруйнована дзвіниця - єдиний фрагмент Успенської церкви в Кілії, що зберігся. Також це єдина споруда Кілійської фортеці, що збереглася, крім оборонного рову.

Церква Успіння Божої Матері була збудована в XV сторіччі за вказівкою молдавського господаря Штефана ІІІ Великого одночасно з будівництвом фортеці за проєктом візантійського архітектора та військового інженера Привані, який надав храму деяких рис Софії Константинопольської.

У 1825-1830 роках біля головного входу до Успенської церкви було споруджено двоярусну дзвіницю.

В 1947 році радянська влада древній храм зрівняла із землею. Нині збереглися лише залишки дзвіниці.

Залишки споруд турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами та чорноморськими козаками під командуванням Олександра Суворова, збереглися на високому березі Дунаю в західній частині нинішнього Ізмаїла.

Фортеця була переважно земляною, з цегляними підпірними стінами і трьома кам'яними бастіонами з боку Дунаю. План штурму Ізмаїла, схвалений Суворовим, склав командувач Чорноморської гребної флотилії Йосип де Рибас. Він же очолив найбільшу штурмову колону козаків, що атакувала фортецю з річки. Бій тривав понад 16 годин. Турки зазнали поразки, втративши 29 000 убитими, тоді як втрати росіян склали 4 000 убитими. Комендантом підкореного Ізмаїла було призначено Михайла Кутузова.

Після поразки росії у Кримській війні фортеця Ізмаїл, за умовами Паризького мирного договору, була підірвана, укріплення зриті. Зараз із боку вулиці Судноремонтників можна побачити фрагменти земляних валів та грандіозного оборонного рову глибиною до 11 метрів, а також один фрагмент підпірної стінки, що складається з плінфи. У парку на березі Дунаю збереглися залишки оборонного рову і валу, Кілійські ворота Микільського монастиря, Успенська церква (1643-1841 роки), Миколаївський храм (1644-1852 роки), а також Мала мечеть (XVI сторіччя), в якій експонується діорама "Штурм Ізмаїла". На військовому цвинтарі встановлено монумент "Орел".

У 1991 році створено Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця", співробітники якого проводять екскурсії територією фортеці.

Адміністрація парку-музею та експозиція про історію фортеці Ізмаїл знаходяться у центрі міста (проспект Незалежності, 51).

Старообрядницька церква Іоанна Богослова збудована у Старій Некрасівці в кінці ХІХ століття.

Інтер'єр прикрашає виконаний за старообрядницькими канонами іконостас з іконами XVII сторіччя, принесеними до Старої Некрасівки донськими козаками-некрасівцями.

Поруч – зимова церква та недільна старообрядницька школа.

Старообрядницька церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці збудована у Приморському в 1903 році старовірами-липованами, які становлять основу населення села.

Церква однокупольна, з прибудованою високою дзвіницею. Багато декорована. В інтер'єрі – чудовий іконостас.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці в Кілії – найбільший старообрядницький храм на Одещині.

Перша старообрядницька Покровська церква в Кілії була побудована в 1846 році з саману (цегла з глини, замішана з соломою, висушена на сонці). Навколо церкви сформувався старообрядницький район Кілії.

У 1912-1916 роках навколо саманної церкви було збудовано нову - стару розібрали і винесли через двері. Велику допомогу у будівництві старообрядницького собору надали єврейські комерсанти – особливість багатонаціональної Кілії.

У 1929-1930 роках звели нову 51-метрову дзвіницю. Паркан навколо храмового подвір'я було споруджено вже за радянських часів - у 1953-1954 роках.

Старообрядницька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вилковому збудована в 1854-1857 роках.

За легендою, храм стоїть на місці першої дерев'яної церкви, яку звели у XVIII столітті старообрядці, що переселилися в ці краї, липовани. Дзвіниця висотою 32 метри була прибудована через 19 років після побудови основної будівлі.

У 1954 році церкву було закрито, в 1980 році частина будівлі згоріла. У 1990-х роках почалося відродження церкви. З дзвіниці відкривається чудова панорама міста, річки та каналів.