Пам'ятки Бериславського району

Фортеця Кизи-Кермен (Кази-Кермен) побудована турками в кінці XV сторіччя на березі Дніпра, на місці захопленої ними литовської "митниці Вітовта".

Служила як форпост для набігів на українські землі, а також для протидії запорозьким козакам, які час від часу здійснювали походи на чайках вниз по Дніпру. Під час Кримського походу 1689 року російсько-українське військо князя Василя Голіцина обложило фортецю, проте взяти її вдалося лише в 1695 році козакам Івана Мазепи.

На березі річки збереглися фрагменти фортеці зі слідами пізніших переробок.

Кам'яний триарковий міст через Бургунську балку споруджено в 1780-ті роки для забезпечення візиту Катерини II до Криму, що відбувся в 1787 році.

Арочний міст виконаний у стилі римських віадуків. Знаходиться прямо навпроти повороту на село Бургунка із траси Херсон-Берислав.

Бериславський історичний музей створений в 1958 році на громадських засадах. В 1967 році отримав статус народного музею. Від 1981 року є відділом Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Розміщується у будинку, де в 1920 році знаходився штаб командира 51-ї стрілецької дивізії Червоної армії Блюхера.

Фонди Бериславського історичного музею налічують більше 7,5 тисяч експонатів. Серед них цікаві археологічні знахідки (знаряддя праці, прикраси, предмети побуту), елементи одягу XVIII-XX століть, нумізматична колекція, добірка плакатів та фото кінця XIX - початку XX століття, документи.

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, Бериславський історичний музей зазнав суттєвих руйнувань в результаті обстрілів Берислава російською армією 23 березня 2023 року.

Пам'ятка історії національного значення Кам'янська Січ – це залишки однієї з найбільш збережених з кількох Запорозьких Січей, що існували в Україні з XVI по XVIII століття. Січ була оборонною фортецею, яка виконувала функції адміністративного та військового центру запорозького козацтва.

Кам'янська Січ була заснована козаками біля впадання річки Кам'янка в Дніпро в 1709 році, після руйнування царськими військами Чортомлицької Січі. В 1711 році і її було знищено за наказом царя Петра І, а козаки змушені були відійти вниз по Дніпру у володіння Кримського ханства.

В 1728 році Кам'янська Січ була відроджена, проіснувала до 1734 року, після чого запорожці переселилися на річку Підпільну, де заснували Нову Січ. На місці козацької фортеці згодом розташовувалася поміщицька економія, але збереглися й окремі фрагменти фортечних споруд XVIII сторіччя. Нині їх досліджують історики та археологи.

Збереглася могила кошового отамана Костя Гордієнка з кам'яним хрестом, встановлено пам'ятник отаману.

З 2009 року історико-культурна пам’ятка Кам’янська Січ перебуває під охороною Національного заповідника "Хортиця", тут працює філія заповідника. Встановлено символічні в'їзні ворота до січі та облаштовано лапідарій, де зібрані кам’яні пам'ятки (зернотерки, гармани тощо). Також можна побачити грот та залишки колишнього маєтку поміщика Агаркова. На території памʼятки відзначають державні свята та проводять урочисті заходи українські козаки та патріотичні гуртки Херсонщини.

Національний природний парк "Кам’янська Січ" cтворений в 2019 році на площі близько 12 тисяч гектарів на основі 2 крупних балок – Кам’янської та Милівської. Також до його складу увійшли тераса річки Дніпро між селами Червоний Маяк та Качкарівка, прилеглі до балок та тераси ділянки плакору, акваторія Каховського водосховища та затоплених ним пониззя балок.

Територія та об'єкти заповідника отримали пошкодження внаслідок російського бомбардування на початку лютого 2024 року.

Лютеранська кірха Святих апостолів Петра і Павла збудована в Зміївці в 1884 році німецькими переселенцями на високому півострові над Дніпром.

За радянської влади кірха була закрита, німецькі поселенці депортовані до Німеччини та таборів Сибиру.

Нині колишня німецька кірха святих Петра і Павла відреставрована. В Зміївці проживають 60 представників німецької громади, які проводять богослужіння й доглядають за храмом. Служба тут ведеться переважно німецькою мовою.

Православна Свято-Архангело-Михайлівська церква в Зміївці розміщується в приміщенні колишньої протестанської кірхи апостола Іоанна. Мурована кірха була збудована в XIX сторіччі на місці дерев'яної кірхи 1787 року, з якої розпочалося створення шведами-переселенцями шведського села на Херсонщині.

Перебуває в спільному користуванні православної і шведської протестанської громади. В інтер'єрі поєднуються протестантські та православні мотиви.

На території Михайлівської церкви встановлено пам'ятний знак репресованим шведам і німцям, які переслідувалися радянською владою в 1937-1938 роках, а також пам'ятний знак з нагоди річниці заснування та заселення села Зміївка шведськими колоністами.

Належить громаді Православної церкви України.

В 2008 році Зміївку відвідав шведський король Карл XVI Густав і його дружина Сільвія. До приїзду короля храм відремонтували, на ньому встановлено новий купол.

Старовинна козацька Свято-Введенська церква в Бериславі - єдина дерев'яна церква на Херсонщині, пам'ятка архітектури XVIII сторіччя.

Побудована з дубу в 1725 році в запорозькій фортеці Перевалочній (нинішнє селище Світлогірське біля місця впадання річки Ворскла в Дніпро), спочатку називалася Воскресенською. В 1784 році храм було переправлено плотами Дніпром до Берислава.

За радянської влади Веденську церкву було закрито на нетривалий період із 1939 по 1941 рік. Тут зберігається Євангеліє 1695 року.

Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир, розташований на березі Дніпра у селищі Червоний Маяк, свого часу був одним із найбільших монастирів на півдні України.

Обитель заснована в 1781 році як Софронієва пустинь на місці старої турецької фортеці, яку посля вигнання турків називали "Запорозьке містечко". Спочатку ченці жили в печерах. За переказами, ці багатокілометрові тунелі, що проходили під усім селом, існували з часів кочівників. У 1803 році сюди зі Смоленської губернії переведено Бізюків монастир, і з того часу обитель отримала нинішню назву.

За радянської влади Свято-Григорівський Бізюків монастир було закрито, зруйновано запорозьку церкву Святого Григорія (1782 рік), Вознесенський собор і дзвіницю (1894 рік), розібрано частину огорожі. Збереглися стіни з вежами (XVIII-XIX століття), Покровська церква, архієрейський будинок із церквою Трьох Святителів, Троїцька церква, Трапезна, корпус келій, готельний корпус, брама, фонтани, печерні келії (XVIII сторіччя).

Нині монастир відроджується. Одна з таких вирубаних у стрімкій вапняковій скелі печер, де збереглася невелика печерна церква, - місце відвідин паломників.

Монастир належить до Херсонської єпархії російської православної церкви в Україні.

10 лютого 2024 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, Бізюків монастир постраждав внаслідок масованого обстрілу російської армії - зруйновано дах та фасад будівлі.

Залишки оборонних споруд на березі Дніпра у селі Тягинка належать до литовських та турецьких часів.

Ще в XIV сторіччі на острові Велике Городище було збудовано литовський замок Тягинь із трьома круглими вежами по кутах.

У 1491 році, після захоплення цих земель у Великого князівства Литовського, кримський хан Менглі-Гірей перебудував фортецю Тягинь, яка стала одним із опорних пунктів для набігів татар на українські землі.

У 1492 році під стінами фортеці Тягинь запорозькими козаками було захоплено та знищено турецький корабель, що прийнято вважати першою згадкою про козаків та дату заснування запорозького козацтва.

У 1673 році похід на фортецю Тягинь здійснив отаман Іван Сірко, а в 1693 році полковник Семен Палій розгромив тут татарський загін. Остаточно фортеця була зруйнована в XVIII столітті.

На місці городища в 1992 році встановлено пам'ятник на честь 500-річчя українського козацтва "Козацька Слава" у вигляді колони з фігурою Святого Архістратига Михайла. Фрагменти стін фортеці збереглися біля старого мосту.