Пам'ятки Вінницької області

Римо-католицький костел Відвідування Єлизавети Пресвятою Дівою Марією заснований в Озаринцях у 1741 році коштом графа Дзедушицького та хорунжого Трембовальського. Спочатку був дерев'яним.

За іншими даними, перший католицький храм в Озаринцях був кам'яним і існував вже в XVII сторіччі.

Нинішній костел збудовано у 1842 році в суворих формах класицизму. Усередині було встановлено виготовлений у Варшаві орган.

У 1937 році храм було закрито і перетворено на склад. Відродження почалося в 1987 році. Нині костел Єлизавети в Озаринцях чинний.

Костел Пресвятої Трійці - найвища будівля у Браїлові.

Споруджений на місці дерев'яно-земляного замку XV-XVII сторічь після того, як у 1832 році старий католицький храм ордену тринітаріїв було передано православним.

Будівля в стилі ампір має незвичайний для костелу вигляд завдяки дуже високій дзвіниці, що робить його схожим не на храм, а, швидше, на ратушу з вежею.

За радянських часів будівлю переобладнали під цех сокоморсового заводу, на території якого він досі знаходиться. У 1990 році костел передано  православній громаді московського патріархату.

Костел Святого Архангела Михаїла побудований та оформлений у Вороновиці в 1793 році коштом Францішека Ксаверія Грохольського.

Храм виконаний у стилі пізнього бароко.

За радянських часів святиня була зачинена, у приміщенні костелу розмістили будинок культури.

Нині храм діючий.

Католицький костел Святого Хреста був побудований в Комаргороді в 1770 році (за іншими даними - в 1746).

Будівлю ґрунтовно перебудували у 1878-1882 роках, після того як костел було перетворено на православну церкву Святого Миколая. У цьому його фасади отримали архітектурну обробку, характерну цегляної архітектури XVII століття.

У прибудованій в 1874 році до костелу будівлі розмістилося училище, а в 1897 році тут була відкрита школа для дівчаток. В інтер'єрі – олійний настінний живопис XIX століття.

Малий (Верхній) палац Потоцьких у Тульчині збудований у 1775 році в стилі класицизму.

В 1796-1797 роках в палаці розташовувалася ставка російського полководця, фельдмаршала Олександра Суворова. У тульчинській штаб-квартирі він писав свою знамениту книгу "Мистецтво перемагати". А в 1816-1818 роках у Малому палаці розташовувався штаб Другої російської армії, потім казарми.

Нині в приміщенні Малого палацу Потоцьких розміщується ветеринарний коледж.

Кам'яний собор Святого Миколая Чудотворця у Могилеві-Подільському збудовано в 1754 році коштом болгарської, сербської та молдавської громад міста.

Храм виконаний у візантійському стилі. Окремо стоїть чотирикутна двоповерхова дзвіниця, перероблена із міської каланчі. У 1885 році проведено реконструкцію, храм значно розширили.

За радянських часів у приміщенні розміщувався краєзнавчий музей. Нині Миколаївський собор діє. Тут зберігається чудотворний образ Святого Миколая, а також срібна обдарувальниця, пожертвована імператором Олександром III на згадку про покійного царевича Миколу Олександровича.

Музей вініцького трамваю розташований на території трамвайного депо комунального підприємства "Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління".

Відкритий у 2013 році до сторіччя вінницького трамвая.

В експозиції музею представлені фотографії та експонати, пов'язані з історією трамвайного руху міста та розвитком транспортного підприємства. Зокрема, можна побачити зразки компостерів та трамвайних квитків різних часів.

Поруч із експозиційною залою розміщено виставку трамвайних вагонів, які працювали на маршрутах Вінниці в різні роки.

Усі пасажирські ретровагони можна замовити для індивідуальної екскурсії містом. Також можна замовити трамвай-кафе "Везунчик" для проведення урочистостей.

Музей етнографії "Подільська хата" розміщений у старовинній 130-річній хаті в центрі села Буша, поряд із Замковою горою. Музей відкрито у 2004 році.

Представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту, зібрані в навколишніх селах.

У дворі виставлено макет середньовічного замку та міських укріплень.

Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації Державного історико-культурного заповідника "Буша".

Меморіальну садибу-музей народного артиста України, Героя України Павла Муравського відкрито 2009 року в його рідному селі Дмитрашківка на Вінничині, де він народився у 1914 році та провів дитинство.

Павло Муравський був видатним українським хоровим дириґентом і педагогом, професором Національної музичної академії України.

Створення музею на місці рідної хати Муравського почалося ще за його життя всенародною толокою. В експозиції представлені матеріали про життя і творчість дириґента, його особисті речі та рояль.

Поруч закладено "Сад Муравського" з традиційних подільських сортів фруктових дерев.

Добре збережене велике ранньоскіфське Немирівське городище "Великі вали" (або "Скіфські вали") VII-VI сторічь до нашої ери знаходиться на обох берегах на річки Устя за 5 кілометрів на південний схід від Немирова.

Площа Немирівського городища становить близько 150 гектарів. Оточене земляним валом завдовжки 5,5 кілометрів, висотою до 9 метрів, з глибоким ровом. У північній частині розташоване замчище. На території "Скіфських валів" виявлено залишки поглибленого житла.

В Х-ХІ століттях на цьому місці існувало давньоруське поселення Мирів. За переказами, Мирів був повністю знищений під час татарської навали, а мешканці, що залишилися живими, перенесли поселення на місце нинішнього Немирова.

Лише окремі фрагменти збереглися від побудованого в 1657 році Озаринецького замку, що захищав Поділля від частих набігів татар Волоським шляхом.

Будівниками фортеці були козаки могилівського полковника Остапа Гоголя (предка Миколи Гоголя), а його син Прокоп у 1674 році отримав універсал на володіння Озарінцями від польського короля.

У 1690 році замок було зруйновано турками, але після вигнання їх із Поділля у 1699 році знову відновлено. За легендою, підземні ходи вели від фортеці вниз під річку та вгору до нинішньої торгової площі.

Згодом замок втратив значення та майже повністю був розібраний. Один із власників перебудував його залишки у хлібні комори. До цього часу частково збереглися ділянки східної стіни, один ярус в'їзної вежі та каземат.

Палац подільського маршалак Станіслава Комара у Мурованих Курилівцях зведено в 1805 році на основі кріпосних споруд XVI сторіччя.

В архітектурну композицію садиби архітектор включив частини замкових споруд: кам'яний ескарп бастіонного замку з північної, східної та південної сторін (що включає підземні склепінчасті каземати), а із західного, підлогового боку – фундаменти та руїни колишньої замкової стіни. Ця частина палацу виглядає дуже велично, тоді як зі зворотного боку є звичайною двоповерховою будівлею в стилі класицизму.

Частково зберігся пейзажний парк, будівництвом якого в 1814 році керував знаменитий ірландський паркобудівник Діонісій Міклер (Макклер), що створив безліч чудових парків на Поділлі.

Серед інших споруд садиби, що збереглися: арсенал (стайня), флігель у стилі неоготики, кам'яний трипролітний арочний міст через річку Жван.

У 1960-х роках палац зазнав серйозної перебудови (переплановано вестибюль, змінено розміри та рівні вікон другого поверху). Зараз у садибі розміщено санаторну школу-інтернат для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи.

Садиба представників графського роду Потоцьких у Дашеві розташована в мальовничому місці над порогами річки Соб.

У нинішньому вигляді дашівський палац відбудував у 1850-х роках Влодзімеж Потоцький, онук господаря Тульчина та Умані Станіслава Щенсного Потоцького. Річка з мостом і греблею входили до композиції палацового парку, який частково зберігся у західній частині садиби.

Ансамбль складається з палацу та будов стайней. Дашівський палац виконано у формах пізнього класицизму. На парковому фасаді, що виходить на річку - відкрита лоджія з колонами з чавуну. Стайні збудовані з граніту та цегли, знаходяться через дорогу від палацу.

Нині у садибі розміщено школу-інтернат для дітей з розумовою відсталістю.

Палацово-парковий комплекс у Браїлові на березі річки Рів зведений у 1868 році багатим залізничним магнатом Карлом фон Мекком, який купив браїлівський маєток у Феліціана Юковського.

Двоповерховий палац у стилі класицизму розташований серед мальовничого парку зі ставками та містками, облаштуванням якого займалася дружина господаря – Надія фон Мекк.

Садиба увійшла в історію завдяки її дружбі з композитором Петром Чайковським. Їхнє знайомство було заочним - багато років, за взаємною домовленістю, вони спілкувалися лише з листування. 5 разів з 1778 по 1780 роки Чайковський бував у маєтку фон Мекк за відсутності господині. Тут він написав оперу "Орлеанська діва" та кілька романсів.

Палац було відновлено після Другої світової війни. Нині в будівлі розміщується Браїлівський професійний ліцей.

У лівому крилі працює музей Петра Чайковського та Надії фон Мекк. Відвідувачів знайомлять з історією їхніх стосунків та творчістю композитора. Усі експонати (меблі, музичні інструменти, приладдя для письма) було передано у користування музею нащадками фон Мекк.

Похмурий палац-шале в оточенні старих ялинок з боку парку нагадує будинок з привидами.

Побудований у Комаргороді в 1830-х роках князями Четвертинськими. У другій половині ХІХ століття будівля зазнала капітальної перебудови, фасади були оформлені різьбленим деревом та фахверком на кшталт швейцарських мисливських замків. Оранжерея, що раніше примикала до головного фасаду, не збереглася.

Парк, що оточує палац, закладено у кінці ХІХ століття графом Балашовим. Його площа становить близько 2,5 гектарів. Тут налічується понад 100 видів та форм дерев та чагарників. Крім цінних хвойних дерев, виростають горіх чорний і волоський, оксамит амурський і низку місцевих порід.

Нині палац Четвертинських - один із корпусів Комаргородського аграрного ліцею, більша частина приміщень у поганому стані.