Пам'ятки Одеської області

Історико-краєзнавчий музей Сарати веде свій відлік від виставки стародавніх речей 1922 року, присвяченої 100-річчю заснування колонії Сарата. Того ж року відчинив свої двері перший громадський музей, який існував за рахунок добровільних внесків членів-засновників музейної спілки. Протягом восьми років музей перебував у будинку голови музейної спілки Вагнера, а з 1930 року – в знаменитій школі Вернера. В 1940 році минулого століття німецьке населення змушене було залишити свої будинки і виїхати до Європи, забравши з собою частину експозицій.

Лише у 1955 році з ініціативи тодішнього директора Саратської загальноосвітньої школи організували музейну кімнату. В 1969 році відкрили історико-краєзнавчий музей, який розташовувався при районному відділі культури.

Нинішній історико-краєзнавчий музей Сарати відкрили в 1990 році. Експозиційна площа музею становить 130 квадратних метрів. Музейна експозиція поділена на шість розділів, кожен із яких показує життя селища у різні роки: "Сліди великих культур Бессарабії. Соціально-економічний розвиток у ХІХ столітті", "Заснування Сарати. Її розвиток з 1822 до 1940 року", "Румунський період (1918-1940 роки)", "Друга світова війна (1939-1945 роки)", "Післявоєнний період", "Сучасний період".

Посуд, одяг, предмети побуту, знаряддя праці, меблі, рушники - кожен експонат має окрему багаторічну історію. Тут дуже багато документів і фотографій, що наочно розповідають про життя селища у ХХ столітті.

Новий окремий розділ присвячений подіям Революції Гідності та російсько-українській війні.

Свято-Архангело-Михайлівська церква в Одесі була закладена в 1828 році.

Після закінчення будівництва в 1833 році церква мала два бокові вівтарі: в ім'я СвятогоПророка Іллі та в ім'я ікони Божої Матері Феодорівської.

У 1841 році при церкві було засновано жіночий монастир 3-го класу. Будівництво монастиря здійснювалося за сприяння одеських купців. При монастирі було відкрито притулок для круглих сиріт духовного звання, пізніше перетворений на Єпархіальне жіноче училище. З того часу монастир став осередком благодійності, милосердя та духовності, а надалі прославився іконописом, шиттям риз.

У 1923 році монастир закрили, а в 1931 році Архангело-Михайлівський собор та дзвіницю було підірвано. Монастирські приміщення перейшли до Вищої сільськогосподарської школи. Під час румунської окупації, в 1942 році, монастир знову було відкрито і він залишався чинним майже 20 років.

Відродження Архангело-Михайлівського жіночого монастиря розпочалося в 1991 році. На території зведено монастирський притулок - сучасну будівлю Будинку Милосердя, збудовано каплицю, відкрито музей "Християнська Одеса".

Підпорядкований російській православній церкві.

Свято-Вознесенський собор - головна православна святиня та найбільший храм Білгорода-Дністровського.

Будівництво на місці старого турецького цвинтаря велося з 1815 по 1820 рік на пожертви місцевих жителів. Спочатку храм мав вигляд корабля, але в 1830 році було прибудовано три портики по 4 колони, і собор набув вигляду хреста, характерного для російського класицизму. В 1971 році стіни та купол собору розписала родина художника Піскарьова з групою московських художників.

У Вознесенському соборі зберігається частка мощей Святого Іоанна Сучавського.

До собору примикала дзвіниця висотою 40 метрів, яка обрушилася в 2004 році (йде реставрація).

На території споруджено каплицю на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Свято-Георгіївська церква збудована в Білгороді-Дністровському в 1840 році за проєктом архітектора Заушкевича на замовлення болгарської громади міста.

При храмі існував церковний цвинтар, закритий разом із церквою у 1934 році. Тут знаходяться могили сім'ї князів Волконських, які робили великі пожертвування на утримання церкви.

Нині церква діюча.

Свято-Миколаївську церкву у Вилковому називають "українською".

Православний храм нового обряду було закладено тут у 1818 році та через 7 років освячено в ім'я Святого Миколая Чудотворця. Хоча, за переказами, ще раніше перший дерев'яний храм звели у Вилковому запорозькі козаки, що переселилися сюди в кінці XVIII сторіччя.

В 1902 році на місці дерев'яного храму коштом парафіян звели нову кам'яну церкву. В її архітектурі переплелися ідеї бароко та модерну. Іконостас створений під впливом робіт майстра Фаберже. В Миколаївській церкві зберігаються реліквії, які привезли вилківчани з різних країн.

Унікальна напівпідземна Свято-Миколаївська церква в Кілії заснована в 1485 році, на початку періоду турецького панування на Дунаї.

Турки не забороняли православним будувати церкви, проте вимагали, щоб православні храми не перевищували за висотою мечеті (за іншою версією – яничар на коні). Щоб будівля зберегла функціональність, будівельникам довелося заглибити її в землю більш ніж на 2 метри.

Нинішнього вигляду храм набув у 1891 році, коли до нього прибудували високу дзвіницю.

Свято-Миколаївська церква в Кулевчі заснована в кінці ХІХ століття болгарськими переселенцями.

Останніми роками храм став об'єктом масового паломництва завдяки кільком чудотворним іконам. "Кулевчанським дивом" називають Казанську ікону Божої Матері. На Великдень її прикрашають свіжими ліліями, які, засохнувши, незабаром знову пускають пагони і розцвітають на Трійцю, обрамляючи образ Богоматері.

Крім того, у Свято-Миколаївській церкві є 4 мироточні ікони: Іверська ікона Божої Матері, Касперівська ікона Богородиці, Голгофський Хрест, ікона Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Свято-Миколаївська церква збудована в селі Шабо, ймовірно, у 1805 році - саме ця дата зазначена на табличці біля входу.

Церква двокупольна, хрестоподібна у плані. За архітектурою подібна до старообрядницьких храмів Бесарабії.

У Свято-Миколаївській церкві зберігається чудотворна ікона "Бичування Господа Ісуса Христа" та чудотворний мироточивий "Образ Божої Матері Скоропослушниці".

Поруч з церквою є цілюще джерело Святого Миколая.

Церква чинна. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Свято-Миколаївська церква у Білгороді-Дністровському була збудована у 1867 році коштом місцевого жителя Герасима Овчиннікова. З моменту побудови храм не зазнав змін.

Архітектурний декор небагатий, характер місцевий, традиційний. На фасадах та в інтер'єрі сучасний розпис.

Поруч із церквою знаходився Олександро-Маріїнський сердобольний притулок з лікарнею, відкритий у 1868 році генерал-лейтенантом Іваном Гангардтом (наказний отаман Дунайського козачого війська).

Свято-Миколаївська церква збудована в Березівці в кінці ХІХ століття. За радянських часів храм був закритий, приміщення використовувалося як шкільна спортивна зала.

Відродження Миколаївської церкви у Березівці розпочалося в 1993 році, після здобуття Україною Незалежності.

Свято-Миколаївська церква (або "Червона церква") була закладена в Біляївці в 1887 році. Освячена в 1900 році на честь Святого Миколая Чудотворця.

Церква збудована з білого каменю та червоної цегли через що серед людей отримала назву "Червона церква".

В 1937 році радянська влада спробувала розібрати будівлю, але біляївці відстояли храм і не допустили його руйнування. Зараз в храмі ведуться ремонтно-реставраційні роботи.

Свято-Миколаївська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Використовується Одеською єпархією російської православної церкви.

Свято-Миколаївський собор в Овідіополі збудований у 1823 році.

Відомо, що ще за турецьких часів тут існував соборний православний храм Миколая Чудотворця. Після заснування Овідіополя та спорудження гавані було збудовано нову Миколаївську церкву поряд з портом, але незабаром вона згоріла.

Нинішній Свято-Миколаївський собор у стилі класицизму споруджено на тому самому місці. За нього діяло православне товариство порятунку на водах. В останні роки проведено реставрацію.

Свято-Пантелеймонівський монастир - найбільший в Одесі. Був створений в 1995 році на місці Афонського подвір'я, яке було засноване в Одесі грецькими ченцями з Афона в 1876 році для прийому паломників, які відбували з Одеси на поклоніння святим місцям.

Збудований з каменю, видобутого на Святій Афонській горі і привезеного до Одеси. П'ять куполів монастиря, незвичайні ліплення та мозаїка на стінах відображають суміш різних архітектурних течій XIX століття.

Свято-Пантелеймонівський собор розташований на третьому поверсі, уособлюючи святу гору Афон.

Свято-Покровська церква – візитна картка села Староказаче.

Прекрасна будівля з червоної цеглини в центрі села була закладена в 1908 році, проте будівництво сильно затяглося, перерване спочатку Першою світовою війною, потім більшовицьким переворотом та встановленням радянської влади. Роботи відновилися лише в 1929 році за румунської окупації, і повністю завершилися в 1937 році.

Покровська церква збудована за типом собору у формі хреста. Дзвіниця спочатку була набагато вищою, проте після закриття храму радянською владою у 1962 році вона була зруйнована.

Відновлення почалося в 1989 році. Зокрема, відреставровано початкові розписи.

Свято-Покровська церква збудована в селі Ясенове Друге в другій половині XVIII сторіччя. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

В церкві зберігається унікальна ікона Пресвятої Богородиці "Достойно є", яка була написана та освячена в келії Іоанна Золотоуста на горі Афон і вшановується місцевими жителями як високошанована святиня.

На теріторії Свято-Покровської церкви розташовується Ясенівський народний історико-краєзнавчий музей із рідкісними артефактами з історії краю.