Пам'ятки Львівського району

Свято-Успенська Унівська лавра – один із найдавніших монастирів на території України, центральна обитель Галицької єпархії Української греко-католицької церкви.

Монастир оборонного типу заснував у кінці XIV сторіччя князь Федір Любартович. До середини XV сторіччя обителлю опікувалися князі роду Гедиміновичів. Згодом Унів перейшов у спадкове володіння шляхтичів Лагодовських.

У 1549 році Унівський монастир зруйнували татари. Після цього, за легендою, шляхтичу Олександру Лагодовському, що важко захворів, з'явилася уві сні Богородиця і вказала на цілюще джерело поруч із зруйнованим монастирем, завдяки якому лицар зцілився. На вдячність він збудував над джерелом оборонну кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці з вежею-дзвіницею, а також оборонні мури з чотирма кутовими вежами. Зовні фортеця оточував рів із водою та високий вал. Зберігся надгробок Лагодовського – один із найкращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу.

У XVII-XVIII століттях при монастирі діяла друкарня, що видавала старовинні книги.

Після входження краю до Австрійської імперії обитель була закрита та перебудована під резиденцію митрополита. Монаше життя відродив тут митрополит Андрей Шептицький, передавши монастир ченцям Студійського статуту. У 1919 році обитель набула статусу лаври.

Після занепаду за часів радянських гонінь на греко-католиків монастир знову відроджено. Головна святиня – копія Унівської чудотворної ікони Богородиці

Церква Святого Архистратига Михаїла у Львові зведена свого часу як католицький костел монастиря ордену босих кармелітів, який вперше згадується в 1634 році, має довгу історію будівництва.

Збудований, можливо, за проєктом архітектора Івана Покоровича, сина львівського архітектора італійського походження Адама де Лярто. Башти головного фасаду були спроєктовані архітектором Алоїзом Вондрашкою в 1835-1839 роках, а завершені при реставрації вже в 1906 році архітектором Владиславом Галицьким.

Розписи костелу виконані в 1731-1732 роках італійським художником Джузеппе Карло Педретті разом зі своїм львівським учнем та помічником Бенедиктом Мазуркевичем. Головний вівтар зроблений із чорного мармуру (XVII століття). Його авторство приписується скульптору Олександру Прохенковичу.

Як один із оборонних вузлів Львова, кармелітський костел неодноразово зазнавав атак, а в 1748 році навіть послужив ареною так званій "монахомахії" - боротьби між ченцями-кармелітами та капуцинами.

В 1991 році костел і монастир було передано ченцям Студійського Уставу Української греко-католицької церкви (ордену, заснованого в 1920-х роках митрополитом Андреєм Шептицьким) та наново освячено на честь Святого Архистратига Михайла, святого покровителя України-Руси та хоронителя Гробу Господнього.

Величний костел Успіння Діви Марії монастиря домініканців споруджений у Жовкві в 1655 році коштом Софії Теофіли Собеської, яка володіла тоді місто - матері майбутнього польського короля Яна III Собеського.

Католицький храм у стилі раннього бароко споруджено на місці дерев'яного костелу Діви Марії. Монастир оточений високими оборонними мурами з круглою кутовою вежею, що входила до системи міських укріплень. У XVIII сторіччі комплекс було доповнено монастирськими келіями.

В церкві похована Софія Теофіла Собеська, а також один із її синів Марк - брат короля Яна III Собеського, який загинув під Батогом у 1652 році. Збереглися алегоричні надгробки роботи німецького скульптора Андреаса Шлютера.

За австрійської влади частину приміщень у монастиря відібрали, а за радянських часів храм було закрито.

В 1995 році костел Успіння Діви Марії був переосвячений як греко-католицька церква Святого священномученика Йосафата, а в монастирі розмістилося Жовківсько-Сокальське єпархіальне управління Української греко-католицької церкви.

Дерев'яна церква Святої Трійці в Жовкві - видатний твір галицької народної архітектури.

Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Всередині знаходиться унікальний іконостас роботи місцевих майстрів (початок XVII сторіччя) із 50 іконами.

В 1970-х роках Троїцька церква була відреставрована, в 1990-х роках передана греко-католицькій громаді міста.

Проспект Свободи - центральна вулиця міста, найелегантніша та найпрестижніша у Львові.

Виник в XVIII сторіччі на місці нижнього міського валу. Старі назви: Нижні Вали, Німецькі Вали, проспект Леніна. Архітектурна еклектика з рисами класицизму, неоренесансу та бароко.

Проспект Свободи із алеєю посередині починається від Оперного театру. У центрі встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку та скульптурна композиція, присвячена творам поета. Закінчується площею Міцкевича. Колись тут сходилися дві притоки річки Полтви. Посередині – постать Діви Марії. Мармурову статую встановлено коштом графині Северини Бадені в 1861 році, на нинішнє місце перенесено в 1904 році, відновлено в 1997 році. В 1905 році встановлено пам'ятник Адамові Міцкевичу - польському поетичному світочу. На площі також розташована історична будівля готелю "Жорж".

Туристичний центр міста (так звана "Стометрівка"), головний епіцентр політичного життя (так звана "Клумба"), постійне місце зборів неформальної молоді (так звана "Жаба").

Львівський аквапарк "Пляж" - один із найбільших в Україні критих водних оздоровчих комплексів, здатний одночасно прийняти 1 тисячу відвідувачів.

На площі 14 тисяч квадратних метрів розташований 50-метровий спортивний басейн, розважальна зона з 9 водними гірками різної довжини та рівня складності, дитяча зона з дрібним басейном та маленькими гірками.

Для дітей проводяться розважально-ігрові уроки на воді, заняття з дитячого фітнесу та лікувальної гімнастики.

В зоні відпочинку є турецька лазня та джакузі, два бари. Проводяться заняття з аеробіки, фітнесу, танців та інші. У комплекс також входить солярій, фітнес-центр, бістро, інтернет-кафе.

Є зручне паркування.

Найдавніша аптека у Львові працює на площі Ринок вже майже 300 років.

Аптеку в кам'яниці "Під чорним орлом" відкрив у 1735 році військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп, про що свідчить кована вивіска з емблемою медицини над входом. По обидві сторони акуратного порталу розташовано рельєфні портрети бога лікування Ескулапа та його доньки - богині здоров'я Гігієни.

Зберігся старовинний інтер'єр торгового залу, розписи віденських майстрів на стелі, старовинні ваги та касові апарати.

В 1966 році тут відкрився Музей історії фармацевтики, експозиція якого налічує понад 3 тисячі експонатів. В експозиційних залах можна оглянути різноманітні фармацевтичні пристрої, реконструкцію житла аптекаря, підземну алхімічну лабораторію.

На подвір'ї відтворено вигляд житлового будинку багатого міщанина ХVI-XVII століття.

Аптека "Під чорним орлом" продовжує служити людям і в наш час, ставши державною аптекою № 15. Окрім ліків, тут можна придбати відоме у всьому світі "Залізне вино" (водний розчин сахарату заліза, що вживається при залізодефіцитній анемії) та популярну львівську настоянку "Вігор", яка вважається засобом підвищення потенції. Продаються тут і пам'ятні сувеніри.

Арт Центр "Дзиґа" у Львові є резиденцією творчого об'єднання "Дзиґа" - організації художників, громадських діячів та підприємців. Діє з 1993 року.

В галереї представлено сучасне мистецтво. Щовечора в клубі проходять джазові чи блюзові концерти.

При галереї працює кафе "Під клепсидрою" - місце зустрічей львівської богеми з демократичною та творчою атмосферою.

Артцентр "Фабрика Повидла" (Jam Factory Art Center) – центр сучасного мистецтва у Львові, який організовує виставки, театральні, музичні, освітні та спільното орієнтовані проєкти.

Виставковий простір площею 3410 квадратних метрів відкрився 2023 року в районі Підзамче, на території колишньої фабрики спиртових напоїв "Йозеф Кронік і син", де за радянських часів виготовляли повидло.

Архітектурною домінантою будівлі є неоготична вежа 1910 року, де збереглися автентичні сходи, вікна і двері. Історична виставка на другому поверсі неоготичної вежі розповідає про історію будівлі та підприємств, що діяли у цій пам'ятці індустріяльного передмістя Львова.

Серцем комплексу є Велика виставкова зала, де після відкриття артцентру розмістилася виставка "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми". Тут представлено більше сотні робіт українських художниць і художників: від ХІХ століття по сьогодні.

"Чорний куб" слугує мультифункційним простором для різноманітних подій. Театр для перформативних практик оснащено сучасними технологічними засобами.

На території комплексу працють, кафе, бар і сувенірна крамниця, є великий паркінг та укриття. У внутрішньому дворику, кафе та барі дозволено перебувати з тваринами.

Археологічний музей Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України працює у Львові з 2001 року.

Розміщений в історичному будинку Наукового товариства імені Шевченка, яке раніше керувало українськими археологічними дослідженнями у Галичині.

У музеї представлені артефакти від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Західної України.

Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва доби палеоліту (більше 50 тисяч років тому), у період існування трипільської культури (IV–III тисячоліття до нашої ери), у ранньослов’янський час (V-VII столріччя нашої ери), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та інше.

Загалом представлено понад 2000 експонатів.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові - один із найкрасивіших архітектурних ансамблів міста, перлина українського бароко. Головна святиня Української греко-католицької церкви, де тривалий час розташовувалася резиденція митрополитів УГКЦ.

Першу церкву на Святоюрській горі у Львові було засновано ще за часів Галицько-Волинського князівства. Нинішній храмовий комплекс споруджено в 1744-1770 роках за проєктом Бернарда Меретина, який поєднав стиль рококо з українською сакральною естетикою. На головному фасаді встановлені скульптури Івана Пінзеля. На дзвіниці розміщено найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Найцінніша реліквія храму - чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії (XVII століття).

У соборі Святого Юра поховані митрополити Андрій Шептицький та Володимир Стернюк, патріарх Йосип Сліпий.

Поруч з собором знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 році зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ.

З 1998 року собор Святого Юра разом із ансамблем історичного центру Львова входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Монастир ордена бернардинів у Львові з костелом Святого Андрія Первозванного в XVII сторіччі являв собою окрему фортифікаційну одиницю за межами міста.

Був оточений ровом, валом і оборонною стіною, що частково збереглася, з вежею Глинянських воріт, що виходять на Митну площу. Потужні монастирські укріплення були пов'язані з кільцем міських мурів.

Костел Святого Андрія збудований у 1600-1630 роках за проєктом архітекторів Бернарда Авелідеса та Павла Римлянина в стилі ренесансу. Пишний інтер'єр виконаний в стилі бароко, багато дерев'яних вівтарів XVIII сторіччя. Декоративна колона перед фасадом встановлена в 1736 році на честь Святого Яна з Дуклі, покровителя бернардинців.

Приміщення монастиря тепер належить Центральному державному архіву Львова, а храм Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві.

Австрійський форт у Брюховичах збудований в 1912 році на З'явленській горі, біля підніжжя якої проходить дорога на Львів.

На західному краї гори розташовані 4 криті цегляні галереї із залізобетонним перекриттям. Дві з них прямі, а дві вигнуті на чверть кола. Стрілецькі галереї мають широкі бійниці, з'єднані між собою окопами. У верхній частині форту є укриття для знарядь. Зі сходу комплекс захищений земляними укріпленнями.

Форт "З'явленська гора" у Брюховичах не брав активної участі у бойових діях. Російська армія при наступі обійшла форт із флангів, і гарнізон покинув його. Пізніше укріплення використовувалися під час українсько-польської війни 1918-1919 років та під час оборони Львова у 1939 році.

"Будинком з левами" називають у Пустомитах палац у стилі класицизму, розташований у парку – пам'ятці садово-паркового мистецтва ХІХ столітття.

Достовірних відомостей про будівництво палацу немає. Імовірно, садиба була закладена в кінці XVIII – на початку ХІХ століття, коли Пустомитами володів Якуб Домінський. Будівля двоповерхова, прямокутна з мансардою та барочним дахом. Головний фасад прикрашений ризалітом із фронтоном. Парковий фасад має гранований ризаліт, збудований на терасі.

Будівля палацу була перебудована у 1920-х роках, після чого втратила свій легкий та елегантний силует. Саме тоді перед входом було встановлено левів. Збереглися інтер'єри двох восьмикутних зал на першому та другому поверхах.

Наразі у "Дому з левами" розміщуються деякі департаменти Пустомитівської адміністрації.

Головний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності збудований у 1855-1863 роках за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосипа як Будинок інвалідів для опіки над ветеранами австрійської армії.

Три-чотириповерховий будинок у неороманському стилі з вежами та внутрішнім двориком спроєктував архітектор Теофіл Едвард Гансен.

У 1939-1941 роках тут розташовувався полк НКВС. Під час Другої світової війни будівля не була пошкоджена, у ній знову розташовувалась військова частина.

З 1954 року в колишньому Будинку інвалідів розмістилося пожежно-технічне училище - нинішній університет безпеки життєдіяльності.