Пам'ятки Опішні

Національний музей-заповідник українського гончарства засновано 1986 року в Опішні. Це стародавнє селище на Полтавщині здавна славится як найбільший центр українських майстрів кераміки, гончарська столиця України.

Заповідник об'єднав значну колекцію творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів, створивши національну скарбницю гончарського мистецтва України. Нині він володіє унікальною колекцією, що налічує понад 60 тисяч одиниць збереження.

Основна територія музею-заповідника добре впорядкована, оформлена зразками садово-паркової монументальної глиняної скульптури, має безліч гарних фотолокацій, місця для відпочинку та оглядовий майданчик з видом на давньослов’янське городище Опішні.

В Національній галереї монументальної глиняної скульптури просто неба представлено понад 300 ексклюзивних авторських робіт опішнянських гончарів, серед яких лауреати премії Тараса Шевченка, а також майстрів з інших регіонів та з-за кордону, які брали участь у щорічних фестивалях монументальної керамічної скульптури.

У виставковій залі представлені особливо цінні експонати (посуд, дитячі іграшки, кахлі, декоративні панно), велика колекція книг про гончарство.

Найменшим відвідувачам  сподобаються незвичайні мешканці "Керамленду" – території, де можна зустріти жирафа, що їсть хмари, зграйку веселих каченят, мамонтеня й пса-лавку, вітродуйчика й здивованих риб.

Всі відвідувачі Національного музею-заповідника українського гончарства отримують у подарунок свищик. За попередньою домовленістю можлива зустріч із майстром, який продемонструє мистецтво роботи на гончарному колі. На території працює музейне кафе "Горнятко" і сувенірна крамниця.

До складу Національного музею-заповідника українського гончарства входять:
- Музей мистецької родини Кричевських;
- Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів;
- Меморіальний музей-садиба Олександри Селюченко;
- Меморіальний музей-садиба Миколи Пошивайла;
- Меморіальний музей-садиба Василя Омеляненка;
- Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа (с. Міські Млини);
- Етносело Гончарія (с. Малі Будища).

Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів присвячений представникам однієї з найдавніших гончарних династій Опішні.

В експозиції музею представлено колекцію гончарних виробів майстрів династії Пошивайлів та твори інших видів народного мистецтва.

В ході екскурсії гостей знайомлять із історією створення музею-садиби, інтер'єрами будинку, сімейними фотографіями.

Меморіальний музей-садиба родини Пошивайлів в Опішні є підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка заснований 2025 року в опішнянському будинку, де він мешкав, працював та мріяв створити музей власних гончарних виробів. В недоторканому вигляді тут зберігаються всі його робочі інструменти й пристрої, предмети побуту, хатні речі.

Василь Омеляненко (1925-2021) народився і все життя прожив у Опішні. Він не був спадковим гончарем і не мав професійної освіти, але самотужки опанував техніку виготовлення глиняної іграшки й освоїв основні прийоми роботи за гончарним кругом. Від самодіяльного гончаря виріс до заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України. Його твори стали візитівкою опішнянського гончарства й прославили українське народне мистецтво у світі.

В музеї-садибі Василя Омеляненка створено експозицію із застосуванням мультимедійних технологій, в якій представлено традиційний опішнянський глиняний зооморфний посуд та скульптури мистця. Наявний широкий масив писемних та аудіовізуальних керамологічних джерел про його життя та творчість: документи, публікації, світлини, відео тощо. Частиною експозиції стали особисті речі майстра.

Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка входить до складу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

Меморіальний музей-садибу гончаря Миколи Пошивайла відкрили 2025 року в його рідній хаті в Опішні з нагоди 95-ї річниці від дня народження майстра. Заклад є відділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Микола Пошивайло народився 1930 року в мистецькій родині гончарів Гаврила та Явдохи Пошивайлів. Він успадкував від батьків опішнянські гончарські традиції і любов до ремесла. Протягом багатьох років працював творчим майстром на заводі "Художній керамік". Отримав звання заслуженого майстра народної творчості України, був членом Національної спілки художників України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького. На схилі літ проводив майстеркласи для відвідувачів заповідника.

В хаті Миколи Пошивайла створено простір пам’яті, в якому збережено не лише речі, кераміку й архіви, але й сам дух творчості. Представлена велика колекція оригінальних робіт майстра.

Меморіальний музей-садиба всесвітньо відомої гончарки Олександри Селюченко в Опішні розповідає про життєвий та творчий шлях заслуженої майстрині народної творчості України, однієї з найвидатніших майстрів традиційної глиняної зоо- та антропоморфної скульптури малих форм.

Вона народилася в 1921 році в родині простих гончарів і все життя прожила в Опішні, лише одного разу деякий час залишивши рідне село. Олександра Селюченко вважається неперевершеним майстром традиційної української глиняної іграшки.

В музеї можна ознайомитися з її творами та технологією виготовлення глиняних виробів у домашніх умовах.

На подвір'ї садиби зберігся старий гончарний горн, який використовувала керамістка.

Меморіальний музей-садиба славетної гончарки Олександри Селюченко в Опішні є підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Музей звареного борщу та Музей живого хліба відкрили в Опішні на базі садиби зеленого туризму "Лялина світлиця" під час етнофестивалю "Живий хліб" у 2020 році.

Власниця садиби Олена Щербань щодня готує гостям борщ за новим рецептом, яких знає щонайменше 365. Серед них – весільний, поминальний, зимовий, літній, білий, коричневий та багато інших.

В одній із хат етносадиби представлена колекція горщиків з різних регонів, рогачі, а також традиційна піч, у якій готують страви. Також представлено інгредієнти, які додають до борщу у різних регіонах України.

Будинок Кричевського-Лебіщака в Опішні – приміщеня колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (Земської гончарної школи).

Побудований у 1916 році в стилі українського модерну за проєктом видатного архітектора та живописця Василя Кричевського, автора українського Тризуба, за участі інструктора гончарного виробництва, технолога-кераміста з Галичини Юрія Лебіщака.

Протягом багатьох років Будинок Кричевського-Лебіщака був осередком гончарного життя Опішні. В 1925 році тут була відкрита Опішнянська керамічна промислова школа, в 1929 році була утворена гончарна артіль "Художня кераміка", потім функціонувала Опішнянська школа майстрів художньої кераміки, потім цех №1 Опішнянського заводу "Художня кераміка".

З 1986 року будівля у віданні Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні. Відкрита Стіна гончарної слави України та Музей мистецької родини Кричевських. Діють виставки: "Гончарні візії країни", "Сучасна кераміка Україна, "Кераміка Опошнянського модерну" тощо. Розгорнуто виставку творів родини Кричевських.