Село Галицкое расположено у подножия холмистой пряди Вороники на трассе Н-02 "Львов - Тернополь".
Впервые упоминается в 1380 году как собственность землевладельца Николая Шерочица, центр его ключа. Позже селом владели Госабовские, Стрембоши, Очаровские.
Церковь Космы и Дамиана построена в 1886 году по проекту архитектора Василия Нагорного. Также сохранился трехэтажный корпус монастыря Сестер милосердия, основанного в XIX века на месте усадьбы Стрембошей. На горе над селом в 1820 году Томаш Стрембош построил родовую усыпальницу-мавзолей, который сохранился в руинах.
До 1946 года село называлось Ляцкое. При советской власти село переименовали в Червоное (Красное). В 2024 году в соответствии с требованиями закона Украины "Об осуждении и запрете пропаганды р ...
Село Галицкое расположено у подножия холмистой пряди Вороники на трассе Н-02 "Львов - Тернополь".
Впервые упоминается в 1380 году как собственность землевладельца Николая Шерочица, центр его ключа. Позже селом владели Госабовские, Стрембоши, Очаровские.
Церковь Космы и Дамиана построена в 1886 году по проекту архитектора Василия Нагорного. Также сохранился трехэтажный корпус монастыря Сестер милосердия, основанного в XIX века на месте усадьбы Стрембошей. На горе над селом в 1820 году Томаш Стрембош построил родовую усыпальницу-мавзолей, который сохранился в руинах.
До 1946 года село называлось Ляцкое. При советской власти село переименовали в Червоное (Красное). В 2024 году в соответствии с требованиями закона Украины "Об осуждении и запрете пропаганды российской имперской политики в Украине и деколонизации топонимии" село Червоное было переименовано в Галицкое.
На склоне холма у трассы перед въездом в село расположено кладбище бойцов дивизии "Галичина".
Село Галицьке розташоване біля підніжжя горбистої гряди Вороники на трасі Н-02 "Львів - Тернопіль".
Вперше згадується в 1380 році як власність землевласника Миколая Шерочиця, центр його ключа. Пізніше селом володіли Госабовські, Стрембоші, Очаровські.
Церкву Косми і Даміана побудовано в 1886 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Також зберігся триповерховий корпус монастиря Сестер милосердя, заснованого в XIX столітті на місці садиби Стрембошів. На горі над селом в 1820 році Томаш Стрембош побудував родову усипальницю-мавзолей, яка збереглася в руїнах.
До 1946 року село називалось Ляцьке. За радянської влади село перейменували на Червоне. В 2024 році відповідно до вимог закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської ...
Село Галицьке розташоване біля підніжжя горбистої гряди Вороники на трасі Н-02 "Львів - Тернопіль".
Вперше згадується в 1380 році як власність землевласника Миколая Шерочиця, центр його ключа. Пізніше селом володіли Госабовські, Стрембоші, Очаровські.
Церкву Косми і Даміана побудовано в 1886 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Також зберігся триповерховий корпус монастиря Сестер милосердя, заснованого в XIX столітті на місці садиби Стрембошів. На горі над селом в 1820 році Томаш Стрембош побудував родову усипальницю-мавзолей, яка збереглася в руїнах.
До 1946 року село називалось Ляцьке. За радянської влади село перейменували на Червоне. В 2024 році відповідно до вимог закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" село Червоне було перейменоване на Галицьке.
На схилі пагорба біля траси перед в'їздом в село розташоване кладовище бійців дивізії "Галичина".
Мемориальное кладбище воинов дивизии СС "Галичина"
Историческая местность
Мемориальное кладбище бойцов дивизии СС "Галичина" и Первой Украинской дивизии Украинской национальной армии открыт в 1994 году под Золочевом недалеко от места, где в 1944 году дивизия прорывалась из окружения.
На кладбище перезахоронены останки более 500 воинов, среди которых не только бойцы дивизии, но и советские солдаты, и военнослужащие вермахта, павшие в боях под Бродами.
На кладбище построена часовня, в стены которой вмонтированы четыре мемориальные таблички, рассказывающие о боевом пути дивизии "Галичина".
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Львовская |