Пам'ятки Ніжинського району

Борзнянський народний історико-краєзнавчий музей було відкрито в 1962 році. Статус "Народного музею" отримав в 1968 році. Розташовується поруч з Борзнянським ліцеєм.

Музейні фонди налічують понад 1700 експонатів, серед яких дві унікальні україномовні збірки Любові Яновської, грамофон, колекція з 70 рушників датованих початком ХХ століття.

Нещодавно відкрилася стіна пам'яті "Пам’ятаємо. Не забудемо. Не пробачимо" як символ вдячності та поваги землякам, загиблим у боротьбі за незалежність та суверенітет України.

Воскресенська церква в Батурині - родинна усипальниця останнього гетьмана України Кирила Розумовського.

Храм у стилі класицизму споруджений коштом Разумовського в 1803 році одночасно з гетьманським палацом. Названий так само, як називалася дерев'яна церква, що знаходилася до 1708 року на території Батуринської фортеці.

В 1805 році над могилою гетьмана його син Олексій Розумовський встановив мармуровий надгробок у формі піраміди роботи скульптора Івана Матроса. Під барельєфом із зображенням покійного було викарбувано епітафію та фамільний герб Розумовського з девізом: "Славу примножувати справами".

Воскресенська церква відреставрована та освячена в 2009 році.

Залізничний вокзал у Бахмачі, зведений у 1954 році за проєктом архітектора "Мосгіпротрансу" Олександра Кулагіна, вважається одним із найкрасивіших на Конотопській залізниці.

Будівля витримана у незвичайному для регіону неоготичному стилі.

На станції встановлено паровоз-пам'ятник Ем736-17.

Історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша заснований в 1999 році на хуторі Мотронівці, що на околиці села Оленівка.

Тут, у садибі "Ганнина пустинь", провів останні роки життя український письменник Пантелеймон Куліш. У Мотронівцях він оселився після "емського указу" 1876 року, згідно з яким заборонялося публікувати будь-які тексти на "малорросійському нарєчії", за винятком художніх творів та історичних документів. Підготовлена ​​тут Кулішем збірка "Хутірська філософія та віддалена від світла поезія" була заборонена цензурою на підставі саме цього указу.

На території хутора відновлено садибу самого Куліша, а також його дружини та колеги Ганни Барвінок, встановлено пам'ятники, упорядковано могили, посаджено сад та викопано ставок. Комплекс досить достовірно відбиває хутірське життя.

Меморіал пам'яті героїв Крут відкрито в 2006 році на залізничній станції "Крути" (село Пам'ятне біля Крут), де 29 січня 1918 року відбувся нерівний бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та кількома сотнями київських юнкерів та студентів, які зайняли оборону на підступах до Києва.

Студентський курінь, сформований з учнів Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та Кирило-Мефодіївської гімназії, був надісланий Центральною Радою УНР на допомогу бахмацькому гарнізону, який складався з курсантів юнкерської школи. Бій тривав 8 годин. Українські війська відбили кілька атак більшовиків, але змушені були відступити, попередньо розібравши залізничну колію.

Точних даних про кількість загиблих з української сторони немає (історики називають різні цифри - від кількох десятків до трьох сотень). Один розвідвзвод (близько 30 чоловік) потрапив у полон і був страчений більшовиками. Тіла розстріляних пізніше були поховані на Аскольдовій могилі, історія зберегла імена лише 18 з них.

У ході військових дій бій під Крутами не мав вирішального значення, але подвиг київських студентів героїзований як приклад патріотизму та самопожертви української молоді. Символом епохи стала пісня Олександра Вертинського про загиблих юнкерів "Я не знаю, навіщо і кому це потрібно..." та вірш Павла Тичини про тридцять мучеників "На Аскольдовій могилі поховали їх".

Центральним елементом меморіалу "Пам’яті героїв Крут" є монументальна стела у вигляді колони Червоного корпусу Київського університету, увінчана тризубом.

Музейну експозицію розміщено у старовинних залізничних вагонах, зібраних з усієї України.

Щороку 29 січня відбуваються урочисті заходи.

Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського є відділом Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Перший український навколосвітній мандрівник Юрій Лисянський був мореплавцем, географом, океанологом, картографом та етнографом, нащадком ніжинського шляхетного козацько-священицького роду. Він брав участь у першому в історії російської імперії навколосвітньому плаванні, що проходило під командуванням Івана Крузенштерна. Його іменем названо острів на Гавайях, півострів на Алясці, протоку, річку та гору на Сахаліні.

Музей Лисянського розміщується в будинку священика храму Іоанна Богослова, у чиїй родині майбутній мореплавець народився у 1773 році. Перша експозиційна зала з тимчасовою виставкою "Мандрівник козацького роду" відкрилася у 2021 році. Тут представлено деякі предмети побуту родини Лисянських – посуд, глиняну козацьку люльку тощо.

Також в експозиції можна бачити предмети, пов’язані з побутом морських офіцерів та навчанням у кадетському корпусі, тогочасну зброю, макет шлюпа "Нева", на якому Лисянський здійснив навколосвітню подорож.

Мистецький хутір "Острів Обирок" - еко-поселення під Батуриним, відкрите для проведення культурних та оздоровчих заходів, майстер-класів, шкіл, ретритів, виставок, таборів та зустрічей.

Арт-хутір заснований режисером та мандрівником Леонідом Кантером у 2007 році на місці покинутого хутора Обирки. У 2018 році Леонід Кантер покінчив життя самогубством. Його дружина Діана оголосила про продовження мистецької діяльності хутора.

Поселення складається з трьох крихітних хуторів на 30 будинків, які розташовані на досить великій відстані один від одного. "Будинок Сонця" - це відреставрована столітня житлова хата-мазанка із земляною підлогою. Їдальня є кілька столів і лавок під навісом і умивальник. Поруч знаходить "Кіносарай", де проводяться кіносеанси, дискусії та презентації. Також на "Острові Обирок" є старовинний клуб на 100 осіб.

Грецька церква Святого Архангела Михаїла - найстрашніший храм грецької громади, що зберігся в Ніжині.

Споруджена в 1719-1729 роках у грецькому кварталі Ніжина. З того часу жодного разу не перебудовувалась, завдяки чому зберегла архаїчні форми балканської архітектури.

Нині Михайлівську церкву закрито, богослужіння не проводяться. Храм не впадає у вічі, оскільки прихований за більшою церквою Всіх Святих.

Могила вченого-бджоляра Петра Прокоповича знаходиться на околиці села Пальчики, в якому він у 1830 році відкрив школу бджільництва, раніше засновану ним у сусідньому селі Митченки.

Прокопович вважається основоположником раціонального бджільництва та винахідником сучасного рамкового вулика.

Пам'ятник Петрові Прокоповичу на його могилі у Пальчиках було встановлено у 2008 році, проте оригінальну скульптуру незабаром вкрали. Збереглися дві могильні плити (поряд похований наступник Прокоповича Степан Великдан), обладнано гарний під'їзд, збудовано дві гарні альтанки.

Історико-культурний центр-музей "Вітрила Маклая" відкрито в Батурині у 2014 році до 168-річчя від дня народження видатного вченого-мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Це вже третій музей, створений нащадками вченого Олександром та Надією Миклухо-Маклаями.

Сам Микола Миклухо-Маклай не мав прямого відношення до Батурина, але був нащадком запорозьких козаків, а його покровителем був граф Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Разумовського, який провів найкращі роки в Батурині.

У другій половині ХІХ століття Миклухо-Маклай вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, написав багато робіт з зоології, зоогеографії та фізичної географії.

В музеї представлена галерея портретів Маклая та членів його родини, родовий герб, матеріали етнографічних експедицій, макети кораблів, статуетки острівних тубільців, карти та інше.

В одній з кімнат музею є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя та сфотографуватися біля корабельного штурвалу.

Музей "Вітрила Маклая" в Батурині є частиною однойменного готельно-ресторанного комплексу.

Музей україно-чесько-словацької дружби в Світанку відкрився в 1973 році, за радянських часів називався музеєм радянсько-чехословацької дружби.

Це місце було вибрано для музею у зв'язку з подіями 1943 року, коли ешелон із чехословацькими воїнами, що рухалися на радянсько-німецький фронт, в районі станції Яхнівка зазнав авіаудару німців. В результаті загинули 54 солдати - на їхній братській могилі встановлено стела та мармурові плити з іменами загиблих.

Експозиція музею розміщена у 4 залах. Перша зала розповідає про історію краю з часів Київської Русі. У центрі експозиції про Другу світову війну – діорама, яка показує події на станції Яхнівка. Є документи про участь чехословацького героя Людвіка Свободи, який брав участь на території Чернігівщини спочатку у радянсько-українській війні проти Червоної армії більшовиків, потім у боях проти німців під час Другої світової війни. Зал "Дружба" розповідає про дружні стосунки із Чехією та Словаччиною.

Щороку на День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та 14 жовтня сюди приїжджають військові аташе Чехії, щоб вшанувати пам'ять загиблих.

Музей Фундації академіка Петра Тронька відкрито в селі Веприк у заміському будинку близького товариша вченого-історика Анатолія Сєрикова.

Основні розділи експозиції: журнал "Пам'ятки України" - національний проєкт академіка Петра Тронька; сім'я декабриста Сергія Волконського та культура Чернігівщини; меморіальна кімната Петра Тронька.

Музейний комплекс "Козацький двір" було відкрито в Батурині в 2021 році в складі складу Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця". Розташовується в історичному центрі міста поруч з площею Гетьманської Слави.

У збереженій хаті ХХ століття відтворено побут батуринської козацької родини другої половини ХІХ століття, яка займалася традиційними батуринськими промислами (млинарством, винокурінням, торгівлею). Можна оглянути чотирикамерну хату із сіньми, світлицею та коморою, криницю, господарські споруди (клуню, погріб). 

Експозиція, розміщена в клуні, розповідає про млинарський комплекс Батурина від часів гетьмана Івана Мазепи та гетьмана Кирила Розумовського до другої половини XIX століття. Тут представлені жорна батуринських млинів кінця XVII – початку XX століття, сільськогосподарський реманент, теслярські знаряддя, ручний млин, що були у вжитку козацької родини ХІХ століття.

У дворі садиби облаштований сад лікарських трав та город.

Окремі споруди, що входили в XVII-XIX століттях у комплекс цитаделі Ніжинської фортеці, збереглися на території нинішнього центрального міського ринку.

Фортеця в Ніжині була побудована під час польського панування на місці ранніх укріплень, реконструйована в 1749 році за західноєвропейським зразком. Цитадель була обнесена земляним валом із 4 воротами, 11 дерев'яними вежами та бастіонами. Однак після великої пожежі на початку ХІХ століття вали були зриті, а територія відведена під базар.

Збереглася замкова Богоявленська церква (1721 рік), пороховий льох (XIII століття), а також двоповерхова будівля острогу (в'язниці), в якій зараз розміщується станція швидкої допомоги (вулиця Базарна, 18). Залишки північного валу фортеці помітні з боку річки.

Наразі територію фортеці займає Ніжинський ринок із будинками магазинів XIX століття. Зокрема, тут можна купити відомі ніжські огірочки домашнього приготування.

Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського розташований у старовинному будинку, що належав у XIX столітті купцю Дяченку.

Фонди музею налічують 30 тисяч експонатів, які розповідають історію міста з найдавніших часів до 1945 року. Цікава колекція археологічних знахідок, отриманих при розкопках на території старої частини Ніжина, речей козацької доби (холодна та вогнепальна зброя, гетьманські універсали), експонати, що характеризують багатонаціональність Ніжина (зокрема історію виникнення грецької громади).

Особливий інтерес представляє нумізматична колекція, колекція орденів та медалей, філателістична колекція.

На подвір'ї Ніжинського краєзнавчого музею встановлено перший радянський трактор ХТЗ.