Пам'ятки Кіровоградської області

Нерубайський народний краєзнавчий музей заснований у 1967 році. Розміщений у п'яти кімнатах на другому поверсі Будинку культури села Нерубайка.

Значну увагу в експозиції приділено козацькому періоду історії краю та виникненню села Нерубайка у XVII-XVIII століттях. Представлено велику колекцію зброї різних епох.

Гордістю Нерубайського історико-краєзнавчого музею є колекція зразків народної матеріальної культури, яка представлена в інтер’єрі традиційної української хати. У ній можна побачити фігури господарів у автентичному українському одязі. Тут розміщено ткацький верстат для виготовлення полотна, прядка, столовий та кухонний посуд та інші предмети побуту українців. Підлога застелена домотканими доріжками, які передали музею місцеві жителі.

Ще два музейні зали присвячені революційним подіям початку XX століття, Голодомору 1932-1933 років, пов'язаним з цими краями епізодам Другої світової війни та післявоєнному періоду.

Новоархангельський краєзнавчий музей на Кіровоградщині заснований у 2003 році, розташований у будівлі колишнього кінотеатру "Україна" на центральній площі Новоархангельська.

Колекція музею налічує понад 5500 експонатів, які розповідають про природу та історію краю від часів палеоліту до сучасності. Зокрема, представлені колекції гірських порід і мінералів, монет і банкнот.

Зал мистецтв знайомить відвідувачів з мистецькою спадщиною краю – виробами декоративно-прикладного мистецтва, живописом місцевих художників.

Олександрівський краєзнавчий музей відкрито в 1987 році з ініціативи громадськості селища міського типу Олександрівка. Основу експозиції склали предмети археології, цвітненська кераміка, українські вишивані рушники, зброя часів Другої світової війни та інші матеріали, зібрані ентузіастами. 

У першій залі відображено історію Олександрівки та всього краю з найдавніших часів до 1917 року. Особливо цікава експозиція про епоху козацтва, адже сусіднім селом Бірки володів гетьман Богдан Хмельницький, тут він приймав послів іноземних держав, збирав війська для походу проти Польщі, про що свідчать численні предмети XVII століття, знайдені у Бірках. Також цікавою є експозиція "Українська хата початку ХХ сторіччя", де представлені різні предмети народного побуту.

Друга зала присвячена смутним часам 1920-1930-х років, коли в краї вирувала радянсько-українська війна, колективізація та Голодомор. Історія краю у роки Другої світової війни складає експозицію третьої зали. Четверта зала присвячена історії краю у повоєнний час та сучасності. Є відділ природи та художній відділ, де представлені роботи місцевих майстрів.

Філіями Олександрівського краєзнавчого музею є Кімната-музей Левка Мацієвича в Олександрівці та Музей історії села Розумівка.

Олександрійський міський музейний центр імені Антоніни Худякової створено в 1967 році.

Довгий час музей працював на громадських засадах, у 1991 році отримав статус державного. Носить ім'я Антоніни Худякової, яка була директором музею в 1980-1991 роках.

Загальна кількість експонатів основного фонду становить понад 17 000 одиниць. Експозиція музею розташовується у двох відділах – історичному та природному.

Крім того, етнографія краю представлена ​​окремо макетом українського дому та різними побутовими предметами: посудом, домашнім начинням, знаряддями праці тощо.

У музеї зберігаються колекції паперових грошей та монет різних епох та країн, добірка старовинних фотографій.

Серед цінних експонатів музею – особисті речі, скафандр, пристрої, обладнання для тренування та роботи на орбітальній станції вихідця з Олександрії, космонавта Леоніда Попова.

Відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової є "Будинок Дмитра Чижевського".

Онуфріївський краєзнавчий музей відкрився 1994 році в будівлі колишньої земської управи, збудованої графом Михайлом Толстим на початку ХХ сторіччя. Експозиція в 15-ти залах знайомить із різними етапами історії Онуфріївського краю та культурою його мешканців.

В історичних експозиціях представлені знаряддя праці кам'яної доби, речі скіфського періоду, матеріали про заснування селища у XVIII столітті та його перебування у складі Нової Сербії. Експозиція "Українська хата" демонструє побут і звичаї українського народу – найбільшу увагу тут привертає величезна голка довжиною близько метра, призначена для шиття стріхи.

Історію роду Толстих – найбільших землевласників на Онуфріївщині – розкриває  експозиція "Примножувати, берегти, любити, то вдячна пам’ять закликає". У розділі про період Першої світової вій­ни і трьох революцій представлена панорама "Бій денікінців із загоном червоноармійців". Про важкі сторінки історії розповідають експозиції "Розгойдані дзвони пам’яті: часи репресій", "Онуфріївщина в Другій світовій вій­ні", "Епоха соціалізму на території Онуфріївсь­кого краю", "Російсько-українська війна".

Також представлено виставку творів декоративно-ужиткового мистецтва та галерею відомих людей Онуфріївщини.

Старовинний Онуфріївський парк із каскадом ставків – пам'ятка садово-паркового мистецтва другої половини ХІХ століття. Це один із найпривабливіших об'єктів природного туризму Кіровоградської області.

Ландшафтний парк площею 51,7 гектара розташований у заплаві двох річок Омельник та Омельничок, на території колишнього графського маєтку Толстих в Онуфріївці. Родина Толстих заклала парк ще на початку 1820-х років. У 1880-х роках завершено будівництво нової частини парку, споруджено оранжерею, теплицю, стайню, водонапірну вежу, човнову станцію, літній танцювальний майданчик, винний льох, оригінальні альтанки, містки. Облаштовано насипний острів з альтанкою та купальнею (тепер відомий як "Острів кохання"). Збереглися головний вхід, Біла їдальня та руїни деяких інших споруд.

В Онуфріївському парку збереглося близько 50 екзотичних та рідкісних видів рослин: софора японська, ялівець віргінський, каркас західний, сосна кримська, модрина європейська тощо. Вздовж берегів ростуть двохсотрічні верби.

Палац княгині Кудашевої – одна з небагатьох архітектурних пам'яток Малої Віски. Двоповерхова будівля з одноповерховою бічною галереєю споруджена в 1889 році.

Нині в колишньому палаці Кудашевої розміщується Маловисківська станція юних техніків.

Садибний комплекс поміщика Соколова-Бородкіна в Червоновершці є одним із найкраще збережених панських маєтків на Кіровоградщині, пам'яткою архітектури місцевого значення.

Садибу в Червоновершці придбав поміщик Василь Соколов-Бородкін у 1815 році. Його син статський радник Кирило Соколов-Бородкін був повітовим предводителем дворянства. Він мав кілька будинків у Єлисеветграді, а в Червоновершському маєтку протягом 1854-1867 років побудував літній палац. Автором проєкту буд єлисаветградський архітектор Андрій Достоєвський, рідний брат письменника Федора Достоєвського.

Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконано у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

На другий поверх ведуть сходи, а на третій, у задній частині будинку у вигляді бельведеру, можна дістатися лише по драбині. Палац оточений парком зі ставками, в якому досі ростуть сосни, туї, ялиці, модрини, гледичії. Також на території маєтку збереглися літній будиночок, маслобойня, овочесховище, колишні конюшні, гуртожиток.

За радянських часів у палаці Соколова-Бородкіна розмістили будинок відпочинку, потім відкрили ветеринарний технікум. Зараз тут розташовується Червоновершський ліцей.

Пам'ятник двірникові відкрито у Кропивницькому в 2011 році. Пам'ятник спочатку було встановлено на вулиці Великій Перспективній, потім перенесено на Театральну.

Скульптор Сергій Слінкін назвав свою роботу "Двірник", оскільки він представляє збірний образ двірника ХIХ століття.

Скульптура висотою близько 180 сантиметрів виконана з металу. Двірник одягнений у сорочку, жилетку, фартух та широкі штани, на голові картуз, у руках мітла, а на шиї свисток, якими двірники тих часів сповіщали городових про порушників громадського порядку. На фартуху є значок з номером ділянки, який закріплений за двірником.

Пам'ятник градоначальнику Олександру Пашутіну встановлено на площі перед Кропивницькою міською радою у 2009 році до Дня міста.

Пашутін обіймав посаду градоначальника міста протягом 27 років (1878-1905) та користувався величезною повагою мешканців міста. Займався благодійністю, брав активну участь у роботі "Червоного хреста", був почесним мировим суддею, удостоєний безлічі орденів, медалей та інших відзнак, серед яких коштовний перстень з вензелем Олександра ІІІ. За час його правління місто Кропивницький пережив свій розквіт: у 1893 році було запущено водогін, у 1882 році відкрито перший професійний театр, а у 1897 році запущено міський трамвай.

Його девіз "Служіння громаді має бути метою життя" можна прочитати на постаменті пам'ятника. Архітектор Віталій Кривенко та скульптор Любомир Яремчук зобразили Пашутіна стоячи, його рука лежить на спинці крісла, що символізує спадковість влади, а Пашутін поступається ним своїм наступникам.

Пам'ятник першому трамваю, запущеному в Кропивницькому у 1897 році, встановлено на розі вулиць Театральної та Шульгиних до 100-річчя першої трамвайної лінії міста.

Саме Театральною проходив трамвайний маршрут "Залізничний вокзал - Пивзавод Зальцера". Трамвай у Кропивницькому був одним із перших електричних трамваїв у російській імперії та проіснував до 1944 року.

Скульптура у вигляді арки з поміщеним у неї стилізованим зображення трамвайного вагона створена скульпторами Віктором Френчком та Аркадієм Мацієвським.

Пам'ятник "Студентству всіх часів" встановлений у Кропивницькому в 2012 році на площі перед Центральноукраїнським національним технічним університетом, яка тепер має назву Студентська.

В основі композиції пам'ятника студентам – лава, біля якої розташувалися студент та студентка з книжками в руках. Лавка є стрічкою Мебіуса (поверхня, що має тільки одну сторону), на якій вигравіровані назви вищого навчального закладу в різні часи.

Пам'ятник-фонтан "Наталка Полтавка" присвячений головній героїні однойменної п'єси Івана Котляревського. Відкритий у 2013 році до 259-річчя міста Кропивницький.

Скульптура являє собою образ юної дівчини в українському національному вбранні, яка прийшла до джерела за водою з коромислом на плечах. Поруч із нею по обидва боки стоять відра, а по центру скульптури збігає струмок води. Композицію заввишки 1,9 метри виконано зі штучного мармуру, на її виготовлення скульптор Григорій Савченко витратив дев'ять місяців.

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Петрівський краєзнавчий музей розташовується в центрі селища міського типу Петрове, в охайному сквері поруч із селищним будинком культури. Працює з 1967 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про природу, історію та культуру того регіону Кіровоградщини, де розташоване селище. Зокрема представлені деякі археологічні матеріали, етнографічна добірка, предмети побуту XIX-XX століть.

У відділі Другої світової війни зібрана велика колекція фрагментів зброї, гільз, патронів, військового обмундирування та спорядження, знайдених або переданих в музей на збереження очевидцями.

Особливе місце відведено пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, коли від влаштованого більшовиками штучного голоду постраждала значна частина мешканців цього краю.