Пам'ятки Рівненського району

Музей пожежної справи відкрився у 2020 році у відреставрованому приміщенні старого пожежного депо у селі Дібрівка на Рівненщині.

Пожежне депо у Дібрівці збудували чеські колоністи, які у 1923 році заснували тут першу добровільну пожежну команду, яка входила в об'єднання Товариства добровільної пожежної охорони. Кількість членів команди становила 22 особи. Команда виїздила на пожежі в радіусі 5 кілометрів.

За радянських часів будівлю прилаштували для господарчіх потреб, протягом тривалого часу вона стояла пусткою. Відновлена спільними зусиллями ДСНС Рівненщини та місцевого мецената Романа Стасюка.

Зараз пожежне депо у Дібрівці має автентичний зовнішній вигляд. В ньому розміщена музейна експозиція, в якій представлено пожежний інвентар початку 20-років ХХ століття. Поруч встановлено інформаційний стенд.

Рівненська дитяча залізниця – одна з 9 діючих в Україні дитячих залізниць.

Проєктування дороги почалося в 1948 році. Будівництво її вели шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці, яким на недільниках допомагали жителі міста. Урочисте відкриття Малої Рівненської залізниці відбулося в 1949 році.

Лінія дитячої залізниці із двома тупиковими двоколійними станціями проходить лівим берегом річки Устя. Станція Партизанська розташована в самому центрі міста, поблизу мосту, яким головна вулиця Рівного - Соборна - перетинає річку. Друга станція – Озерна – на березі озера Басів Кут. Управління дороги знаходиться на станції Партизанська. На маршруті рівненської дитячої залізниці є кілька штучних споруд – міст, водопропускна труба. По шляхопровіду дорогу перетинає вулиця Степана Бандери.

В колію укладено рейки Р43. Рухомий склад дороги на рік відкриття включав паровоз Н.1572 (Коломенський завод, тип 86), два дерев'яні пасажирські вагони III класу виробництва Коломенського заводу та дві вантажні платформи. У 1973 році рухомий склад дороги було оновлено - отримано тепловоз ТУ3-034 та суцільнометалеві пасажирські вагони Pafawag. Паровоз зданий у металобрухт, дерев'яні пасажирські вагони списані та розібрані. У 1982 році з Гайворонського тепловозоремонтного заводу отримано тепловоз ТУ2-137, а ТУ3-034, що виробив свій ресурс, разом з двома вагонами Pafawag передано в розпорядження табору відпочинку дітей залізничників "Експерс". Нині у цих вагонах обладнано навчальні класи. В даний час рухомий склад дороги включає тепловоз ТУ2-137, 2 вагони Pafawag (склад "Юний залізничник") та 2 вантажні платформи.

Рівненська дитяча залізниця працює з початку травня до кінця серпня, рух поїздів здійснюється по п'ятницях, суботах, неділях та святкових днях.

Комплекс будівель Рівненського пивовзаводу споруджено в 1900 році Акціонерним товариством "Парового пивоварного заводу "Бергшлосс".

Головним акціонером був чеський підприємець Бергшлосс, який прибув на Волинь у кінці ХІХ соліття з хвилею переселенців із Чехії. Своє підприємство в Рівному він створив на базі пива кустарного виробництва, що існувало в місті з 1849 року. Був розроблений фірмовий логотип, видувались особливої форми пляшки з рельєфним клеймом.

Крім будівель заводу збереглася металева огорожа, в мереживо якої рівненські ковалі вплели прізвище власника підприємства.

В 1939 році завод був націоналізований, за радянських часів він випускав пиво марок "Жигулівське", "Українське", "Слов'янське".

З 2012 року підприємство має назву ТОВ "Рівень ЛТД". Останнім часом асортимент розширено: випускається темне, пшеничне, міцне та інші сорти, відновлено марку "Бергшлосс". Рівненське пиво відрізняється натуральним яскравим смаком завдяки тому, що у виробництві не використовується пастеризація та консерванти.

У підвальному приміщенні головного корпусу заводу працює пивна ресторація "Кант", що пропонує крафтове пиво з власної мініпивоварні.

У 2020 році пивзавод "Рівень" став частиною нового архітектурного комплексу Історичний квартал "Майдан Бергшлос", стилізованого під старовинні будівлі в різних європейських стилях. Більшість приміщень комплексу зараз займає готель Optima Collection Bergshloss Rivne мережі "Рейкарц", працює ресторан італійської кухні. Планується відкриття Музею пива та хмелярства.

Окремі фрагменти оборонних стін і веж ледь проглядаються на місці середньовічного замку в Тайкурах, побудованого в кінці XVI – на початку XVII сторіччя князем Юрієм Вишневецьким.

Тайкурський замок був складений із каменю та цегли, регулярний у плані. Мав кутові вежі, що з'єднують оборонні стіни, підйомний міст.

В 1825 році замок згорів. Тодішній господар Олександр Іллінський вирішив його не відновлювати і продав на будматеріали.

Найкраще збереглася частина південної вежі, яка сягала заввишки 30 метрів і виконувала роль дозорної.

Садиба Арсеньєвих у Шубкові збудована в XIX столітті. Двоповерхова будівля за радянських часів була перебудована, в ній розмістилася сільська рада.

Також зберігся флігель із оригінальним дахом. На подвір'ї росте гігантський каштан заввишки 26 метрів.

Садиба поміщика Михайла Малинського, дубенського маршалка (провідника дворянства) у селі Зірне (передмісті міста Березне) заснована в кінці ХІХ століття.

Ландшафтний парк площею 18 гектарів розбитий на осушених болотах у 1874-1897 роках (за легендою, автором проєкту був знаменитий ірландський пейзажист Діонісій Міклер, що малоймовірно). Серед 80 видів дерев, що тут ростуть, зустрічаються сосна веймутова, ялина сибірська, модрина європейська, клен сріблястий, граб, дуб, ясен та інші. На території парку збереглося кілька садибних будівель у західноєвропейському стилі шале з елементами модерну.

В даний час на території садиби Малинських розташований протитуберкульозний санаторій. На західній околиці парку можна побачити незвичайну цегляну водонапірну вежу заввишки близько 25 метрів, яка стилізована під вежу казкового замку.

Свято-Вознесенська церква в селі Верхів збудована в 1875 році на місці старого дерев'яного храму, відомого з 1785 року, що згорів.

Церква Святого Миколая в Корці збудована у 1834 році коштом князя Юзефа Чарторийського.

В основі композиції храму в стилі ампір лежить типова для волинського культового будівництва тричастинна структура. З торців церкву прикрашають величні, хоч і дещо непропорційні портики з тосканськими колонами.

Свято-Миколаївська церква у Корці належить до УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Покровська церква в Обарові побудована в 1781 році. Поруч у той же час споруджено дзвіницю.

Стіни храму та дзвіниці спочатку були обшиті вертикальними дошками. В даний час храм обшитий вагонкою, до нього зроблено цегляну прибудову, внаслідок чого пам'ятка архітектури втратила автентичний вигляд.

Свято-Покровська церква в Обарові належить до УПЦ московського патріархату.

Свято-Покровська церква в Шубкові закладена в 1770 році власницею села Євгенією Шеншиною на місці старого дерев'яного Миколаївського храму, який було перенесено на цвинтар.

Після смерті Шеншиної будівництво церкви завершив її брат, адмірал Дмитро Арсеньєв. Ікони для храму писав художник Васильєв. Окремо від храму було збудовано чотириярусну дзвіницю. Був годинник з курантами.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Шубкові вважалася однією з найкращих у Волинській губернії. Наразі реконструйована.

Дерев'яна Свято-Покровська церква побудована в селі Світанок у XVIII сторіччі.

Храм одноверхий, дерев'яний, тризрубний, із триярусною дзвіницею на західному фасаді. У плані складається з квадратних бабинця, нефа і гранованої п'ятистінної апсиди. Зруб нефа вище за інші об'єми, перекритий усіченим наметом, завершений главкою. Неф не має віконних отворів – його простір освітлений чотирма великими прямокутними вікнами восьмерика. Бабинець відкривається в неф простою багатогранною аркою-вирізом. Зруби складені із соснових брусів, поставлені на кам'яний фундамент, обшиті вертикально з нащільниками.

Свято-Покровський Кафедральний собор у місті Рівне – головний храм Рівненської єпархії Православної церкви України.

Перший камінь у основу споруди було закладено в 1990 році патріархом Мстиславом. Завершення будівництва та освячення собору Патріархом Київським Філаретом відбулося у 2001 році.

Свято-Покровський кафедральний собор один із найвищих храмів України – його висота становить 55 метрів. Собор збудований в українському стилі. Центральний купол, що символізує Ісуса Христа, оточують 12 менших куполів-апостолів.

Дерев'яна Свято-Преображенська церква в Маринині неподалік Губкова збудована в 1801 році на місці стародавнього Марининського монастиря (XVI сторіччя).

Дзвіниця зведена в 1882 році.

Преображенська церква є пам'яткою архітектури національного значення.

Дерев'яна Свято-Преображенська церква в Тучині збудована в 1730 році.

Тризрубний храм стоїть на кам'яному фундаменті. На відміну від більшості інших волинських дерев'яних церков, Преображенська має більш розвинену зовнішню об'ємну пластику.

Свято-Троїцька церква у Гориньграді Першому розташована на пагорбі у мальовничому місці над рою Горинь.

Побудована в 1812-1816 роках коштом князя Гаврила Святополк-Четвертинського та парафіян села. Церква має три престоли: головний – Свято-Троїцький, північний – в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці та південний – в ім'я Миколая Чудотворця.

У 1883 році було збудовано дерев'яну дзвіницю.

Навіть у радянські часи Троїцька церква завжди залишалася чинною.

Біля підніжжя пагорба знаходиться святе джерело.