Пам'ятки Чугуївського району

Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" створений у 1990 році на березі Печенізького водосховища, на межі степу та лісостепу.

Його площа складає близько 4,5 тисяч гектарів. На території парку є незаймана ділянка українського лугостепу, де росте безліч рідкісних рослин, включаючи занесені до Червоної книги України. Тут знаходиться агроферма, на якій відновлюють популяцію дроф - рідкісних степових птахів, які, як і страуси, не літають, а пересуваються бігом по землі. У парку також водяться байбаки та інші рідкісні тварини.

Територія ландшафтного парку "Печенізьке поле" простягається вздовж балок Гнилушка та Сулимів Яр, що ведуть до Печенізького водосховища.

Музей "Мекка футуризму" створюється в селі Красна Поляна в колишній садибі харківського купця Михайла Синякова та його п’яти доньок, які на початку ХХ століття дружили з багатьма відомими авангардистами і приймали їх у себе в обійсті. Вважається, що саме в садибі Синякових на Харківщині народився світовий футуризм, музами якого були сестри Синякови. 

Найвідоміша з сестер – українська художниця, близька до авангарду, графікеса, ілюстраторка Марія Синякова-Уречина. В українському мистецтві 1910-1920-х років вона репрезентувала неопримітивістський напрямок. Її роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва (Нью-Йорк) та приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Окрім меморіального значення, садиба Синякових має велике архітектурно-художнє значення, оскільки є взірцем дерев’яних паркових садиб кінця ХІХ століття. Нині це єдина будівля такого типу, що збереглася на Зміївщині. В самому будинку збереглася ліпнина, пічка, дерев’яна підлога, а також червоні шпалери на стіні.

Музей "Мекка футуризму" є філією Зміївського краєзнавчого музею.

Свято-Покровський собор - пам'ятка архітектури, що прикрашає центральну площу Чугуєва.

Побудований у першій половині ХІХ століття за проєктом архітектора Василя Стасова в стилі класицизму. Собор зводився під керівництвом архітекторів військових поселень, завершив будівництво архітектор Шрейдер. Мозаїки та фрески виконав італійський художник Петро Розетті (допомагали йому місцеві майстри), іконописні роботи – харківський художник Іван Куліков.

За радянських часів будівля Свято-Покровського собору втратила купол, дзвіницю і все внутрішнє оздоблення. До останнього часу тут розташовувалася картинна галерея. В 2009 році собор повернуто віруючим, ведеться реставрація.

Каплиця Нерукотворного Спаса споруджена на місці, де в 1888 році поблизу станції Борки зійшов із рейок потяг, у якому їхав російський імператор Олександр III із родиною.

Безліч людей загинуло в катастрофі, проте імператор, який перебував у вагоні, дивом не постраждав, як і члени його сім'ї. На згадку про цю подію було засновано Спасів скит.

За проєктом академіка архітектури Марфельда було споруджено храм Христа Спасителя та каплицю Нерукотворного Спаса. При скиті діяла лікарня та будинок для літніх залізничників, школа, бібліотека.

Під час Другої світової війни храм було підірвано, а каплицю сильно пошкодженю. Лише в 2003 році було проведено реставрацію каплиці, а станції повернули історичну назву.

Невелика одноповерхова мурована церква Богоявлення Господнього розташована в центрі села Молодова на високому пагорбі.

Храм будувався протягом десяти років коштом дрібних поміщиків і мешканців навколишніх хуторів, богослужіння розпочалися в 1896 році. У 1930-х роках церкву Богоявлення Господнього було закрито радянською владою, висока дзвіниця була зруйнована.

До 2011 року будівля простояла напівзруйнованою. Нині Свято-Богоявленська церква в Молодові реставрується.

П'ятиголова церква Володимирської ікони Божої Матері у селищі Кочеток збудована між 1825 та 1854 роками на місці старого дерев'яного храму, поряд із чудотворним джерелом.

Ікону, на честь якої названо храм, у народі називали "Іконою явленою". Пізніше до церкви добудували дзвіницю.

В 1934 році церкву закрили, і вона поступово занепала. В 1989 році, у день Святителя Миколая, храм знову було відкрито. Належить УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна церква Різдва Христового побудована в селі Борова в 1782 році коштом парафіян. Це один із найстаріших дерев’яних храмів Харківщини, чудовий зразок дерев’яного церковного зодчества Слобожанщини.

Церква одноверха, тризрубна, складена з дубових колод, прикрашена витонченим декаративним різьбленням по дереву.

На початку ХІХ століття була проведена реконструкція церкви Різдва Христового.

Чугуївський краєзнавчий музей розташований в офіцерському будинку періоду військових поселень (ХІХ століття).

Колекція музею налічує близько 10 тисяч одиниць: старовинні меблі, одяг, зброю, нагороди, етнографічні матеріали, археологічні знахідки, документи та фотографії різних років.

У музеї діють постійні експозиції, присвячені заснуванню міста, воєнній історії, виставці з фондів музею, приватних колекцій та інших джерел. Вони розкривають сторінки минулого від будівництва Чугуївської фортеці в XVII столітті донині.

Висока будівля з годинниковою вежею в центрі Чугуєва збудована в 1831 році для розміщення дивізійного корпусного та окружного штабів військових поселень Слобідсько-Української (Харківської) губернії, окружним центром яких з 1817 по 1857 рік було місто Чугуїв.

Тут же розміщувався і корпус військових топографів, де в 1857 році навчався 13-річний Ілля Рєпін. Після ліквідації військових поселень будинок пристосували для військового училища, де навчалося багато відомих людей. У різні роки тут розміщувалися: школа червоних старшин, суворівське училище, школа молодшого льотного офіцерського складу, навчальний центр прикордонних військ.

В даний час будівля частково відреставрована, в ній відкрито художню галерею. Представлені роботи лауреатів Державної премії імені Іллі Рєпіна: Лідії Бродської, Олексія Грицай, Гелія Коржева, Андрія Курнакова, Олександра Лактіонова, Миколи Ромадіна, Валентина Сидорова, Володимира Стожарова, братів Ткачових, Бориса Угарова, Миколи Фоміна.

Будівля стоїть на крутій горі, звідки відкривається найкращий огляд мальовничих околиць Чугуєва.