Германовка

Село Германовка расположено на овражистых берегах реки Красной в 15 километрах к юго-западу от Обухова, рядом с трассой Н-01 "Киев - Кагарлык".

Впервые упоминается в "Повести временных лет" как древнерусский город Германич, разрушенный в 1093 году половецким ханом Боняком. По одной из версий, название происходит от греческого слова "герма" - придорожный столб.

Вновь Германовка упоминается в 1588 году, когда белоцерковский староста Януш Острожский купил ее вместе со всей Лукавицей (Обуховщиной) у шляхтича Петра Дорогостайского, но спустя 18 лет племянник Дорогостайского отсудил эти земли.

В начале XVII века местечко принадлежало белзскому кастеляну Андрею Фирлею, затем ...

Село Германовка расположено на овражистых берегах реки Красной в 15 километрах к юго-западу от Обухова, рядом с трассой Н-01 "Киев - Кагарлык".

Впервые упоминается в "Повести временных лет" как древнерусский город Германич, разрушенный в 1093 году половецким ханом Боняком. По одной из версий, название происходит от греческого слова "герма" - придорожный столб.

Вновь Германовка упоминается в 1588 году, когда белоцерковский староста Януш Острожский купил ее вместе со всей Лукавицей (Обуховщиной) у шляхтича Петра Дорогостайского, но спустя 18 лет племянник Дорогостайского отсудил эти земли.

В начале XVII века местечко принадлежало белзскому кастеляну Андрею Фирлею, затем графу Казимиру Тарновскому. В начале Освободительной войны Германовка стала сотенным местечком Белоцерковского полка.

В 1659 году здесь состоялось Черная рада, на которой был свергнут с гетманства Ивана Выговский, а новым гетманом стал Юрий Хмельницкий, с чего начался период упадка казацкого государства, известный как "Руина" (установлен памятник Выговскому).

В 1812 году владельцем Германовки стал Каэтан Проскура, а после него село было поделено на несколько имений. В 1866 году Германовка стала волостным центром.

С тех времен сохранилось очень интересное здание двухкласснного училища (1883 год, архитектор Владимир Николаев). Другие достопримечательности: картинная галерея в бывшем здании магазина (1902 год), музей Казатчины в бывшей мануфактурной лавке (1904 год), памятный крест-оберег, памятник "Колесо времени" и другие памятные знаки.

Село Германівка розташоване на яристих берегах річки Червоної в 15 кілометрах на північний захід від Обухова, поруч з трасою Н-01 "Київ - Кагарлик".

Вперше згадується в "Повісті времєнних літ" як давньоруське місто Германич, зруйноване в 1093 році половецьким ханом Боняком. За однією з версій, назва походить від грецького слова "Герма" - придорожній стовп.

Знову Германівка згадується вже в 1588 році, коли білоцерківський староста Януш Острозький купив її разом з усією Лукавицею (Обухівщиною) у шляхтича Петра Дорогостайського, але через 18 років племінник Дорогостайського відсудив ці землі.

На початку XVII сторіччя містечко належало Белзькому каштелянові Андрію Фірлею, ...

Село Германівка розташоване на яристих берегах річки Червоної в 15 кілометрах на північний захід від Обухова, поруч з трасою Н-01 "Київ - Кагарлик".

Вперше згадується в "Повісті времєнних літ" як давньоруське місто Германич, зруйноване в 1093 році половецьким ханом Боняком. За однією з версій, назва походить від грецького слова "Герма" - придорожній стовп.

Знову Германівка згадується вже в 1588 році, коли білоцерківський староста Януш Острозький купив її разом з усією Лукавицею (Обухівщиною) у шляхтича Петра Дорогостайського, але через 18 років племінник Дорогостайського відсудив ці землі.

На початку XVII сторіччя містечко належало Белзькому каштелянові Андрію Фірлею, потім графу Казимиру Тарновському. На початку Визвольної війни Германівка стала сотенним містечком Білоцерківського полку.

В 1659 році тут відбулася Чорна рада, на якій було повалено з гетьманства Івана Виговського, а новим гетьманом обрано Юрія Хмельницького, з чого почався період занепаду козацької держави, відомий як "Руїна" (встановлено пам'ятник Виговському).

В 1812 році власником Германівки став Каєтан Проскура, а після нього село було поділено на кілька маєтків. В 1866 році Германівка стала волосним центром.

З тих часів збереглася дуже цікава будівля двокласного училища (1883 рік, архітектор Володимир Ніколаєв). Інші пам'ятки: картинна галерея в колишньому приміщенні магазину (1902 рік), музей Козаччини в колишній мануфактурній крамниці (1904 рік), пам'ятний хрест-оберіг, пам'ятник "Колесо часу" та інші пам'ятні знаки.