Синица

Село Синица на правом берегу реки Рось расположено между Богуславом и Таращей.

Остатки двух древнерусских городищ свидетельствуют о том, что в поселение существовало в глубокой древности. К югу от реки Рось сохранились следы Змиевых валов. По преданию, некогда Синица была городом с несколькими церквями и греко-католическим монастырем.

В документах впервые упоминается в 1706 году, когда была основана церковь Воскресения Христова (уничтожена в 1962 году). В 1765 году Синица считалась местечком. Входила во владения князя Станислава Понятовського, затем графа Ксаверия Браницкого.

Нынешний Вознесенский храм открыт на месте прежнего в приспособленном помещении.

Село Синиця на правому березі річки Рось розташоване між Богуславом і Таращею.

Залишки двох давньоруських городищ свідчать про те, що поселення існувало в глибокій давнині. На південь від річки Рось збереглися сліди Змієвих валів. За переказами, колись Синиця була містом з декількома церквами та греко-католицьким монастирем.

В документах вперше згадується в 1706 році, коли було засновано церкву Воскресіння Христового (знищена в 1962 році). В 1765 році Синиця вважалася містечком. Входила до володінь князя Станіслава Понятовського, потім графа Ксаверія Браницького.

Нинішній Вознесенський храм відкрито на місці колишнього в пристосованому приміщенні.