Пам'ятки Середнього

Винні підвали у Середньому – найстаріший та найбільший центр виноробства на Закарпатті.

Підвали були закладені в 1557 році магнатами Франциском Стефаном і Домініком Добо з Руської, що володіли на той час Середнянським замком, про що свідчить кам'яна табличка біля старого входу в підземелля.

Будівництво підвалів велося силами полонених турків. Їхня загальна довжина склала 4,5 кілометри. Спочатку підвали відігравали роль підземного притулку при нападі ворогів, проте поступово перетворилися на виносховище.

Тунелі висічені в туфі – пористій породі вулканічного походження. Всередині постійно підтримується температура +12 градусів, що є ідеальними умовами витримування вина.

Середнянські вина були відомі багатьом монархам Європи, їх постачали до двору російського царя Петра I. У радянські часи підвали були націоналізовані, на їх основі було створено радгосп-завод "Середнянський", що прославився знаменитими марочними винами "Середнянське", "Перлина Карпат", " Троянда Закарпаття". Наразі завод належить АПФ "Леанка".

Проводяться екскурсії до підвалів, де вино витримується у величезних дубових бочках, відвідувачам пропонують продегустувати найкращі середнянські вина. Продукцію заводу можна придбати у фірмовому магазині.

Руїни потужної чотирикутної вежі-донжон - єдина споруда Середнянського замку, що збереглася.

Це був головний оборонний вузол твердині, споруджений лицарями-тамплієрами на зразок давньоримських прикордонних сторожових веж на Рейні та Дунаї. Товщина стін вежі досягала 3 метрів. За допомогою ланцюга подібних замків тамплієри у XII-XV сторіччях контролювали соляний шлях із Закарпаття до Європи.

Після ліквідації ордена тамплієрів замок ненадовго перейшов у власність чернечого ордена Святого Павла, а потім був подарований королем Карлом Робертом магнатам Другетам. Розширенням та зміцненням замку зайнялися у XVI столітті нові власники з роду Добо, представник якого Іштван Добо відзначився під час оборони фортеці Егер від 120-тисячної турецької армії.

У XVII-XVIII століттях Середнянський замок кілька разів міняв господарів. Він відіграв важливу роль у часи антигабсбурзького руху угорських дворян під керівництвом Ференца ІІ Ракоці у 1703-1711 роках, внаслідок чого сильно постраждав та більше не відновлювався.

Існує легенда про складну систему підземних ходів, частина яких згодом була переобладнана під винні підвали.