Пам'ятки Глухова

Сорокаметрова башта водогону - візитна картка Глухова. Її видно за багато кілометрів від міста, є виразним елементом його архітектурного силуету.

Водонапірна вежа побудована в 1927 році на місці Путивльської брами Глухівської фортеці після того, як було прийнято рішення про створення міського водогону. Унікальна по архітектурі - круглий конусоподібний стовбур у верхній частині м'яко переходить у розширений двоярусний циліндр із прямокутними віконцями.

Внутрішні гвинтові сходи в 186 ступенів ведуть на верхній рівень з оглядовим майданчиком, з якого відкривається чудовий вид на місто та його мальовничі околиці. Влітку доступ на оглядовий майданчик відкрито.

Глухівський міський краєзнавчий музей розташований у двоповерховій будівлі Дворянського зібрання (1811 рік), виконаній у стилі провінційного класицизму.

Музей засновано в 1902 році як Глухівський музей української старовини. Основу експозиції склала приватна колекція глухівчанина Миколи Шугурова.

Експозиція висвітлює історію міста з найдавніших часів до другої половини ХХ століття. Розміщена в п'яти залах: зал природи, "Глухів середньовічний", Гетьманська зала, "Історія Глухова XIX століття", "Глухів у роки Другої Світової війни".

Представлено прапор Глухова 1878 року, напрестольне Євангеліє 1766 року, вироби Волокитинської фарфорової фабрики та інше.

Київська брама Глухівських міських укріплень - єдина споруда Глухівської фортеці, що збереглася, один з чотирьох колишніх в'їздів на територію старого міста.

Земляна фортеця була закладена старостою новгород-сіверським Олександром Пісочинським у 1635 році на місці давньоруського городища.

Значно розширена в 1685 році. Коли Глухів став гетьманською резиденцією, фортецю реконструювали, й у 1766-1769 роках спорудили з каменю Київську та Московську в'їзні брами. Проте вже на початку ХІХ століття, згідно з проєктом перепланування міста, фортеця була ліквідована, Московська брама розібрана. Окрім Київської брами, збереглися лише фрагменти оборонної лінії вздовж вулиці Валової.

В приміщенні кардигардії відкрито експозицію, присвячену Глухову часів німецької окупації 1941-1943 років (звертатися до адміністрації заповідника "Глухів").

Музей археології Національного заповідника "Глухів" відкрито в 2008 році у відреставрованому садибному будинку Кочубеїв.

В експозиції представлена ​​кераміка, знаряддя праці, посуд, фрагменти одягу, зразки будівельних матеріалів, знайдені у Глухові та околицях.

Зала давньої історії охоплює археологічну спадщину міста від палеоліту до І тисячоліття нашої ери.

Зала давньоруської епохи представляє історію Глухова Х-ХІІІ століть та періоду Великого князівства Литовського XIV-XV століть. З

ала пізнього середньовіччя присвячена Глухову XVIII століття, коли він мав статус столиці Гетьманщини.

Також в археологічному музеї відбуваються тимчасові виставки. Тут же розміщується адміністрація Національного заповідника "Глухів". Співробітники організують екскурсії містом.

Комплекс навчальних закладів збудовано в Глухові в другій половині XIX століття.

В 1874 році було відкрито учительський інститут, який готував вчителів для Чернігівської та Полтавської губерній. В 1914 році його закінчив видатний кінорежисер Олександр Довженко. В глухівській чоловічій гімназії навчався художник Георгій Нарбут.

Наразі всі корпуси займає Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка. При ньому працює історико-педагогічний музей.

Будинок Терещенків у Глухові - найстаріша споруда архітектурної спадщини сім'ї знаменитих цукрозаводників і меценатів, що збереглася.

За дозволом на будівництво нового двоповерхового кам'яного будинку в історичному центрі Глухова процвітаючий купець Артемій Терещенко звернувся до міської влади ще в 1855 році. Завершити будівництво своєї глухівської резиденції в архітектурних формах історизму він зміг лише в 1866 році.

В інтер'єрі частково зберігся первісний декор: ліпнина стель, різьблені двері, кахельні печі, а також сходи на другий поверх, виконані в техніці чавунного декоративного лиття.

У 1931 році тут розмістився Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель. Зараз це Дослідницька станція луб'яних культур (Інститут луб'яних культур), де нещодавно був створений сорт конопель, що не містить наркотичних речовин. У фойє представлено невелику експозицію продукції конопляного виробництва: мотузки, канати, тканини, одяг, взуття та інше.

Старовинна козацька Миколаївська церква - найдавніша архітектурна пам'ятка Глухова. Споруджена майстром Матвієм Єфимовим у стилі бароко.

За гетьманських часів на площі перед церквою проходили козацькі ради, на яких вирішували різні державні питання, а в самому храмі проводилися "елекції" - пишні церемонії посвячення в гетьмани.

Тут знаходиться могила політика і державного діяча Гетьманщини, генерального хорунжого Миколи Ханенка.

Музей історії євреїв Глухівщини відкрився в 2003 році з ініціативи глухівської єврейської громади "Хаверім".

Нині музей налічує понад 1500 експонатів, з яких 148 є оригінальними. Тут можна простежити історію відомих єврейських родів Цвейфелів, Двоскіних, Янпольських.

Найціннішими експонатами вважаються сувої Тори з глухівської синагоги.

Музей уславленого командира Сумського партизанського з'єднання Сидора Ковпака відкрився в 1971 році при Глухівському технікумі механізації (зараз Глухівський агротехнічний інститут).

Музей відображає історію партизанського руху на Сумщині в роки німецької окупації 1941-1943 років. Зокрема, представлені матеріали та карти про три рейди ковпаківців Сумщиною, рейд на Правобережну Україну, знаменитий Карпатський рейд, а також Польський та Німанський.

Один із раритетів - дерев'яна німецька табличка "Обережно: Ковпак!", які розвішували в місцях дії партизанів.

Також можна побачити особисті речі Ковпака та членів його родини, зокрема його знамениту трофейну мадярську офіцерську шубу.

Кам'яна однобанна Спасо-Преображенська церква - одна з архітектурних домінант Глухова.

Збудована в 1765 році за проєктом глухівського архітектора Андрія Квасова на місці дерев'яної "Заградської" церкви XVII сторіччя, що знаходилася в ті часи за межами міських укріплень. Зразком послужили Трьохсвятительська церква в Лемешах та Вознесенська церква в Коропі.

За радянських часів Спасо-Преображенська церква була закрита, проте в 1980-х роках проведено реставрацію, і в 1989 році храм повернули віруючим.

На стінах вівтаря виявлено унікальний розпис XVIII сторіччя - фрагмент "Таємної вечері".

Старовинний храм святих трьох Анастасій у Глухові заснований у XVIII сторіччі гетьманом Іваном Скоропадським як домова церква біля гетьманської садиби.

Названий на честь його дружини Анастасії. Відроджений у 1884-1893 роках коштом сім'ї цукрозаводчиків Терещенко, ставши їх родовою усипальницею. Нагадує формами Володимирський собор у Києві, який також будувався за участю родини Терещенків.

Проєкт у неовізантійському стилі розробив архітектор Андрій Гун. Шедевральні розписи за ескізами Віктора Васнецова виконали знамениті художники Сведомські, Пимоненко, Верещагін, Журавльов, які також оформляли Володимирський собор. Зберігся розкішний іконостас із білого мармуру.

В 2003 році, після візиту до міста одного з нащадків Терещенків, у підвалі Трьох-Анастасіївського собору було виявлено фамільний склеп. Тут поховано засновника роду Артемія Терещенка, його дружину Євфросинію, їхніх синів Федора та Миколу.

Нині це кафедральний храм Конотопської та Глухівської єпархії УПЦ московського патріархату.

Двоповерхова будівля Глухівського тюремного замку була збудована в 1842 році на місці більш раннього комплексу будівель повітового острогу (в'язниці), який існував у Глухові вже в XVII сторіччі.

Дерев'яний острог розташовувався у північно-східному куті Глухівської фортеці. В 1708 році тут утримувалися перед стратою полонені Меньшиковим керівники оборони Батурина - полковник Дмитро Чечель та осавул Фрідріх Кенігсен.

Кам'яний тюремний замок споруджено за вдосконаленим типовим проєктом Андріяна Захарова. Складався з головного корпусу та флігеля у класичних формах.

Після Другої світової війни у ​​будівлі розміщувався пивзавод. Нині замок у руїнах. Планується реставрація.

Центральний міський парк Глухова – невелика паркова зона у самому центрі міста.

На Соборному майдані поряд із парком стояв садибний будинок, у якому до 1758 року жив відомий український композитор, основоположник духовного хорового співу Дмитро Бортнянський. В 2002 році на місці садиби Бортнянського встановлено пам'ятний знак із барельєфним зображенням композитора, відлитим із бронзи.

У парку навпроти площі знаходиться пам'ятник Бортнянському. Поруч із ним встановлено пам'ятник композитору Максиму Березовському, який також народився у Глухові.