English
русский [страна агрессор]
Пам'ятки України
Пам'ятки Черкаської області
Пам'ятки Звенигородського району
Знайдено 38 пам’ятки
Звенигородського району
Відкрити мапу
Доступно для
Параметри доступності
Пам'ятник/монумент
Локацію з географічними координатами 49*01"39" північної широти та 31*28"58" східної довготи в 2005 році офіційно затверджено як географічний центр України рішенням Державного комітету природних ресурсів згідно з результатами досліджень НДІ геодезії та картографії.
До того вважалося, що географічний центр України знаходиться поряд із селищем міського типу Добровеличківка Кіровоградської області, де ще в 1989 році було встановлено пам'ятний знак. Точці в Добровеличківці присвоїли інше почесне звання - геометричний центр України.
Згідно з уточненими даними, центр України розташований посеред поля на схід від Шполи, поряд із селом Мар'янівка. Локація знаходиться за 3 кілометри від траси Н-16 "Черкаси - Умань", за залізничними коліями - на цьому місці встановлено невеликий пам'ятний знак.
Прямо навпроти повороту з траси до Мар'янівки в 2012 році розпочато будівництво історико-туристичного комплексу "Географічний центр України". Раніше на в'їзді до Шполи з боку Сміли було встановлено гранітну пам'ятку з контуром території України, відмітками Києва, Шполи та Мар'янівки та написом "Шполянщина - географічний центр України".
вулиця Героїв Крут Шпола
Рейтинг
Додати до обраного
Додати до маршруту
Храм , Пам'ятка архітектури
Костел святої Анни в Тальному споруджено в 1702 році родиною Потоцьких, яка володіла містом у XVIII-XIX століттях.
За радянської влади костел було закрито, будинок використовувався для господарських потреб.
У 1992 році святиню повернуто католицькій громаді міста, відреставровано під керівництвом художника Кулагіна.
вулиця Самойлова, 22 Тальне
Палац/садиба , Пам'ятка архітектури
Романтичний палац-замок графів Наришкіних-Шувалових в місті Тальне – один із найцікавіших палаців Черкащини, пам'ятка архітектури національного значення початку XX століття.
Садиба у Тальному була закладена ще в 1725 році графом Францішеком Салезієм Потоцьким, проте найбільшого розквіту досягла за Петра Шувалова. Саме він у 1902-1907 роках звів двоповерховий палац у формі французьких мисливських замків епохи Ренесансу за проєктом відомого данського архітектора Андреаса Клемменсена. Графський герб з єдинорогом прикрашає головний фасад будівлі.
Шувалов був одружений з Софією Наришкіною, донькою графа Льва Наришкіна, який, у свою чергу, отримав маєток як приданий від своєї дружини Ольги Потоцької, донька знаменитої Софії Потоцької, на честь якої було збудовано уманський парк "Софіївка". Біля палацу збереглися надгробки з могил Софії, Петра та Павла Шувалових.
Палац розташований посеред англійського парку "Тальнівського" XVIII-XIX століть, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. На території садиби збереглися й окремі споруди другої половини ХІХ століття: фундаменти старого палацу, підвал старої кухні, льох, будинки садівника та лісника тощо.
За радянських часів у палаці розміщувався музей хліборобства, оскільки на території міста було знайдено велике поселення трипільської культури, яку вважають найдавнішою хліборобською культурою у світі.
З 2022 року палац і парк перебувають в управлінні комунального підприємства "Тальнівський палацово-парковий комплекс Шувалових". У палаці багато років триває реставрація, планується створення музею. Про відвідування потрібно домовлятися з охороною.
вулиця Замкова, 84 Тальне
Музей/галерея
Будинок дяка, в якому навчався грамоти Тарас Шевченко.
Єдине будівля на території села Шевченкове, що збереглася в оригіналі з тарасових часів.
Будинок збудований у 1782 році, відреставрований у 1999 році. Поміщений у скляний павільйон.
вулиця Мирна Шевченкове
Музей історії села Вільшана розташований у приміщенні Будинку культури.
Експозиція музею розповідає про історію села та відомих особистостей, чий життєвий шлях пов'язаний з Вільшаною - це і Максим Кривонос, і Тарас Шевченко, і брати Клички, дід яких - Родіон Кличко - родом з Вільшани.
В музеї широко представлені предмети побуту давніх часів: рублі і качалки, жлукто і бодня, макітри і копистки, миски на миснику, різьблене ярмо і батіг, перші праски і калькулятори.
Не менш цікавими є фотознімки Вільшани кінця ХІХ століття, портрети жителів Вільшани у колоритних українських строях.
вулиця Тараса Шевченка, 194 Вільшана
Військово-патріотичний центр-музей в Шампанії створено в 2011 році братами Олегом та Русланом Бойками за участі Української спілки ветеранів Афганістану.
На території підприємства "Шампаньтранс" можна ознайомитися з діючою військовою технікою радянських часів: різні модифікації БТР, БРДМ, БМП; ракетовоз БАЗ 6944 та тягач АТС-59; вантажівки ЗІЛ 157 та ЗІЛ-131; армійські всюдиходи, мотоцикли та інше.
Також представлено різноманітну стрілецьку зброю (кулемети MG-34, "Максим", КПВТ, ПТК; пістолети-кулемети "Томпсон", МР-38, ППШ, ППС, автомати АК-47 та їх модифікації, гвинтівки, пістолети тощо) та військова форма різних часів.
Екскурсії проводяться у парку техніки та на складі зброї. Є можливість переодягтися у військову уніформу різних армій та періодів (для фото зі зброєю), а також постріляти зі стрілецької зброї. Працює прокат військової техніки.
хутір Бойкова Шампань Шампанія
Пам'ятка археології
Городище "Бурти" розташоване за 1 кілометр на північ від села Чаплинка. Земляні вали заввишки 10-12 метрів оточують територію площею 1,9 гектари.
Традиційно "Бурти" відносять до скіфських часів (VI-VII сторіччя до нашої ери), проте недавні дослідження виявили в центрі городища поховання епохи бронзи (2-3 тисячоліття до нашої ери).
У козацькі часи вали використовувалися як укріплення військами гетьмана Богдана Хмельницького, потім полковника Семена Палія. У 8 кіорметрах на північний схід від "Буртів" проходив "Чорний шлях" набігів татар. Під час Корсунь-Шевченківської битви (Друга світова війна) німецькі війська розмістили тут артилерійську батарею, проте протрималися недовго. Тоді городище займало ще до 12 гектарів.
У 1960-1970-х роках "Бурти" інтенсивно розорювали. Нині це пам'ятник не лише археології, а й природи, оскільки серед місцевої рослинності трапляються представники "Червоної книги України".
Чаплинка
Етнографічний комплекс
Історико-етнографічний комплекс "Тарасова криниця" було створено в Лисянці в 2007-2008 роках в рамках програми "Золота підкова Черкащини".
Майбутній поет і художник Тарас Шевченко бував у Лисянці в юному віці, коли втік сюди з Керелівки, щоби вчитися малюванню у місцевого дяка Юхима. На цьому місці знаходилася криниця, з якої маленький Тарас носив воду до своєї школи.
Нині комплекс перебуває у запустінні.
вулиця Богдана Хмельницького Лисянка
Музей/галерея , Пам'ятка археології
Трипільське поселення-гігант, на базі якого в 2003 році створено Державний історико-культурний заповідник "Трипільська культура", знаходиться між селами Легедзине та Тальянки. Належить до III-IV тисячоліть до нашої ери. Займає площу 450 гектірв.
Це було найбільше відоме поселення людей того часу – тут мешкало до 15 тисяч осіб. До 3 тисяч дерев'яних жител трипільців розташовувалися концентричними колами, які були оточені захисним валом.
Зараз до складу заповідника входять 11 городищ у межах Черкаської області.
В Легедзиному створено Музей поселень-гігантів, де представлено трипільську кераміку та інші археологічні знахідки. Триває створення скансену (музею просто неба), де відвідувачі вже можуть пожити в реконструйованих трипільських будинках і взяти участь в археологічних розкопках.
вулиця Прикордонників, 5 Легедзине
Стародавній Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир розташований на схід від села Лебедин у мальовничому та відокремленому місці, оточеному лісом та озерами.
Заснований черницями Магдалиною та Трифілією в 1779 році на землях князя Франциска Ксаверія Любомирського. Збереглося цілюще джерело, відкрите святителем Опанасом. У народі Джерело називають "Магдалинінським" на згадку про першу ігуменю монастиря.
Спочатку всі монастирські споруди були дерев'яними, але у ХІХ столітті більшу частину їх замінили кам'яними. Серед них Миколаївська церква (1800 рік) та Варваринська церква (1839 рік), яку зруйнували за радянських часів, але у 1990-х роках вона знову була відбудована. У 1837 році на місці дерев'яної було збудовано нову цегляну дзвіницю заввишки 34 метри, через яку було влаштовано головний вхід до монастиря (збереглася лише третина).
У 1929 році монастир було закрито, на його території утворили комуну "Червоний Жовтень", потім інтернат для безпритульних дітей, а згодом і для дітей репресованих. Під час Другої світової війни німецька влада відродила монастир, але у 1961 році він був знову закритий. Цінності було вивезено, дзвони передано до музею міста Черкаси. На території розмістили туберкульозну лікарню, а потім інтернат.
Відродження Лебединського монастиря почалося в 1992 році. Нині у стінах обителі розташовані дві церкви, каплиця, корпуси келій, а трохи осторонь - комплекс господарських споруд. Усі споруди, крім північної стіни, перебувають у відмінному стані. Монастир належить московському патріархату.
Лебедин
Лисянський історичний музей створено в 1967 році, а в 1992 році йому було надано статус державного.
Експозиція, яка розгорнута в 5 залах, розповідає про всі періоди історії Лисянського краю. В першій залі представлено археологію, праісторію, трипільську культуру, князівську епоху, козацтво.
В наступних залах можна ознайомитися з подіями періоду XVIII-ХХ століть, колективізації та Голодомору, Другої світової війни та сучасності.
Представлено етнографічну колекцію, нумізматику, вироби місцевих майстрів, цінні історичні колекції.
площа Миру, 22 Лисянка
Літературно-меморіальний музей видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького відкрито в Стеблеві в будинку, в якому він народився в 1838 році.
Тут же він прожив з 1851 по 1909 рік.
Експозиція розповідає про життя та творчу діяльність класика української літератури, до якого дуже насторожено ставилися як за часів царської росії, так і за радянської влади. Відтворено робочий кабінет письменника, зібрано його особисті речі.
Поряд із музеєм, за будинком культури, на горі Спаса знаходяться могили діда та батька Нечуя-Левицького.
Біля музею встановлено пам'ятник роботи скульптора Галини Кальченко, а неподалік - скульптура “Нимидора” (героїня повісті “Микола Джеря”).
вулиця Партизанська, 8 Стеблів
Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" об'єднує три села, в яких минули дитячі роки майбутнього письменника: Шевченкове, Моринці, Будище.
Заповідник створений у 1992 році на базі літературно-меморіального музею Тараса Шевченка у Шевченковому. Саме тут була садиба батьків Тараса, в якій пройшли його дитячі роки, та яку він неодноразово описував у своїх творах.
В 1914 році садибу викупили київські діячі культури, а в 1939 році тут було відкрито музей. Батьківський будинок відновлено за малюнками Шевченка, у садку збереглася могила матері.
Експозиція в основній будівлі музею відтворює життєвий шлях Кобзаря. Представлені його особисті речі, перші видання книг, документи, портрети та фотографії.
вулиця Бондарівська, 33 Шевченкове
Палац/садиба
Залишки садибних споруд та великий парк XVIII сторіччя біля колишнього маєтку княгині Варвари Голіциної, дружини князя Сергія Голіцина.
Княже подружжя оселилося в Козацькому в 1797 році. Особистим секретарем та вчителем дітей князя 4 роки служив байкар Іван Крилов. Тут він написав п'єсу "Тріумф або Підщипа", комедію "Пиріг", байку "Свиня під дубом".
В центрі маєтку знаходився палац у псевдоготичному стилі - з вежами, галереями та залами. В розкішному ландшафтному парку був ставок з насипним островом, водоспади, альтанки та сімейний мавзолей. Зберігся лише Будинок керуючого, в якому ставилася "Підщипа" Крилова, руїни флігеля, а також кілька будівель кінця ХІХ століття, які були зведені наступними господарями садиби - київським губернатором Іваном Фундуклеєм, баронесою Врангель, князями Куракіними.
Наразі ці приміщення займає ПТУ №37, будівлі в аварійному стані. В одній із будівель розміщено храм Святої Варвари.
вулиця Центральна, 57 Козацьке
Садиба Мар'янівка заснована в 1880-1885 роках поміщицею на ім'я Мар'яна, яка тоді володіла цими землями.
При садибі було закладено парк у 40 гектарів. Саджанці та насіння дерев завозили зі Швейцарії, Австрії, Нідерландів, а також із Північної Америки (канадська та срібляста липа та канадська сосна, що збереглися до нашого часу).
Головний садибний будинок збудований на початку XX століття поміщиком Козаковським, який одружився з донькою Мар'яни. Інші садибні будівлі перебувають у напівзруйнованому стані.
вулиця Шкільна Мар’янівка