Пам'ятки Ялтинського району

Стародавня вартова вежа знаходиться у верхній частині мису Суук-Су на території міжнародного дитячого центру "Артек".

Існувала вже в VI сторіччі, коли сюди прийшли легіонери візантійського імператора Юстиніана.

Іноді її називають "Вежею Гірея" (одного з власників цих земель) або ж "Орлине гніздо" (кругла вежа висить на краю урвища, чим справді нагадує гніздо).

Зверху влаштований оглядовий майданчик, з якого відкривається мальовничий краєвид на Аю-Даг, Адалари та скелю Шаляпіна (за легендою, співак купив її за символічною ціною - за один карбованець, а послухати його співи з цієї скелі збиралися всі навколишні рибалки).

Водоспад Джур-Джур - найпотужніший і один із найкрасивіших водоспадів Криму.

Утворений річкою Східний Улу-Узень, що протікає по важкопрохідній лісистій ущелині Хапхал. Гірський потік скидається з 15-метрового уступу в глибокий котлован і тече далі вниз по ущелині.

Назва перекладається з кримськотатарської як "вічно дзюрчить".

Водоспад Джур-Джур - найповноводніший кримський водоспад, він не вичерпується навіть у посушливі роки.

Вгору за течією можна побачити цілу серію мальовничих порогів-каскадів. Неподалік знаходиться печера Джур-Джур завдовжки 750 метрів.

Тут перетинається безліч піших туристичних маршрутів. Вхід на територію заповідника є платним.

Водоспад Учан-Су - найбільший за висотою (98,5 метрів) та найбільш видовищний водоспад в Україні.

Знаходиться в горах за 10 кілометрів від Ялти. Назва перекладається з татарської як "літаюча вода".

Річка Учан-Су бере початок у вапняках під урвищем яйли на висоті 1233 метри над рівнем моря і у верхів'ях відрізняється дуже великим падінням. Нижче за течією річки, на висоті 295, 280 і 270 метрів з прямовисних скель скидаються води ще трьох менших водоспадів.

Особливо гарний Учан-су навесні в період танення снігу, а також у період осінніх дощів, коли величезні маси спіненої води з силою обрушуються вниз, іноді захоплюючи великі кам'яні брили. Над водоспадом повисає хмара водяного пилу, і шум потоку чути за кілометр. Влітку ж потік сильно слабшає, збігаючи по скелях дрібними цівками.

На одному з каскадів водоспаду Учан-Су – скелі Орлиний заліт – влаштований видовий майданчик, звідки добре видно навколишні гори. У сезон вхід платний, працює сувенірний ринок.

Гора Ай-Петрі - гірська вершина Ай-Петрінської яйли, найвідоміша кримська гора (1234 метри), територія Ялтинського гірничо-лісового заповідника.

Височить над Алупкою та Кореїзом. Білі зубці, що формують неповторний силует гори Ай-Петрі, складаються з чотирьох великих (заввишки 12-15 метрів) та ряду дрібних вертикальних піків, що утворилися при вивітрюванні неоднорідних рифових вапняків.

До XV сторіччя на вершині гори Ай-Петрі знаходився візантійський храм Святого Петра, звідки походить назва.

Тут розташована високогірна метеостанція, заснована в 1895 році, а також Ай-Петрінський меридіан – металевий глобус на гранітній основі.

З оглядових майданчиків відкривається найбільша панорама ялтинського узбережжя Чорного моря.

Туристів, що прибувають на гору, обслуговує напівлегальний бізнес: екскурсії в печери "Ялтинська" та "Трьохочка", кінні прогулянки, чайхани з татарською кухнею. Розвивається гірськолижна інфраструктура.

На Ай-Петрі проведено канатну дорогу "Місхор - Ай-Петрі" з найдовшим безопорним прольотом у Європі. Автомобільна дорога з крутим серпантином веде з Ялти, далі в Бахчисарай.

Гора Аю-Даг, що видається в морі між Пертенітом і Гурзуфом, - найвідоміший рельєф Криму.

Цей вулкан, що не відбувся, висотою 577 метрів утворився близько 150 мільйонів років тому в результаті впровадження магми в розломи земної кори.

Назва Аю-Даг перекладається з тюркської як "Ведмідь-гора", що пояснюється характерною формою, що нагадує спину ведмедя, який опустив голову у воду. За легендою Аллах перетворив на гору Великого Ведмедя-месника, який відмовився зруйнувати поселення непокірних джинів у Партенітській долині.

Вершина та схили гори Аю-Даг вкриті листяним лісом, тут зустрічаються лисиці, борсуки, кам'яні куниці, їжаки, зайці-русаки, білки, кажани. Збереглися руїни середньовічних споруд, які свідчать існування укріпленого городища.

В даний час гора Аю-Даг є ландшафтним заказником, проводяться екскурсії з відвідинами пам'яток археології.

Гора Демерджі - гірський масив (яйла) на північ від Алушти, одна з найкрасивіших вершин Кримських гір.

Височить на 1240 метрів над рівнем моря. У перекладі з кримськотатарського Демерджі означає "коваль". Існує давня легенда про злий коваль, що влаштував на вершині "димної" гори Фуна гігантський ковальський горн, де працювали звернені в рабство місцеві жителі. Коли коваль убив дівчину, яка прийшла просити його про звільнення бранців, гора поглинула його разом із кузнею.

Внаслідок вивітрювання на вершині утворився унікальний кам'яний хаос - комплекс скель "Долина привидів", що складається з кам'яних стовпів, веж, грибів тощо. Виділяється скеля "Голова Катерини", що нагадує профіль цариці. Проводяться піші та кінні екскурсії.

Гора Ільяс-Кая - найвищий масив Байдарської яйли (682 метри). Зі сходу замикає Ласпінську улоговину. В перекладі з кримськотатарської - скеля Іллі.

Майже на самій вершині гори Ільяс-Кая в X-XIII сторіччях розташовувався укріплений монастир. Скеля, на якій знаходиться укріплення, з півночі, півдня та заходу неприступна. На її вершину можна піднятися тільки крутим східним схилом. З цього боку доступ на вершину перегороджувала лінія фортечної стіни, складеної з буту на вапняному розчині, довжиною понад 50 метрів. В даний час майже повністю зруйнована і простежується на схилі у вигляді розвалу каміння. Найбільші параметри фортечного майданчика 300 на 100 метрів.

У 1966 році на Ільяс-Кая розкопали храм Святого Іллі IX-Х сторічь. Його відрізняє оригінальна ступінчаста композиція внутрішнього простору: притвор, середня нава, вівтар піднесені одні над іншим, утворюючи три ступені.

Гора Кастель заввишки 439 метрів розташована на південній околиці Алушти, за Професорським куточком.

Купол покритий шапкою лісу, але в східному схилі гори утворився хаос - кам'яні брили, часом досягають 3-5 метрів у поперечнику.

Назва пов'язана з тим, що на вершині гори в давнину знаходилася фортеця (грецькою - "кастель"), залишки якої збереглися на схилах.

За легендою, ця фортеця послужила останнім притулком цариці Феодори, володарки стародавньої Сугдаї. Після захоплення столиці князівства генуезцями Феодора сховалась у Кастелі, де віддана братом загинула у битві з ворогами.

Одна з найхарактерніших і наймальовничіших ландшафтних пам'яток Криму - гора, що нагадує силуетом кішку, що виготовилася до стрибка.

Знаходиться між Сімеїзом та Кацівелі, на території Сімеїз-Алупкінського амфітеатроподібного лісового ландшафту. Назва походить від татарського Кош-кая - Соколина гора. Цей великий вапняковий масив заввишки 254 метрів утворився близько мільйона років тому, відколовшись від яйлінського гребеня Головної Кримської гряди та поступово перемістившись схилом до моря.

В античні часи ця природна перешкода, що розділяла Південний берег, була доповнена у розривах кам'яною стіною. На плато гори Кішка виявлено залишки таврського поселення Лімен-Ісар (VIII-I сторіччя до нашої ери) із фрагментами будівель та оборонних стін, а також великий некрополь, що складається з сотні гробниць-дольменів (так званих "таврських ящиків") .

У 1960-ті роки через хребет гори Кішка було прокладено Південнобережне шосе, яке змінило природний ландшафт. Нагромадження каміння на південний захід від гори замикається мальовничою скелею Крило Лебедя, яка користується популярністю у альпіністів.

Долина річки Сотери – заповідне урочище на східному Південнобережжі.

Тут у процесі вивітрювання та водної ерозії утворилися дивовижні кам'яні гриби заввишки до 7 метрів. Капелюшки "грибів" утворені щільними плитами конгломерату, а "ніжки" - більш пухкими відкладеннями, які швидше за "капелюшки" піддавалися руйнуванню, в основному, водою, що стікає зі схилів. Є великі гриби з діаметром "капелюшок" до 2 метрів, і грибочки поменше - близько 1 метра заввишки. З часом гриби руйнуються під впливом ерозії, але з'являються нові.

В кінці 1893 році професором Миколою Головкінським тут було знайдено повний скелет мамонта.

Неподалік від ставка збереглися залишки маєтку "Шостак" дворянського роду Бороздіних.

Ласпінський перевал у Криму – найвища точка шосе Севастополь – Ялта (335 метрів).

На перевалі знаходиться велика скеля, яка носить ім'я відомого письменника та талановитого інженера-шляховика Миколи Гаріна-Михайловського, чиї дослідження та розрахунки використовувалися при будівництві дороги через перевал.

На скелі влаштований оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий краєвид на бухти Батилиман і Ласпі, а також на мис Айя.

Велике транспортне значення Ласпінський перевал набув після завершення в 1972 році нового шосе Севастополь - Ялта.

У 2003 році на перевалі було споруджено храм-каплицю Різдва Христового.

Скелястий мис Сарич, що за 5 кілометрів на захід від Форосу, є найпівденнішою точкою України та Криму.

Утворений горбатим схилом відрогу Байдарської Яйли, що знижується в південному напрямку і вкрите рідкісними колесами.

На краю мису Сарич у 1898 році був побудований навігаційний маяк.

В даний час південна частина мису навколо маяка щільно забудована приватними котеджами, доступ до води обмежений.

Скеля Діва - високий 70-метровий стрімчак, що виступає в море на кілька десятків метрів, силуетом віддалено нагадує дівчину з розпущеним волоссям.

Раніше між скелею Діва та берегом знаходилася скеля Монах, схожа на ченця у накинутому каптурі, але в 1931 році вона була розбита штормом.

На вершину скелі Діва можна піднятися сходами, подолавши перед цим кам'яний хаос на місці зруйнованого Монаха.

На березі трохи вище Діви знаходиться 80-метровий стрімчак Панеа, біля підніжжя якого збереглися залишки середньовічного укріпленого монастиря Панеа-Ісар VIII-XV сторічь, що використовувався генуезцями як фортеця. Відкрито залишки базиліки Х сторіччя з мозаїчною підлогою та кам'яний склеп із тридцятьма візантійськими похованнями VIII-Х століть.

Вулканічна скеля над морем (120 метрів), що носить античну назву Іфігенія, є символом селища Берегове (Кастрополь).

З нею пов'язаний міф про Іфігенію, дочку еллінського царя Агамемнона, учасника Троянської війни. Іфігенія була жрицею богині Артеміди в Тавриді, і, за переказами, приносила в жертву мореплавців, що випадково опинилися тут, скидаючи їх у море зі скелі (цей сюжет використаний у класичній трагедії Євріпіда "Іфігенія в Тавриді").

Завдяки стародавньому віку та мальовничому вигляду скеля оголошена пам'яткою природи та знаходиться під охороною держави.

Заповідне урочище Панагія розташоване поруч із селом Зеленогір'я в оточенні величних гірських хребтів.

На околиці села знаходиться дивовижної краси гірське озеро із чистою водою бірюзового кольору. За 100 метрів від озера облаштований платний паркінг, працює маленька чайхана, є прокат коней.

В 6 кілометрах на схід розташована долина з ще кількома озерами, в одному з яких вода має яскраво-блакитний колір.

На північ від села знаходиться мальовнича ущелина з каскадом невеликих водоспадів та ванн. Найбільший – Арпатський водоспад (10 метрів). Вода з гірської річки Арпат вважається цілющою.

До середини липня джерела пересихають, а озера сильно меліють.