Пам'ятки Львова

Виставка раритетних зразків транспорту "Ретро Гараж" з 2018 року експонується в приміщенні Музею історії науки і техніки, що є відділом Львівського історичного музею.

Експозиція ретроавтівок розгорнута у найстарішому ангарі з комплексу першого трамвайного депо Львова, спорудженого в 1894 році львівським архітектором Альфредом Каменобродським. Прямокутна мурована з цегли споруда має двосхилий дах, що тримається на дерев’яних фермах, опертих на бічні стіни та дерев’яні стовпи.

На площі понад 500 квадратних метрів представлена приватна колекція велосипедів, мопедів, мотоциклів, першої половини ХХ століття Андрія Гладуна та ряд зразків американського автопрому 1970-1980 років із збірки колекціонера Тараса Майби.

Найбільше увагу відвідувачів привертає поліцейський автомобіль Chevrolet Caprice Classic 1986 року випуску. Крім того, в музеї представлене перше міське таксі довоєнного Львова Citroen AC4 Berline Lux і справжній фіакр (кінне таксі). Можна ознайомитися зі зразками продукції Львівського мотозаводу 1950-1970 років із фондів Львівського історичного музею.

Також на виставці експонуються приватні колекції автомоделей та американських номерних автомобільних знаків.

Пожежно-технічна виставка ГУ МНС відкрита в будівлі Управління пожежної безпеки у Львівській області.

В першій залі відображено історію розвитку пожежної справи на Галичині та, зокрема, у Львові. Серед експонатів - насос австрійського виробництва 1849 року.

Друга зала присвячена бойовим будням вогнеборців.

Експозицію завершує зала, присвячена Чорнобильській катастрофі.

Музей історії України Львівського історичного музею розміщується в чотириповерховій будівлі на площі Ринок у Львові, що відома як "Массарівська кам’яниця". Зведена у XV столітті в готичному стилі, згодом перебудована у стилі епохи Відродження.

Певний час будинок належав родині венеційського консула Антоніо Массарі. У середині ХІХ століття тут містилася крамниця ласощів Геннемана. На початку XX століття фасад прикрасив трикутний фронтон, оздоблений алегоричним рельєфом авторства скульптора Курчинського. Збереглися пізньоготичні склепіння і вікна першого поверху, елементи декоративного оздоблення інтер’єрів у стилі ренесансу.

Зараз у "Массарівській кам’яниці" розміщено історичну експозицію, де представлено понад 2100 пам’яток історії України від найдавніших часів до початку ХХ століття: неолітичні знаряддя та музичні інструменти, трипільська кераміка, золотий скіфський скарб, давньоруські хрести-енколпіони, катівські мечі середньовічного Львова, маґнатське жіноче і чоловіче вбрання, козацька зброя, астрономічний настільний годинник XVIII століття, колекції стародруків і творів живопису. Досі зберігає таємниці портрет молодої Роксолани – дівчини Насті Лісовської з Рогатина, турецької бранки, яка стала дружиною султана Сулеймана II.

Приватний музей карет у Львові функціонує на базі кінного клубу "Каретний двір", де розводять торійську породу коней.

В експозиції представлено 14 карет різних типів: ландо, фіакр, фаетон, тарантас, візаві тощо. Також "Каретний двір" пропонує іпотерапію, навчання верховій їзді, кінний туризм та екскурсію вулицями старого Львова на кареті.

Музей комп'ютерних технологій у Львові розташовується в цокольному приміщенні Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Інтерактивна експозиція присвячена історії комп’ютерів та відеоігор 1980-х – 1990-х років. Представлено понад сто пристроїв, більшість із яких у робочому стані.

Зокрема, можна побачити техніку виробництва США (Apple, Atari, Commodore, IBM), Великобританії (Acorn, Sinclair, Tangerine Computer Systems), країн колишнього Східного блоку ("Правец", Mera, Robotron), СРСР ("Електроніка БК") та України (ПК-01 "Львів", "Пошук", "Орель" БК08).

Музей Львівської національної академії мистецтв репрезентує етапи формування львівської мистецької школи та історію діяльності навчального закладу. Його колекція почала формуватися одночасно з першим випуском академії у 1953 році.

В фондах музею зберігаються різні за формою і матеріалами мистецькі твори випускників кафедр академії, виконані в кераміці, склі, дереві, металі, художньому текстилі. Усі вони мають неабияку мистецьку та історичну цінність.

Найціннішими експонатами є дипломні роботи відомих художників: декоративна таріль "Богдан Хмельницький" Софії Караффи-Корбут (1953 рік) та вхідні двері до музею роботи Семена Однопозова (1955 рік).

Музей метрології та вимірювальної техніки діє при Державному підприємстві "Львівстандартметрологія". Був заснований на громадських засадах. Згодом отримав статус "Народного музею".

Експозиція, яка відображає розвиток метрології від кінця XVIII століття і до нині, займає три зали першого поверху будівлі "Львівстандартметрології" та розпланована за видами вимірювань.  На сьогодні музейний фонд налічує близько 800 засобів вимірювальної техніки.

Серед унікальних засобів для вимірювання геометричних величин слід відзначити нутромір мікрометричний з ціною поділки 0,125 міліметри, границею вимірювання до 875 міліметрів (США, 1900 рік); мікрометр з ціною поділки 0,01 міліметри та межею вимірювання від 25 до 50 міліметрів (1908 рік); штангенциркуль з границею вимірювання від 0 до 125 міліметрів та з ціною поділки 0,1 міліметри з двома шкалами (СРСР, 1940 рік); індикатор вагільного типу з ціною поділки 0,001 міліметри (1940 рік) тощо. 

Серед приладів для визначення маси - тігарці скляні 1 кілограм, 1 фунт, 200, 100, 50, 10 і 1 грам 1-го розряду для повірки тігарців нижчих розрядів (росія, 1915 рік); тягарці 2 фунти, 1 фунт 1913 рік; гиря масою 48,3 золотника або 203,5 грами (росія, 1914 рік); вага плечей з межею зважування 55 кілограмів, ціна поділки 0,5 кілограми (1884 рік); вага пробірна з чутливістю 0,04 міліграми (Австрія, 1906 рік); вага пробірна з межею зважування до 500 міліграмів та чутливістю 0,01 міліграм (1951 рік). 

На стенді засоби вимірювальної техніки фізико-хімічного складу та характеристик речовини представлені цукроміри скляні (Німеччина) з діапазоном вимірювання від 54 % до 84 % (1932 рік); спиртоміри скляні розділом вимірювання від % 34 до 100 % та ціною поділки 0,1 % (Німеччина, 1925 рік); спиртомір металевий з накладними гірками з діапазоном вимірювання від 20 до 90 умовних одиниць (1915 рік); ареометри тощо.

На стенді засобів вимірювальної техніки параметрів потоку, витрат, рівня, об’єму речовин та параметрів руху представлені лічильник газового камерного типу (Івано-Франківськ, 1956 рік), лічильник газовий ротаційний, лічильник води (Львів, Луцьк, Австрія, 1926-1956 роки), мірники зразкові 1-го розряду (Німеччина), таксометр, автомобільні спідометри, лічильник обертів тощо.

Особливу увагу привертає стенд з приладами для вимірювання тиску, розрідження, температури, на яких розташовані вакуумметри, градуйовані в міліметрах ртутного стовпчика, мілівольтметри, мости, пірометри, термометри та інші прилади. 

На стенді засобів вимірювальної техніки електричних і магнітних величин представлено близько 100 приладів: амперметри, вольтметри, міліамперметри і мілівольтметри, магазини опори, мости, нормальні елементи, лічильники електричної енергії, комбіновані прилади тощо. 

Радіотехнічні та радіоелектронні прилади представлені електронно-променевим осцилографом, вимірювачем модуляції, реографом, вимірювачем вмісту гідратації тканини, електрокардіографом та електрокардіоскопом.

Стенд засоби вимірювальної техніки та частоти представлені частотоміром, електричним та механічним секундоміром, хвилеміром середньої точності, морським та авіаційним хронометром.

Нова експозиція сучасного мистецтва Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького – Музей модернізму – відкрилася у 2021 році в сучасній двоповерховій адміністративній будівлі з силікатної цегли, зведеній за радянських часів позаду Палацу Потоцьких.

У семи залах музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва від ранніх модерних експериментів до прикладів естетики пізнього структуралізму.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму 1914-1939 років. Наступний розділ ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953 років, зокрема експонуються роботи Карла Звіринського та митців його "герметичного кола". Далі представлені роботи митців 1960-1970 років: Євгена Лисика, Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, Романа Петрука, у чиїх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму, а також проявляється масштабне явище "львівського нео-авангарду".

Останні зали експонують твори завершальної фази модерної естетики та візуалізують перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження, близького до західного означення "транс-авангарду".

Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові також відомий як "Шевченківський гай", Львівський скансен або музей просто неба. Розташований на лісистих пагорбах Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у східній частині Львова, за Високим Замком.

Музей просто неба "Шевченківський гай" заснований у Львові в 1971 році, хоча експозиція почала формуватися ще у міжвоєнний період з ініціативи львівського мистецтвознавця Михайла Драгана та архімандрита Климентія Шептицького. Першим експонатом стала дерев'яна церква святого Миколая 1761 року, яку перевезли з села Кривка.

Зараз експозиція скансена "Шевченківський гай" налічує понад 110 пам'яток архітектури з усіх західних областей України: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. В музеї представлена найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Експозиція музею розділена на шість етнографічних зон, що репрезентують побут мешканців різних західноукраїнських регіонів: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини. Кожна зона являє собою мінісело з культовими, житловими і господарчими спорудами. Інтер'єри більшості хат доступні для огляду, в них експонуються предмети побуту.

Зокрема, центральним експонатом зони "Гуцульщина" є традиційна гуцульська ґражда з села Криворівня. А найстарішим експонатом є селянська хата 1749 року.

У музеї "Шевченківський гай" щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.

Меморіальний музей Патріарха  Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого відкрито в 1997 році в головному корпусі Українського католицького університету.

Експозиція музею представлена на основі матеріалів з приватної збірки відомого популяризатора та пропагандиста ідей Патріарха, доктора медицини, Романа Смика зі США, а також сучасних філателістичних матеріалів голови Львівської Крайової Організації Українського Філателістичного Товариства Романа Бишкевича, документів та фотоматеріалів Інституту Історії Церкви. Це спеціальні конверти, поштові листівки та марки, медалі, жетони, святкові стрічкі, якими українська громада закордоном старалися відзначати кожну подію в житті Церкви та Патріарха після прибуття його до Риму.

Музей висвітлює життя Патріарха, популяризує ідеї закладені в Заповітах Йосипа Сліпого. Об’єднує три періоди життя Патріарха: львівський, на засланні в Сибіру та римський.

До колекції музею долучені два раритети: відлив великої печатки Патріарха Йосипа і медаль "За вірність Церкві і Папі", якою в 1998 році нагороджували священиків УГКЦ, котрі пережили часи гоніння. Особливе місце у музеї  займають фотографії Патріарха. В музеї є  особисті парамани (оберіг, який засвідчує особливу опіку Діви Марії), які  носив Патріарх, його светр, камилавка, омофор і мітра. Також в експозиції представлена мітра Патріарха, яку йому одягнули в день похорону. Після реставрації  її передали до музею.

Особливо цінним експонатом музею є омофор Патріарха. Це перший омофор, який він одягнув коли приїхав до Риму (на зустріч з папою Іваном ХХІІІ Патріарх пішов в позиченій сутані).

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Святого Климентія Шептицького.

Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Музей скла у Львові створений з ініціативи відомого українського художника-скляра, голови оргкомітету Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, колишнього ректора Львівської національної академії мистецтв, професора Андрія Бокотея.

З 2006 року музей працює в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі на площі Ринок. З тих пір колекція музею систематично поповнювалася творами, створеними в рамках Міжнародних симпозіумів гутного скла. Частина була передана до фондів Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

З найдавніших експонатів представлені скляний посуд та намистини, виготовлені в І–ІІ століть нашої ери на території римських колоній на півдні сучасної України, намистини і посуд з ХІ–ХІІ століть, а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час археологічних розкопок.

Музей видатної української скульпторки Теодозії Бриж відкрився у 2000 році в майстерні, де вона працювала з 1954 року, після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Заслужена художниця України Теодозія Бриж протягом життя створила понад двісті скульптур, серед яких пам'ятники і монументи, надгробки і паркові скульптури.

В музейній експозиції представлено весь спектр її творчих пошуків: від історичних портретів до зображень сучасників, образів літературних героїв, символічних і метафоричних композицій, усього – понад сотню робіт. На окрему увагу заслуговує серія образів драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня".

Музей зберігає творчу атмосферу майстерні з дерев’яним столом і книгами на полицях, ескізами та світлинами.

Музей Теодозії Бриж є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей Українського католицького університету був заснований у 2013 році, коли відомий львівський колекціонер і меценат Іван Гречко подарував університету свою колекцію творів народного мистецтва.

Перлиною колекції є 65 покутських, гуцульських та буковинських ікон на склі ХІХ століття, що є найбільшою з відомих збірок цього виду мистецтва. Також представлені свічники-трійці, ручні різьблені хрести, дерев’яні скульптури, церковні книги ХVІІ – початку ХХ століття, документи з історії церкви.

У розділі народного одяго представлено елементи традиційного вбрання з Покуття, Гуцульщини, Буковини, Поділля. Серед них горбатки, крайки, перемітки, тайстри та інші автентичні речі.

Основна експозиція Музею УКУ розміщується на території Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ на вулиці Хуторівка. А в головному корпусі університету на вулиці Свєнціцького, 17 можна відвідати Музей-кімнату патріарха Йосипа Сліпого, де представлені, зокрема, деякі його особисті речі.

Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці працює в приміщенні гуртожитку Львівського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Заснований у 1987 році з ініціативи заслуженого вчителя України Богдана Непорадного.

Експозиція в 16 кімнатах висвітлює історію хліборобської культури слов'ян, розповідає про значення хліба в житті людини, демонструє процес випікання різних сортів хліба. Загалом на площі 300 квадратних метрів розміщено понад 1500 експонатів.

Провідне місце в експозиції посідає етнографічна колекція, що представляє культуру та побут українських селян-хліборобів. Це знаряддя праці, побутові речі, вишитий одяг, прикраси. Також представлені зразки сортів зернових культур та зразки хлібо-булочних виробів.