Пам'ятки Охтирського району

Садиба Леопольда Кеніга (палац Голіцина) в Тростянці - садибний будинок у стилі неокласицизму з елементами бароко, закладений у 1762 році братами Надаржинськими поряд із садибою "Круглий двір".

Князь Василь Голіцин володів ним майже півстоліття з 1832 року, а в 1881 році садиба перейшла у власність цукрозаводчика Леопольда Кеніга, який провів реконструкцію. Зараз у палаці розміщується Музейно-виставковий центр "Тростянецький".

Будівля прикрашена багатою ліпниною на фасаді та скульптурами в нішах. Палац оточений розкішним парком з озером, альтанкою та парковими скульптурами. В інтер'єрі збереглися парадні дубові сходи на другий поверх, дверні портали з волютами, танцювальна зала, прикрашена ліпниною та скульптурою. Влітку 1864 року в гостях у Олексія Голіцина у цьому будинку жив і працював композитор Петро Чайковський, тут він написав увертюру до драми "Гроза" - свій перший симфонічний твір.

За радянських часів у палаці розміщувався дитячий садок, потім будівля довго пустувала. У 2007-2009 роках проведено реставрацію.

Наразі у бальній залі та інших центральних приміщеннях палацу розташована картинна галерея та невелика експозиція, присвячена Петру Чайковському (на другому поверсі планується відкриття кімнати-музею Чайковського). У правому крилі працює Тростянецький краєзнавчий музей. У 2012 році у лівому крилі відкрився "Музей шоколаду", де представлена ​​продукція Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишній "Крафт Фудз", "Україна"), що випускається зараз переважно під брендом "Корона". Також відкрито кімнату кави.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році, коли Тростянець протягом місяця перебував під російською окупацією, садиба Леопольда Кеніга зазнала пошкоджень. Було частково зруйноване приміщення з краєзнавчою експозицією. Музей потребує реставрації.

Свято-Покровський кафедральний собор – головний храм Охтирки, візитна картка міста.

Для його зведення було обрано те місце, де священик Данило Полянський у 1739 році знайшов чудодійну ікону Охтирської Божої Матері.

Проєкт Покровського собору в стилі українського бароко розробив у 1753 році знаменитий архітектор Бартоломео Растреллі. Частину коштів виділила імператриця Єлизавета, яка відвідала місто в 1744 році. Будівництво тривало 15 років і було завершено в 1768 році. У будівництві брав участь відомий російський архітектор Степан Дудинський. Інтер'єр прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на вітрилах.

Будівлю було пошкоджено під час Другої світової війни, відреставровано у 1970-1972 роках.

Ікону Охтирської Божої Матері було викрадено в 1903 році під час реставрації в Санкт-Петербурзі, у соборі зберігається список. Інші списки знаходяться в Москві, Петербурзі, Самарі, Харкові та багатьох інших містах.

До ансамблю собору також входять Введенська церква-дзвіниця (1784 рік) та Церква Різдва Христового (1825 рік).

Красива Спасо-Преображенська церква розташована в центрі Охтирки.

Невеликий храм у візантійському стилі збудовано за проектом архітектора Володимира Нємкіна замість дерев'яної Преображенської церкви, заснованої ще в XVIII сторіччі. Проєкт нового кам'яного храму було схвалено і прийнято у 1904 році, і вже через рік церква була освячена. Будівництво велося на пожертвування міщанина Григорія Чикало.

Раніше над храмом височіла нині втрачена дзвіниця, на другому ярусі якої розміщувався дзвін вагою 5 тонн. За часів радянської боротьби із релігією дзвіницю розібрали, церкву закрили. До 1994 року приміщення використовувалося як спортзал. Наразі Спасо-Преображенський храм належить Православній церкві України. Його купол позолочений, усередині проведено реставраційні роботи, встановлено іконостас.

2 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів в ході повномасштобного вторгнення росіїї в Україну, Спасо-Преображенська церква зазнала значних пошкоджень.

Оригінальний за архітектурою храм Архістратига Михаїла з куполами-кульками на тонких "шиях" побудований на околиці Охтирки в 1884 році як військова церква.

Рельєфна кладка з червоної цегли з декоративними елементами візантійської та руської архітектури XVII століття віддалено нагадує образ військових церков початку XX століття, що зустрічаються на Правобережній Україні.

Особливістю декору інтер'єру Михайлівської церкви є протягнутий під люнетами пояс глибоких напівциркульних ніш із творами станкового живопису. Олійним тематичним розписом покрита конха. Оздоблення інтер'єру було виконане пізніше.

Церква Архістратига Михаїла в Охтирці вирізняється оригінальністю об'ємно-просторового рішення, чіткістю силуету.

Церкву Різдва Христового, що входить до ансамблю Покровського собору в Охтирці, називають "Графською церквою", оскільки побудована вона коштом графині Анни Чернишової.

За легендою, її мати, баронеса  фон Ведель (Вейдель), дорогою до Петербурга смертельно захворіла в Охтирці. Перед смертю в Покровському храмі їй було явлення Божої Матері, яка наказала роздати статки жебракам, а двох її малолітніх доньок обіцяла взяти під свою опіку. Незабаром після смерті баронеси її доньки-сироти опинилися при дворі і вдало вийшли заміж, і з того часу робили великі пожертвування для Покровського храму. Зокрема, профінансували будівництво Христоріздвяної церкви.

Храм оригінальний за своїм об'ємно-просторовим та декоративним рішенням, і більше схожий на палацову споруду, ніж на культову. Дійсно, у бічних приміщеннях були передбачені житлові кімнати, в яких побожна графиня нерідко жила місяцями, проводячи час у молитвах.

Велична церква святого Георгія Побідоносця в Охтирці також відома як Юріївська церква.

ЇЇ історія починається з 1660 року, коли в Охтирці було збудовано перший Георгіївський храм. Згодом її неодноразово реконструювали зусиллями гусарського полку Дениса Давидова, але в 1860 році замість застарілого храму було вирішено збудувати новий. Будівництво тривало 45 років. Храм освятили лише в 1905 році, і діяв він недовго. У 1920 році його закрили та частково пограбували більшовики, довгий час приміщення використовувалося під склад.

В 1993 році храм передали громаді Православної церкви України.

В травні 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, Георгіївська церква зазнала значних руйнувань від російського ракетного удару. Ушкоджені верхні, наддверні та арочні вікна, а також конструкції стіни.