Пам'ятки Тернопільського району

Перший на Заході України музей ретро-автомобілів "Ретро-Кортеж" відкрито в Тернополі в 2016 році з ініціативи підприємця Тараса Демкура.

Представлено понад 20 старовинних автомобілів, частина з яких має цікаву історію. Зокрема, в колекції є автомобіль "Ягуар", який належав президенту США Річарду Ніксону, а також "Майбах" зі ставки Гітлера "Вервольф". Найстаріший автомобіль датується 1933 роком.

Також представлені відреставровані мотоцикли, стара радіотехніка, колекція міні-автомобілів із різних куточків світу, військова техніка.

Обласний комунальний музей Богдана Лепкого в місті Бережани відкрився 1995 року в приміщенні Бережанської ратуші на площі Ринок.

Саме тут з 1805 року розташовувалася Бережанська гімназія, де навчався, а згодом і викладав видатний український поет, письменник, літературознавець і громадський діяч Богдан Лепкий. Тут він почав писати свої перші вірші та оповідання.

Основний фонд музею Богдана Лепкого налічує близько 3500 експонатів. Експозиція у шести залах складається з прижиттєвих видань творів письменника, оригінальних світлин, різного роду документів, підручників, публікацій в німецьких часописах та малярських робіт. 

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Бережанський музей книги.

Музей в Підгайцях було створено в 1993 році як музей Української Повстанської Армії з ініціативи "Союзу Українок" в підвальному приміщенні, де колись працівники НКВС катували політв’язнів. У 2002 році на базі музею УПА був створений народний історико-краєзнавчий музей Підгаєччини. Нині музей розташовується в колишній будівлі Українського народного дому в стилі українського модерну.

Експозиція музею представлена у трьох тематичних відділах. Перша зала присвячена археології краю та історії визвольної боротьби на Підгаєччині. В ній експонуються збірка споминів колишніх вояків Української Повстанської Армії "В рядах УПА", хроніка "Незабутні літо та осінь повстання незалежності 1991 року", матеріали "Відзначення 60-ліття". Велику цінність представляє і переклад з російської публіцистичного твору Івана Біласа "Репресивно-каральна система в Україні у 1917-1953 роках", написана на основі досліджень архівних матеріалів, в яких розкривається підступна технологія поборювання національно-визвольного руху ОУН-УПА, яку практикували органи НКВС.

Друга зала – художньо-публіцистична. В ній розміщені картини і літературно-публіцистичні матеріали місцевих краєзнавців та колишніх жителів Підгаєччини, які зараз проживають за кордоном. 

Третя зала – народознавча. В ній представлені експонати, що відображають культуру й побут селян, які проживали на теренах краю впродовж ХІХ століття.

Музей історії Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької має музейну кімнату, яка знайомить з історією навчального закладу від часів його заснування у 1958 році.

Експозиція розповідає про кожне відділення, що функціонують у навчальному закладі: “Фортепіано”, “Оркестрові струнні інструменти”, “Оркестрові духові та ударні інструменти”, “Народні інструменти”, “Хорове диригування”, “Спів”, “Теорія музики”, “Образотворче мистецтво”.

В експозиції представлені концертні костюми оркестрів, хорів та ансамблів, старовинні музичні інструменти. Окремі стенди розкривають досягнення деяких випускників.

Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки є відділом Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Музей при Бишківській гімназії відкрито 1999 року в будинку, де в 1943-1945 роках розташовувався штаб Проводу ОУН-УПА. Тут працювали генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич, керівник служби безпеки УПА Микола Арсенич, керівник бойової референтури Дмитро Грицай та інші провідники організації.

Музей ность ім'я одного з ідеологів УПА Якова Бусола, який загинув у Бишках під час бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС.

В експозиції музею - особисті речі повстанців, зброя, світлини, документи, макети. Реконструйовано повстанську криївку.

Встановлено пам’ятник "Борцям за волю України".

Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини створений у 2019 році та об’єднав інші музеї області, пов’язані з історією визвольних змагань на території краю.

Експозиція розкриває історію боротьби України за незалежність, зокрема під час Революції Гідності та російсько-української війни.

Розроблена Українським інститутом національної пам’яті виставка "Люди свободи" розповідає про 26 громадських діячів минулого століття, завдяки чиїй боротьбі стало можливим відновлення незалежності України.

Відділами Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини є Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки та історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків в селі Великий Глибочок.

Народний музей родини Лепких було відкрито в селі Жуків поруч з раніше спорудженим пам’ятником Богданові Лепкому в 1995 році з ініціативи місцевого вчителя, краєзнавця та композитора Василя Подуфалого при допомозі родини Лепких із США.

Родина Лепких щороку проводила культурно-просвітницьку діяльність на Бережанщині, зокрема в Жукові, де проживала з 1891 по 1901 рік. 

У п’яти експозиційних залах музею представлені унікальні експонати про родину Лепких, синів отця Сильвестра Богдана, Миколу, Левка та інших членів родини.

Музей сакрального мистецтва та історії церкви відкрився 2007 року в приміщенні Бережанської ратуші на площі Ринок.

В експозиції представлено понад 2300 експонатів, серед яких твори іконопису та скульптури, золотого шиття і карбування. Музей розповідає про тернистий шлях релігії на галицьких землях з періодами розквіту, десятиліттями забуття і відродженням наприкінці XX століття. Зокрема, представлено 12 стародруків: "Євангеліє" XVII століття, "Мінея", "Ірмологіон" та інше. 

Музей функціонує як підрозділ Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани. Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Музей Богдана Лепкого.

Музейна кімната Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв відкрита у 1982 році.

Експозиція складається з трьох розділів, що розповідають про історію містечка Теребовля, заснування навчального закладу в 1940 році, його відомих випускників.

Представлені документи, світлини, книги, дипломні роботи студентів.

Музей-садиба Йосипа Сліпого - духовно-меморіальний комплекс у селі Заздрість.

Тут у 1892 році, в родині селянина Івана Коберницького-Сліпого народився патріарх Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий, у миру Йосип Коберницький-Дичковський.

Він прийняв керівництво УГКЦ в 1944 році, після смерті митрополита Андрея Шептицького. В 1945 році був заарештований і перебував у радянських таборах до 1963 року. Помер у Римі в 1984 році. За заповітом прах його було перепоховано у крипті собору Святого Юра у Львові в 1992 році.

Музей Йосипа Сліпого підтримується зусиллями сестер ордена Святого Василя Великого.

Від музею до Зарваницького Марійського духовного центру веде Хресна дорога завдовжки 28 кілометри.

Особняк відомих польських юристів Громницьких у Підволочиську збудовано у ХІХ столітті.

На віллі Громницьких у 1919 році відбулася нарада Симона Петлюри з командуванням Української Галицької армії.

Наразі в особняку розташовується Підволочиський краєзнавчий музей імені Омеляна Ковча.

Дві зали музею присвячені історії визвольного руху ОУН-УПА. В експозиції 281 експонатів – особисті речі повстанців, зброя, фотографії, документи, макети, картини, триптих "Україна – непереможна".

Палац Голуховських у Струсові розташований на мисі, утвореному петлею річки Серет.

Побудований у кінці XVIII сторіччя шляхтичами Лянцкоронськими, які вирішили розібрати старий, напівзруйнований струсівський замок. З каменю, отриманого під час розбирання замку, було зведено двоповерхову будівлю в стилі ампір.

В кінці ХІХ століття граф Юзеф Голуховський, син австрійського міністра внутрішніх справ та намісника Галичини Аґенора Голуховського, провів реконструкцію палацу. Інтер'єри були прикрашені ліпниною та різьбленим деревом, кришталевими люстрами та двометровими канделябрами (фрагменти декору збереглися).

Палац оточений балюстрадою, центральний портал має 6 колон, парковий фасад оформлений монументальними сходами. Від них до берега річки Серет спускається гарний парк, де росте 250-річна сосна чорна австрійська, пам'ятка природі державного значення.

Наразі на території садиби розміщена Струсівська школа-інтернат для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи.

Палацово-парковий комплекс у Микулинцях - один з небагатьох зразків палацової архітектури стилю ампір, що збереглися в Україні.

Палац заклала поряд із Микулинецьким замком Людвіка Потоцька у 1760-ті роки. Від первісної будівлі в палладинському стилі (ранній класицизм) збереглися оригінальні флігелі, сполучені з палацом напівкруглими галереями.

В середині ХІХ століття барон Ян Конопка вирішив створити у Микулинцях бальнеологічний курорт на джерелах сірководневих вод. Він ґрунтовно перебудував палац, надавши йому суворіші риси пізнього класицизму (ампір). Парковий фасад будівлі прикрашений восьмипіллястровим портиком коринфського ордену. Звідси ландшафтний парк крутими схилами спускається до річки, а ліворуч до нього примикають руїни замку. Парадна частина палацу підкреслена ризалітом із чотирма дерев'яними скульптурами атлантів і виходить на регулярний партер.

Останньою господаркою мікулінецького палацу була графиня Юзефа Рей.

Наразі тут розміщено Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню.

Пам'ятник давньоруському князю Данилові Галицькому, об'єднувачу західноукраїнських земель, встановлений у центрі Тернополя в 2002 році.

В середині XIII сторіччя Данило Галицький зумів об'єднати в своїх руках Галицько-Волинську державу, що дісталася йому в спадок від батька Романа Мстиславича, і в 1254 році став першим королем Русі. Також він був першим руським правителем, який зміг завдати поразки військам Золотої Орди. При ньому на руських землях почалося поширення західної культури, європейського типу державного та адміністративного управління.

Автор кінного пам'ятника Данилові Галицькому – скульптор Богдан Рудий.

Пам'ятник українському письменнику та громадському діячеві Іванові Франку встановлено у Тернополі в 1995 році.

Знаходиться у сквері за Домініканським костелом, на місці колишньої гімназії №1, де в  1902 році письменник зустрічався з тернопільськими гімназистами.

У Тернополі Франко бував неодноразово, зокрема. як кореспондент газети "Кур'єр львівський" на крайовій етнографічній виставці. У приміщенні Міщанського братства (тепер філармонія) він читав "Мойсея", часто зупинявся у готелі "Подільський" дорогою до села Вікно.

Автор пам'ятника Іванові Франку у Тернополі – скульптор Іван Сонсядло.