Карапыши

Большое поросское село Карапыши на речке Расавке расположено в 60 километрах к востоку от Белой Церкви, между Мироновкой и Ракитным. Административно входит в состав Мироновской городской громады Обуховского района Киевской области.

Основание села в середине XI века связано с созданием киевским князем Ярославом Мудрым Поросской оборонной линии для защиты от половцев и заселением приграничных земель тюркоязычными племенами черных клобуков. Название села имеет тюркское происхождение ("кара" – черный, "пыш/быш/баш" – голова) и может быть связано с фамилией или прозвищем основателя.

На карте известного картографа Гийома де Боплан 1650 года Карапиши обозначены как значительное поселение, имеющее большое экономическое и административное значение. В X ...

Большое поросское село Карапыши на речке Расавке расположено в 60 километрах к востоку от Белой Церкви, между Мироновкой и Ракитным. Административно входит в состав Мироновской городской громады Обуховского района Киевской области.

Основание села в середине XI века связано с созданием киевским князем Ярославом Мудрым Поросской оборонной линии для защиты от половцев и заселением приграничных земель тюркоязычными племенами черных клобуков. Название села имеет тюркское происхождение ("кара" – черный, "пыш/быш/баш" – голова) и может быть связано с фамилией или прозвищем основателя.

На карте известного картографа Гийома де Боплан 1650 года Карапиши обозначены как значительное поселение, имеющее большое экономическое и административное значение. В XVIII-XIX веках эти земли принадлежали Любомирским, Жевуским, Браницким.

Во время событий Украинской революции на территории села действовали отряды казаков атамана Зеленого. Многие состоятельные крестьяне были репрессированы во время коллективизации. В результате устроенного большевиками искусственного голода 1932-1933 годов в Карапышах умерло 2113 человек (на центральном сельском кладбище установлен памятный крест). В честь 514 односельчан, погибших во время Второй мировой войны, сооружен мемориал.

Современная деревянная церковь Рождества Пресвятой Богородицы ПЦУ возведена на месте древнего одноименного храма, заложенного еще в 1745 году.

Велике пороське село Карапиші на річці Расавці розташоване за 60 кілометрів на схід від Білої Церкви, між Миронівкою та Рокитним. Адміністративно входить до складу Миронівської міської громади Обухівського району Київської області.

Заснування села у середині XI століття пов'язане зі створенням київським князем Ярославом Мудрим Пороської оборонної лінії для захисту від половців та заселенням прикордонних земель тюркомовними племенами чорних клобуків. Назва села має тюркське походження ("кара" – чорний, "пиш/биш/баш" – голова) і може бути пов'язане з прізвищем або прізвиськом засновника.

На мапі відомого картографа Гійома де Боплан 1650 року Карапиші позначені як значне поселення, що має велике економічне та адміністративне значення. У X ...

Велике пороське село Карапиші на річці Расавці розташоване за 60 кілометрів на схід від Білої Церкви, між Миронівкою та Рокитним. Адміністративно входить до складу Миронівської міської громади Обухівського району Київської області.

Заснування села у середині XI століття пов'язане зі створенням київським князем Ярославом Мудрим Пороської оборонної лінії для захисту від половців та заселенням прикордонних земель тюркомовними племенами чорних клобуків. Назва села має тюркське походження ("кара" – чорний, "пиш/биш/баш" – голова) і може бути пов'язане з прізвищем або прізвиськом засновника.

На мапі відомого картографа Гійома де Боплан 1650 року Карапиші позначені як значне поселення, що має велике економічне та адміністративне значення. У XVIII-XIX століттях ці землі належали Любомирським, Жевуським, Браницьким.

Під час подій Української революції на території села діяли загони козаків отамана Зеленого. Багато заможних селян було репресовано під час колективізації. Внаслідок влаштованого більшовиками штучного голоду 1932-1933 років у Карапишах померло 2113 осіб (на центральному сільському цвинтарі встановлено пам'ятний хрест). На честь 514 односельців, які загинули під час Другої світової війни, споруджено меморіал.

Сучасна дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ зведена на місці давнього однойменного храму, що був закладений ще у 1745 році.