Пам'ятки Київської області

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Згадуються у літописній статті 1037 року, що розповідає про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого. Проте новітні дослідження доводять, що будівництво київських укріплень разом із "Золотими воротами" було розпочате Володимиром Великим, а вже завершене його сином Ярославом Мудрим, який звів на них церкву Благовіщення, освячену в 1022 році. Назва воріт походить саме від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 було році проведено ретельні археологічні розкопки. В 1982 році, до 1500-річчя Києва, "Золоті ворота" було реконструйовано. В ході реконструкції було збережено пізню кладку, що прилягає до стін першої поло­вини ХІ сторіччя, та контрфорси ХІХ століття. Сучасна надбудова не тисне на старі мури, вона спирається на заховані в її товщі металеві конструкції. Стародавні фундаменти можна оглянути всередині споруди. 

У 1983 році павільйон-реконструкція "Золоті ворота" став музеєм. Він входить до складу Національного заповідника "Софія Київська".

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського у Києві відкрито в 1992 році в триповерховому будинку, який сім'я Грушевських придбала в 1908 році.

Видатний український історик, політик і громадський діяч, голова Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський впродовж багатьох років жив тут разом з братом Олександром, донькою Катериною і племінником Сергієм Шамраєм. В гостях у Грушевського тут бувало багато діячів Української революції 1917-1921 років.

У приміщеннях Дому Грушевських збереглася автентична обстановка: декор інтер'єрів, сходова клітка, паркет, віконна фурнітура, дерев'яні тераси. В експозиції представлені предмети меблів, побутові речі, особисті документи, рукописи, повне зібрання творів Грушевського і видань під його редакцією.

В кімнаті доньки представлені два раритети – фотопортрет історика, подарований йому учнями в день 60-річчя та живописний портрет Катерини Грушевської пензля Івана Труша.

Також в експозиції можна побачити напільний годинник з робочого кабінету Михайла Грушевського, англійську порцеляну та межигірський фаянс з колекції родини Грушевських.

Музей розташований в закритому дворі (вхід через арку), оточений садком, який був окрасою садиби ще за Грушевських.

Музей регулярно проводить вечірні імпрези "Кавові історії Грушевських" та інші.

Каплиця-усипальниця роду Свейковських у Тетієві збудована 1805 року поруч із заснованим ними ж костелом Внебовзяття (Успіння) Пресвятої Діви Марії. Перед головним входом в костел колись стояла скульптура святого Яна Непомука, тому храм також називали його іменем.

Каплиця збудована у формах класицизму та зовні нагадує античний храм. На чотириколонному іонічному портику міститься напис польською мовою: "Tym ktorzy zmartwychwstaną" ("Тим, хто воскресне"). Над кованими дверима розташований герб родини Свейковських.

Каплиця Свейковських є пам'яткою архітектури національного значення. Зараз вона належить римсько-католицькій парафії Всіх Святих міста Тетіїв. Богослужіння проводяться по неділях.

Яготинський палацово-парковий комплекс на березі озера Супій закладений останнім гетьманом України Кирилом Розумовським у XVIII столітті, розширений та впорядкований його сином Андрієм Розумовським.

Внучка гетьмана Варавара Рєпніна-Волконська приймала тут Євгена Гребінку, Миколу Гоголя, Тараса Шевченка. Збережені присадибні споруди увійшли до складу Яготинського державного історичного музею.

У флігелі, де в 1843 році жив Шевченко, відновлені інтер'єри й створено музей. Представлені особисті речі Шевченка та Рєпніних, картини про перебування Шевченка в Яготині, а також картина невідомого італійського художника "Сліпий з хлопчиком" з особистої колекції Рєпніних. В парку - улюблена альтанка Шевченка.

В збереженій частині палацу розміщена картинна галерея. Представлені роботи Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Сергія Шишка та інших. Перлиною колекції є найповніше зібрання картин народної художниці Катерини Білокур - понад 70 робіт: живопис, акварель, графіка, ескізи, начерки, етюди, ранні та незакінчені роботи.

Перед будівлею встановлено пам'ятники Катерині Білокур, Миколі Гоголю, Святославу Ріхтеру.

Катедральний собор Святого Олександра - найстаріша католицька святиня Києва, що збереглася.

Костел збудований в стилі класицизму за проєктом архітектора Людвіка Станзані коштом польської громади міста на чолі з графом Потоцьким в 1842 році.

Розташований на південному боці Володимирської гірки, на розі вулиць Костельна та Трьохсвятительська.

За радянських часів будівля Олександрівського костелу використовувалася як планетарій, потім як музей атеїзму. В 1990 році костел Святого Олександра повернуто Римо-католицькій громаді.

В 2001 році Олександрівський костел відвідав папа Іоанн Павло ІІ під час свого візиту до Києва. 6 червня 2021 року костел був піднесений до статусу Катедрального Собору.

Києво-Могилянська академія заснована в 1632 році на базі Київської братської школи. В 1615 році Київським Богоявленським братством було засновано Братський монастир із православною школою, який і започаткував перший вищий навчальний заклад Східної Європи. З ініціативи митрополита Петра Могили колегія набула статусу академії, в 1701 році названа його ім'ям.

Стара будівля академії зведена в 1703 році при гетьмані Івані Мазепі, барочний купол Благовіщенської церкви надбудований пізніше, в 1819 році зведений Новий корпус, а на початку XX століття їх поєднав дугоподібний Центральний корпус, що виходить фасадом на Контрактову площу.

В радянські часи в приміщеннях Києво-Могилянської академії розташовувалося Вище військово-морське політичне училище.

В 1991 році академію відроджено як Національний університет "Києво-Могилянська академія", один із найпрестижніших в Україні вищих навчальних закладів.

В сквері навпроти академії - пам'ятник поету та філософу Григорію Сковороді (1976 рік), який навчався та викладав в академії. У дворі - сонячний годинник (1826 рік). При культурному центрі НаУКМА діє Галерея мистецтв.

Свято-Успенська Києво-Печерська лавра - найдавніший монастир Русі, один з головних християнських центрів України, об'єкт світової культурної спадщини під охороною ЮНЕСКО.

Монастирський комплекс розташований на Печерських пагорбах над Дніпром в Києві і є архітектурною домінантою історичного ландшафту Київських гір.

Києво-Печерський монастир заснований преподобним Антонієм Печерським 1051 року, за князя Ярослава Мудрого. Спочатку це був комплекс викопаних вручну підземних ходів і приміщень на території нинішніх Дальніх печер.

У 1062 році з'являються перші наземні споруди, а наприкінці XI століття - комплекс Верхньої лаври. Успенський собор (1073-1089 роки, відновлений в 2000 році) - найдавніше кам'яна споруда лаври, тут похований князь Костянтин Острозький. Велика лаврська дзвіниця (1731-1745 роки) висотою 96,5 метрів - найвища дзвіниця України, тривалий час була найвищою спорудою Києва і всієї Східної Європи (374 сходинок, відкрита для відвідування). Троїцька надбрамна церква (1107 рік) зведена коштом князя Святослава Давидовича (Миколи Святоші), зберігся настінний живопис XVIII століття. Церква Спаса на Берестові (XII століття) слугувала усипальницею роду Мономаховичів, тут поховані дочка Володимира Мономаха Євфимія, його син Юрій Долгорукий і онук Гліб Юрійович. Загалом же архітектурний комплекс Києво-Печерської лаври налічує понад 50 будівель різного призначення.

Комплекс Нижньої лаври є діючий православним монастирем УПЦ московського патріархату. Головні реліквії - мощі преподобних отців Києво-Печерської лаври, які жили в період з XI по XV століття. Зокрема, в Ближніх печерах поховані преподобні Антоній Печерський та Ієронім Печерський, а також билинний богатир Ілля Муромець. У Дальніх печерах спочивають мощі 49 канонізованих святих.

На території Верхньої лаври діє Національний історико-культурний заповідник "Києво-Печерська лавра" з Музеєм історії лаври, Музеєм мікромініатюр Миколи Сядристого, іншими постійними і тимчасовими виставками. Крім того, на території лаври також розташовані Скарбниця Національного музею історії України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей книги і друкарства, Музей театрального, музичного та кіномистецтва (квитки продаються біля входу в кожен музей).

Біля входу в Києво-Печерську лавру знаходиться екскурсійне бюро, продаються путівники різними мовами, можна скористатися аудіогідом. При відвідуванні діючих храмів і Дальніх печер жінкам слід бути в спідницях нижче колін і з покритою головою (на вході в печери можна взяти спідницю напрокат).

5 січня 2023 року Успенський собор та Трапезну церкву Києво-Печерської лаври повернули від УПЦ московського патріархату в управління держави.

Неймовірно красива будівля Київського лялькового театру в формі казкового замку знаходиться у Хрещатому парку біля Європейської площі.

Театр ляльок було засновано в Києві в 1927 році, дотепер займав кілька різних приміщень. Нинішня будівля збудована за оригінальним проєктом архітектора Віталія Юдіна в 2005 році на місці дитячого стереокінотеатру "Дніпро". 2 глядацькі зали: велика (300 місць) і мала (110 місць), також є "Тронний зал" і акваріум з рідкісними морськими мешканцями.

При ляльковому театрі працює виставка-музей ляльок. Проводяться екскурсії "Знайомство з театром ляльок" (за попереднім замовленням).

Поруч з театром знаходиться світломузичний фонтан "Дюймовочка".

Київський зоопарк - один з найбільших зоопарків Європи та один із найстаріших зоопарків України.

Заснований Київським товариством любителів тварин у 1908 році на базі університетського ботанічного саду, через 5 років переїхав на Шулявку. Займає територію близько сорока гектарів. Представлені понад 7 тисяч тварин 414 видів. Найбільшою популярністю серед відвідувачів користуються слон Хорас та горила Тоні.

В 1996 році Київський зоопарк став членом Європейської Асоціації зоопарків та акваріумів та активно підключився до міжнародних програм з репродукції рідкісних та зникаючих видів тварин. Тут проводиться наукова робота з акліматизації тварин, що населяють далекі країни, щодо збереження та розмноження рідкісних видів тварин, таких як зубр, амурський тигр, кінь Пржевальського та інших.

На території Київського зоопарку працює кафе, зоомагазин.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка є одним із найкращих вищих навчальних закладів України, найбільшим університетом за кількістю студентів і спеціальностей. Це класичний університет дослідницького типу, провідний сучасний науково-навчальний центр країни.

Імператорський університет Святого Володимира засновано в 1833 році на базі перенесеного до Києва польського Кременецького ліцею (Єзуїтського Колегіуму), відкрито у 1834 році в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Головний (Червоний) корпус, побудований 1842 року у формах класицизму за проєктом архітектора Вікентія Беретті, отримав коліри, що відповідали забарвленню стрічки ордену Святого Володимира. З боків розташовані симетричні будівлі бібліотек (1914, 1940 роки). Жовтий корпус був збудований в 1850 році як будівля чоловічої гімназії.

Першим ректором університету був видатний український науковець Михайло Максимович. Нинішню назву Київський університет отримав у 1939 році на честь видатного українського поета Тараса Шевченка, який працював у 1845-1847 роках в Археографічній комісії при університеті. Тут навчалися та викладали Микола Костомаров, Михайло Грушевський, Володимир Антонович, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Максим Рильський, Михайло Булгаков, Віктор Глушков, В'ячеслав Чорновіл та багато інших видатних учених і громадських діячів.

В Червоному корпусі розташовані Музей історії Київського національного університету, Археологічний музей, Зоологічний музей та Лінгвістичний навчальний музей КНУ. Крім того, музейний комплекс університету включає Геологічний музей, Астрономічний музей та Музей історії Ботанічного саду імені Олександра Фоміна.

Між корпусами університету розташований парк імені Тараса Шевченка з пам'ятником поетові, фонтаном у формі Чорного моря та "п'ятачком" шахістів. За Червоним корпусом – університетський ботсад імені Олександра Фоміна (8 тисяч сортів рослин).

10 жовтня 2022 року під час російського ракетного удара по Києву, головний навчальний корпус університету зазнав суттєвих пошкоджень. Окрім того, внаслідок обстрілу постраждали музеї університету. Зокрема,  вибухова хвиля пошкодила вікна Зоологічного музею, а також зруйнувала стенди, на яких розміщувались численні експонати та колекції.

Київський планетарій товариства "Знання" України – один із найбільших планетаріїв СНД.

Заснований у 1952 році всесвітньо відомим астрономом Сергієм Всехсвятським. Для потреб планетарію тоді переобладнали костел Святого Олександра (пізніше повернутий віруючим). До 1988 року було споруджено нову будівлю поруч із НСК "Олімпійський".

Зірковий зал планетарію має купол діаметром 23 метри та висотою 11,5 метрів. Він вміщує до 320 глядачів. В центрі зали знаходиться головний апарат - "планетарій", машина для демонстрації зірок та небесних явищ. Для більш ефективного проведення програм у Зірковій залі використовуються допоміжні проектори.

Калейдоскоп планетарських зустрічей під зоряним небом включає художні програми та освітні лекції на допомогу шкільній програмі з курсу астрономії, географії та природознавства. Можливості планетарію дозволяють з великою наочністю пояснити закони природи.

При київському планетарії працює новий культурно-розважальний центр AtmaSfera360 зі сферичним кінотеатром, ігровою зоною та арт-майданчиком.

Київський річковий порт заснований в 1897 році після завершення будівництва Київської гавані, проте ще за часів Стародавньої Русі на місці нинішнього Річкового вокзалу існувала пристань, з якої вантажі, що прибували водним шляхом, доставлялися на Поділ - головний торговий центр Києва.

Пристань функціонувала впродовж усієї історії міста, а з ХІХ століття почався регулярний пароплавний рух Дніпром, і причали почали будувати вздовж усього правого берега річки. Порт розташований у центральній частині міста, що робить його особливо зручним при доставці вантажів.

У 1953-1961 роках на Поштовій площі було збудовано нову будівлю Річкового вокзалу за проєктом архітекторів Вадима Гопкало, Вадима Ладного та інших. Вежа будівлі нагадує щоглу вітрильного судна.

В квітні 2023 року завершилася реставрація історичної будівлі Річкового вокзалу у Києві, яка тривала понад два роки.

Набережна в районі Річкового вокзалу – улюблене місце відпочинку городян та гостей міста. Звідси можна вирушити на захоплюючу водну прогулянку Дніпром, купивши квитки на теплохід, або орендувавши його цілком.

Київський фунікулер - екзотичний рейковий транспорт, що в 1905 році напряму поєднав Поділ з Верхнім містом. Став другим у російській імперії після одеського.

До спорудження фунікулера з Поштової площі до Михайлівської схилом Володимирської гірки вели лише звивисті стежки та дерев'яні сходи, що створювало значні транспортні труднощі для містян. Фунікулер був ідеальним рішенням, що дозволяло перевозити людей та вантажі на невелику відстань по крутих схилах.

Будівництво фунікулеру велося два роки засобами Бельгійського акціонерного товариства, яке володіло у Києві монополією на трамвай та конку. Обладнання та візки вагонів були виготовлені у Швейцарії. Після аварії 1928 року (обірвався трос, і два вагони зіткнулися, але ніхто не постраждав) фунікулер реконструювали, дорогу подовжили на 40 метрів (до того нижня станція знаходилася на вулиці Боричів Тік), нові комфортабельні вагони виготовили на Київському заводі електротранспорту. Ще дві реконструкції було проведено у 1958 та у 1984-1986 роках.

Цікавою є конструкція роз'їзду на середині дороги. Крайні рейки тут суцільні, а внутрішні розрізні. Відповідно, внутрішні колеса вагонів мають по два реборди, а внутрішні – циліндричні.

У павільйоні верхньої станції фунікулеру розміщено діораму Володимирської гірки.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів. Після Софії Київської це другий храм у Києві, що зберігся до наших днів з часів Київської Русі майже первісному вигляді. У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко.

В інтер'єрах Кирилівської церкви вражає монументальний живопис, серед якого – 800 квадратних метрів метрів фресок ХІІ століття з унікальними сюжетами, які  збереглися майже повністю, а також твори видатного художника Михайла Врубеля та роботи відомих та невідомих українських художників ХІХ століття.

В 1929 році Кирилівську церкву, враховуючи її виняткову історичну і художню цінність, оголосили державним музеєм-заповідником. В 1962 році Кирилівська церква увійшла до складу Державного архітектурно-історичного заповідника "Софійський музей". В 1994 році отримала статус пам’ятки національного значення.

На сьогодні музей "Кирилівська церква" є відділом Національного заповідника "Софія Київська". 

З 1990-х років у храмі відновлені богослужіння, які  проходять щосуботи та неділі, а також у дні великих православних свят.

Німецька євангелічно-лютеранська церква (кірха) Святої Катерини в Києві - головний храм київської лютеранської громади.

Лютеранська громада існує в Києві з XVIII сторіччя. Перші богослужіння проходили в будинку аптекаря Гейтера на Подолі (зараз це аптека-музей). Побудована в 1799 році на Подолі дерев'яна кірха згоріла під час великої пожежі 1811 року. Нову лютеранську церкву заклали на "Німецькій горі", що на печерських Липках, де пізніше багато німців збудували собі будинки. Було збудовано також пасторський будинок та господарські споруди, влаштовано цвинтар, пізніше було збудовано також школу та Будинок для бідних.

Кам'яний лютеранський храм у псевдороманському стилі відбудував в середині ХІХ століття архітектор Іван Штром. За радянської влади будівля кірхи Святої Катерини вціліла - тут був клуб атеїзму, виставкова зала. Нині це чинна лютеранська церква Святої Катерини.