Пам'ятки Старокостянтинова

Живописний Старокостянтинівський замок на місці впадіння річки Ікопоть у Случ збудував у 1561 році волинський князь Василь-Костянтин Острозький для захисту краю від татар (тут проходив "Чорний шлях" татарських набігів).

Деякий час замок служив головною княжою резиденцією Острозького. З 1575 року замок жодного разу не був взятий нападом. Зокрема, в 1618 році він витримав облогу 30-тисячної татарської орди.

Замок оточував оборонний вал, від суші він був відокремлений ровом, що з'єднував русла двох річок. Стіни були укріплені п'ятьма вежами, оформленими у стилі ренесансу. На території була восьмиповерхова дерев'яна сторожова вежа-піраміда.

Збереглася напівкругла башта-донжон, князівський палац, домова церква, нижній ярус надбрамної вежі, фрагменти стін. Під палацом знаходяться підвали з колодязями-камерами, що ведуть до річки.

Замкова церква Святої Трійці, яка виконувала оборонні функції, відреставрована (належить Православній церкві України). Всередині збереглася частина фресок XVI століття, зокрема первісний герб князя Василя-Костянтина Острозького: восьмикінцева зірка, охоплена знизу півмісяцем.

На решті території комплексу ведуться археологічні розкопки та реставраційні роботи.

На базі замку Острозьких створено історико-культурний центр-музей "Старий Констянтинів". Проводяться екскурсії, можливе замовлення додаткових послуг.

Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей представляє експозицію, присвячену всім етапам розвитку міста.

Музей розміщений у двоповерховому будинку XIX століття, в якому до 1917 року розташовувалося жандармське управління, потім ревком Старокостянтинова, штаб Богунського полку Першої Української Червоної дивізії та інші органи.

В експозиції представлено понад 5 тисяч експонатів.

Будівля в стилі модерн, в якій зараз розміщені різні адміністративні організації та магазини, збудована в Старокостянтинові в середині ХІХ століття.

Сучасний двоповерховий об'єм будівлі складено з кількох окремих, поставлених впритул один до одного споруд, що утворюють єдиний корпус - каре з внутрішнім двором.

У 1917-1919 роках тут у різний час розміщувалися штаби різних військових формувань, що воювали на території району, зокрема Богунської бригади щорсівської дивізії.

Гарна п'ятиповерхова будівля водяного млина з червоної цеглини добре проглядається від замку Острозьких в Старокостянтинові на протилежному березі річки.

Червоний млин побудований в 1905 році на перешийку при впаданні річки Ікопоть в Случ на замовлення цукрозаводчика Дубасова, потім перейшов у власність його вдови, останньої господині Старокостянтинівського замку.

Монументальність архітектурного образу, виразне декоративне оформлення фасадів, вдале розташування - все це робить старокостянтинівський млин одною із найяскравіших пам'яток індустріальної архітектури епохи модерну в Україні. Йде реставрація.

Занедбана будівля заїжджого двору (корчми) розташована в центральному історичному районі Старокостянтинова, між замком та сторожовою вежею.

Основним архітектурним акцентом двоповерхового будинку в стилі раннього класицизму (кінець XVIII – початок ХІХ століття) є широка масивна арка. Суворість та стриманість оформлення фасадів будівлі дещо порушена активною пластикою декору віконних отворів. Застосування дрібних декоративних елементів (ромбоподібні накладки та ніші, різнофігурні виступи) характерні для провінційної архітектури.

Костел Іоанна Хрестителя монастиря ордена капуцинів знаходиться у нинішньому адміністративному центрі міста Сатрокостянтинів, хоча при закладці обителі в 1750 році князь Януш Сангушко виділив землю за межами міських стін.

Католицький храм Іоанна Хрестителя виконано у строгому стилі пізнього бароко знаменитим італійським майстром Паоло Фонтана. Будівництво всього комплексу тривало до 1778 року, але костел було закінчено набагато раніше.

В радянські часи був закритий, зараз чинний.

Бетонна набережна у гирлі річки Ікопоть в Старокостянтинові споруджена в кінці XX століття.

Набережну прикрашає яскрава група скульптур з металу та різних деталей машин та механізмів, що зображує казкових героїв: Нептуна у запряженому візку, русалку, комара та інших.

Створив їх хмельницький скульптор Микола Мазур, автор аналогічних скульптурних композицій у парку імені Тараса Шевченка та у багатьох інших місцях Хмельницького. Його химерні твори нагадують авангардистські скульптури фонтану Стравинського біля паризького центру Помпіду.

Висока шестирівнева мурована сторожова вежа над річкою Случ, добре помітна з траси, вважається символом Старокостянтинова.

Квадратна вежа-донжон у готичному стилі заввишки 35 метрів побудована в XVI сторіччі за князя Костянтина Острозького, входила в систему міських укріплень. Пізніше (за іншими даними, одночасно з будівництвом) до неї було прибудовано православну Хрестовоздвиженську церкву, яку Януш Острозький в 1612 році передав католикам.

Вежа стала дзвіницею костелу Матері Божої Громничої Домініканського монастиря, що розташувався тут. У XVIII столітті було проведено реконструкцію (архітектор Ернест Жибер), вежа отримала ренесансне оформлення. В 1853 році костел був переосвячений у собор Воздвиження Чесного Хреста, а через 20 років перебудований у псевдоруському стилі.

За радянських часів храм був закритий та зруйнований, вежа втратила перекриття. Монастирські приміщення займали структури МВС.

Наразі приміщення перебувають в користуванні Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату.

На одній зі стін храму можна розглянути контури ликів святих, що проявилися через штукатурку (можливо, Пресвятої Богородиці і княгині Ольги).

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Старокостянтинові в 1807 році на місці дерев'яного православного храму, відомого з 1687 року.

Це єдина культова споруда епохи зрілого класицизму, що збереглася в місті.

За радянських часів храм Різдва Богородиці був єдиним діючим у Старокостянтинові.