Тиница

Село Тиница расположилось в верховьях рек Малый Ромен, в 7 километрах к юго-востоку от  города Бахмач.

Основано выходцами с Правобережной Украины. Впервые в письменных источниках Тиница упоминается в 1659 году, когда здесь располагался штаб армии гетмана Ивана Выговского и хана Мехмеда IV Герая (отсюда союзная армия двинулась к Конотопу, где разгромила войска Московии). Село тогда принадлежало полковнику Ребриковскому, а после окончания Северной войны перешло к роду Кочубеев.

Кочубеи заложили парк и усадьбу, которые сохранились до наших дней. В 1841 году построена деревянная Покровская церковь. Последними владельцами усадьбы были помещики Галаганы.

Село Тиниця розташувалося у верхів'ях річки Малий Ромен, в 7 кілометрах на південний схід від міста Бахмач.

Засноване вихідцями з Правобережної України. Вперше в письмових джерелах Тиниця згадується в 1659 році, коли тут розташовувався штаб армії гетьмана Івана Виговського та хана Мехмеда IV Герая (звідси союзна армія рушила до Конотопу, де розгромила війська Московії). Село тоді належало полковнику Ребриківському, а після закінчення Північної війни перейшло до роду Кочубеїв.

Кочубеї заклали парк і садибу, які збереглися донині. В 1841 році побудована дерев'яна Покровська церква. Останніми власниками садиби були поміщики Ґалаґани.