Национальный природный парк "Бугский Гард" простирается от окраин села Мигея на 40 километров вдоль Южного Буга до села Александровка. Его площадь составляет 6138 гектаров в пределах Вознесенского и Первомайского районов Николаевской области.

Создание национального природного парка на базе регионального ландшафтного парка "Гранитно-степное Побужье" началось в 2004 году в рамках внедрения проекта Всемирного экологического фонда – Международного банка реконструкции и развития "Сохранение биоразнообразия в Азово-Черноморском коридоре".

В составе местной флоры насчитывается 900 видов растений, 26 из которых занесены в Красную книгу Украины, 4 – в Европейский Красный список.

Территория национального природного парка "Бугский Га ...

Национальный природный парк "Бугский Гард" простирается от окраин села Мигея на 40 километров вдоль Южного Буга до села Александровка. Его площадь составляет 6138 гектаров в пределах Вознесенского и Первомайского районов Николаевской области.

Создание национального природного парка на базе регионального ландшафтного парка "Гранитно-степное Побужье" началось в 2004 году в рамках внедрения проекта Всемирного экологического фонда – Международного банка реконструкции и развития "Сохранение биоразнообразия в Азово-Черноморском коридоре".

В составе местной флоры насчитывается 900 видов растений, 26 из которых занесены в Красную книгу Украины, 4 – в Европейский Красный список.

Территория национального природного парка "Бугский Гард" совпадает с границей 1658 года между Отоманской Портой (Турцией) и вольностями Войска Запорожского Низового. Фактически левобережье Гранитно-степного Побужья совпадает с границей Буго-Гордовой паланки Войска Запорожского по состоянию на 1734 год. Более трехсот лет территория, где создан НПП, контролировалась запорожцами. Их административно-хозяйственный центр находился возле слияния реки Ташлык с Южным Бугом, на острове Гард, где находился военный лагерь с казацкими куренями до 500 человек. Гардами на Южном Буге называли сооружения для отлова рыбы. Такие гарды существовали как в самом Гардовом урочище, так и в других местностях на Буге, где находились запорожские зимовщики. Гарды, как способ отлова рыбы просуществовали в этой местности до 1945 года. Соответственно, это название распространилось сначала на близлежащие местности: остров Гардовый, Гардова балка, село Гардово (ныне село Богдановка), Старый Гард, Гардовый шлях.

Отделенной частью национального парка "Бугский Гард" является Актовский каньон на реке Мертвовид и расположенный рядом с ним каньон на реке Арбузинка (Малый Актовский каньон).

Національний природний парк "Бузький Гард" простягається від околиць села Мигія на 40 кілометрів вздовж Південного Бугу до села Олександрівка. Його площа становить 6138 гектарів в межах Вознесенського та Первомайського районів Миколаївської області.

Створення національного природного парку на базі регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" розпочалось в 2004 році в рамках впровадження проєкту Всесвітнього екологічного фонду – Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі".

У складі місцевої флори налічується 900 видів рослин, 26 з яких занесені до Червоної книги України, 4 – до Європейського Червоного списку.

Територія національного природного парку " ...

Національний природний парк "Бузький Гард" простягається від околиць села Мигія на 40 кілометрів вздовж Південного Бугу до села Олександрівка. Його площа становить 6138 гектарів в межах Вознесенського та Первомайського районів Миколаївської області.

Створення національного природного парку на базі регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" розпочалось в 2004 році в рамках впровадження проєкту Всесвітнього екологічного фонду – Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі".

У складі місцевої флори налічується 900 видів рослин, 26 з яких занесені до Червоної книги України, 4 – до Європейського Червоного списку.

Територія національного природного парку "Бузький Гард" співпадає з кордоном 1658 року між Отоманською Портою (Туреччиною) та вольностями Війська Запорозького Низового. Фактично лівобережжя Гранітно-степового Побужжя співпадає з межею Буго-Гардової паланки Війська Запорозького станом на 1734 рік. Понад триста років територія, де створений НПП, контролювалась запорожцями. Їхній адміністративно-господарський центр знаходився біля злиття річки Ташлик із Південним Бугом, на острові Гард, де був розташований військовий табір з козацькими куренями до 500 осіб. Гардами на Південному Бузі називали споруди для вилову риби. Такі гарди існували як в самому Гардовому урочищі, так і в інших місцевостях на Бузі, де знаходились запорозькі зимівники. Гарди, як спосіб вилову риби проіснували в цій місцевості до 1945 року. Відповідно ця назва поширилась спочатку на прилеглі місцевості: острів Гардовий, Гардова балка, село Гардове (нині село Богданівка), Старий Гард, Гардовий шлях.

Відокремленою частиною національного парку ""Бузький Гард є Актівський каньйон на річці Мертвовід і розташований поряд з ним каньйон на річці Арбузинка (Малий Актівський каньйон).