Пам'ятки Волинської області

Музей соломкарства "Солом'яне диво" в селі Купичів на Волині відкрили 2008 року в межах проведення Всеукраїнської творчої лабораторії майстрів солом'яного мистецтва "Солом'яний бичок" з ініціативи народної майстрині Марії Кравчук. Експозиція розташовується у приміщенні Купичівського ліцею.

Експозиційні розділи відображають історію соломоплетіння, види плетіння, етапи творчості Марії Кравчук та членів студії "Житечко", якою вона керує. Представлені різноманітні вироби з соломи, серед яких різдвяні дідухи, павуки, ляльки тощо. Для їхнього виготовлення використана пшенична, ячмінна, житня, просяна та інші види соломи.

Також при ліцеї працюють музеї історії села Купичів і історії розвитку школи.

Музей флори та фауни Шацького національного парку працює при Шацькому лісовому коледжі, який було засновано в 1963 році заслуженим лісником України Валентином Сульком, і тепер носить його ім'я.

У павільйоні музею представлено 400 видів тварин та птахів. Найстарішим експонатом є зубр, якого 40 років тому подарувала музею Біловезька Пуща. 85% експонатів виготовлено руками викладачів та учнів коледжу.

Національний природний парк "Прип'ять-Стохід" поєднує усі заповідні об'єкти колишнього Любешівського району на Волині.

Загальна площа парку становить 39 315,5 гектарів. Його північна околиця межує з Білоруссю. Структуру земель парку складають: болота – 43 %, ліси – 35 %, чагарники – 16 %, водний фонд – 6 %.

Природний парк взяв свою назву від двох річок, що протікають його територією - Прип'яті та Стохода. Характерною особливістю цих річок є наявність десятків рукавів, русел, заплав, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів.

У парку росте сорок два види рослин, занесених до Червоної книги України. Також є рідкісна фауна – 84 види червонокнижних видів тварин.

Тобрук - це малий наземний чи підземний бетонний ДОТ для ведення кругового вогню.

Назва походить від лівійського міста Тобрук, де у 1941-1942 pоках йшли запеклі бої між країнами Антигітлерівської коаліції та країнами Осі. Тобруки будувалися вермахтом переважно на "Атлантичному валу" та "Лінії Зігфріда".

В Україні подібні споруди збереглися переважно на Волині. Один із тобруків знаходиться на околиці села Затишшя на Шацьких озерах.

Нововолинський народний історичний музей було створено нещодавно - в 1998 році.

В шести залах музею представлені такі постійні експозиції: Давня історія міста, Події Другої світової війни, Початок становлення міста, Розвиток міста, Виставка церковних реліквій.

Фонди Нововолинського історичного музею налічують понад 4 тисячі експонатів.

10-метрова оглядова вежа розташована в селі Сваловичі при впаданні річки Стохід у річку Прип'ять на території Національного природного парку "Прип'ять-Стохід".

З вежі відкривається дивовижна панорама долини двох річок, а також села-музею Сваловичі, в якому збереглася поліська архітектура ХІХ століття.

Доступ до об'єкту є вільним.

Заплавне озеро Люб'язь знаходиться біля села Люб'язь.

Довжина озера 3,8 кілометри, ширина 2,5 кілометри, площа 5,19 квадратних кілометрів, пересічна глибина 2,1 метри, найбільша - 3,8 метри. Гідрологічний режим залежить переважно від річки Прип'ять, яка тече через північну частину озера. В озеро Люб’язь з південного заходу впадає річка Коростянка.

Береги низькі, деколи заболочені. Береги заросли очеретом, є піщано-глиняні пляжі зручні для купання. Озеро мілке, тому літом добре прогрівається, є мінімальна інфраструктура для відпочинку популярне серед рибалок.

Історико-краєзнавчий музей у місті Рожище на Волині відкрився в 1977 році з ініціативи місцевих краєзнавців.

Зараз музей складається із 4-х відділів: природи, етнографії, історії та художнього. Цінними експонатами є ікона "Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього" XVII століття та вінці того ж періоду, а також скульптури католицьких святих із сусідньго села Пожарки.

Окремі експозиції присвячені діяльності УПА на Волині та історичній долі українців, депортованих з Польщі до України в 1944-1946 роках.

В етнографічному відділі відтворено інтер'єр селянської хати середини XIX століття. 22 картини для художньої експозиції Рожищенського історико-краєзнавчого музею подарував почесний житель міста, художник Микола Савчук.

Маєток князів Пронських, які володіли Берестечком з 1544 року, зберігся лише частково, у значно перебудованому вигляді.

За легендою палац Пронських був пов'язаний з Троїцьким костелом підземним ходом.

В даний час на території садиби Пронських та парку розміщується Берестечківський психоневрологічний інтернат.

Колишня садиба князя Рінчинського розташована на виїзді з Берестечка в бік Горохова (це місце досі називається Рінчина).

Наразі на місці садиби Рінчинських знаходиться професійно-технічне училище №27. Зберігся парк та садибний будинок, у якому тепер розміщується бібліотека училища.

Українську світлицю-музей у Будинку культури села Бережанка на Волині облаштувала у 2018 році директорка закладу Оксана Макаренко. Невелика етнографічна експозиція поки займає лише одну кімнату.

Основу експозиції складає колекція вишитих картин, рушників та сорочок, зібраних засновницею музею. Багато з них вишитимі бережанківськими майстринями понад півстоліття тому.

Також представлені старовинні предмети побуту: глечики, макітри, горщики, ступа, прядка, рубель, маслобійка тощо. Усі ці речі принесли до музею місцеві жителі. Окремим експонатам вже понад 100 років.

Православна Свято-Вознесенська церква в Горохові збудована в 1844 році, коли місто входило до складу російської імперії.

За часів радянського атеїзму храм залишався чинним.

Наразі Вознесенська церква належить до Православної церкви України.

Дерев'яна Свято-Георгіївська церква в Кутрові під Берестечком нещодавно відзначила 250-річчя. Храм на пагорбі над річкою Стир побудований в 1761 році на честь 100-річчя Берестецької битви.

Під час Другої світової війни було пошкоджено дзвіницю.

Як пам'ятка архітектури Георгіївська церква пережила радянські часи. Збереглося і внутрішнє оздоблення. Після відновлення служб у 1970-х роках у храм повернули іконостас, що зберігався у Луцьку.

Останнім часом виникла загроза підмивання та берега річки та обвалу церкви, але завдяки проведеним берегозміцнювальним роботам пам'ятник архітектури вдалося зберегти від руйнування.

Свято-Миколаївська церква споруджена у Володимирі в 1780 році як греко-католицька каплиця Святого Йосафата Кунцевича. Саме на цьому місці стояла хата батьків Кунцевича.

Невеликий храм збудований у стилі раннього класицизму. Головний фасад увінчаний фронтоном.

У 1800 році каплиця була передана православній церкві та освячена як церква Святого Миколая.

Церква святого Архистратига Михаїла в Кисилині збудована у 1777 році на місці однойменного дерев'яного храму, відомого з 1645 року.

За однією з версій, початково храм був аріанським, що зумовило його нехарактерну приземкувату архітектуру в стилі бароко. Стіни будівлі подекуди мають понад півтораметрову товщину. Над схрещенням нав здіймається дворівнева вежа на широкій основі, увінчана декоративним шпилем. Фасад має багатий архітектурний декор. В іконостасі 1905 року збереглись ікони XVII століття. Будівлю оточує мурована огорожа з масивною дзвіницею незвичайної форми.

Зараз Свято-Михайлівський храм належть Православній церкві України.