Пам'ятки Рівненського району

Ландшафтний заказник "Соколині гори", що входить до складу Надслучанського регіонального ландшафтного парку, прозваний "Надслучанською Швейцарією" за характерний красивий рельєф.

Заказник охоплює круті береги річки Случ від Губкова до Більчаків із центром у селі Маринин. На цій ділянці річка протікає між крутими, порослими лісом скелястими берегами висотою до 25 метрів, які складені гранітами та гнейсами палеопротерозойського віку. На площі 510 гектарів тут зростають 77 видів рідкісних рослин, у тому числі із Червоного списку Європи та Червоної книги України.

Заповідник "Соколині гори" є найпопулярнішим місцем наметового відпочинку.

Музейно-розважальний комплекс "Таємничі підземелля Рівного" відкрився 2021 року в Рівненському парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. У XIX-XX століттях тут розташовувалася садиба князя Фредеріка Любомирського "На гірці".

Палац Любомирського був зруйнований за часів Другої світової війни, у повоєнні роки його залишки були знесені під час впорядкування парку, але під фонтаном "Богатир" збереглися елементи підвальної частини споруди. Вони стали основою для інтерактивної музейної експозиції "Таємничі підземелля Рівного". Його проєкт розробив видатний український художник-монументаліст Анатолій Гайдамака.

Експозиційний комплекс складається з верхнього оглядового майданчика та підземної частини. Згори для огляду через скляні кола доступні фрагменти археологічних розкопок на території садиби з підсвіченою експозицією зразків зброї, знайдених під час досліджень.

У підземній частині можна побачити розчищені коридори та кімнати з експозицією про історію міста Рівного, палацового комплексу "На гірці" та родини князів Любомирських.

Відвідувачам пропонуються класичні екскурсії, віртуальні тури з використанням мультимедійних технологій, а також інтерактивна гра у квест-кімнаті.

Татарська надбрамна вежа - одна з двох фортечних веж, що збереглися. Входили в систему зовнішніх міських укріплень давнього Острога.

Знаходилася в мусульманській частині міста, в ній утримували  полонених татар, звідки і походить назва. Також виконувала функції в'їзної брами.

В даний час у поганому стані реставрація не проводиться.

Троїцький Дерманський монастир - стародавній православний монастир із яскраво вираженим оборонним характером.

Дерманський монастир заснований на відрогах Мізочського кряжу в кінці XV сторіччя князем Василем Острозьким. Служив заміською резиденцією князя, у зв'язку з чим було зведено фортифікаційні споруди - кам'яний замок, оточений стінами з бійницями та ровом із водою. Вхід охороняла масивна надбрамна вежа, перетворена згодом на дзвіницю монастиря.

Пізніше Василем-Костянтином Острозьким було збудовано Троїцьку церкву та монастирські келії.

В 1575-1576 роках Дерманським монастирем керував першодрукар Іван Федоров, в 1602 році відкрилася друкарня та духовна школа.

В 1627-1633 роках настоятелем монастиря, який став греко-католицьким, був Мелетій Смотрицький, автор "Граматики слов'янської".

У ХІХ столітті російський уряд відібрав монастир у греко-католиків і передав православним ченцям з Острога.

Нині Дерманський монастир чинний, належить УПЦ московського патріархату. До комплексу входить Троїцький собор, храм Казанської Ікони Богоматері, церква Феодора Острозького. Будується житловий корпус із церквою на честь Святого Інокентія Іркутського.

Римо-католицький костел Святої Трійці та Святого Архангела Михаїла збудований у Тучині в 1614 році коштом шляхтича Миколи Семашка.

Храм неодноразово горів, зокрема під час Визвольної війни 1648-1654 років, коли Тучин був захоплений козаками Максима Кривоноса. Після підписання у 1667 році Андрусівського перемир'я та повернення поляків, костел було відновлено.

Найбільшим руйнуванням храм зазнав у роки Другої світової війни, оскільки служив укриттям для червоноармійців, що оборонялися, потім - для німців. Після цієї війни Троїцький костел не відновлювався – досі він напівзруйнований.

"Тунелем кохання" в Клевані називають перголу (природну огорожу з дерев або кущів), яка виросла над залізничними коліями поруч зі станцією "Клевань" зовсім незвичайним чином. Якоїсь миті влада перестала підрізати дерева, і густі крони утворили імпровізований грот.

У теплу пору року ця зелена алея служить знімальним майданчиком місцевим молодятам - відвідування "Тунелю кохання" вважається гарною прикметою.

Хотинські печери під Рівним – пам'ятка природи місцевого значення (з 1979 року).

Знаходяться на схилі другої надзаплавної тераси річки Горинь поряд із селом Хотин.

Печери зацікавили дослідників ще в XIX столітті, коли на стінах були виявлені малюнки, які, можливо, стосуються дохристиянських часів. Ймовірно, Хотинські печери були притулком для місцевих жителів при нападах ворогів.

За легендою, підземний хід веде в Рівне.

Церква Воскресіння Господнього (колишня Миколаївська) побудована в Козлині в 1793 році.

Це один з небагатьох храмів, що зберігся в часи радянської окупації в околицях.

Воскресенська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Дерев'яна церква Олександра Невського у Костополі збудована у 1893 році.

Храм належить до маловідомих зразків останнього періоду розвитку волинської монументальної архітектури кінця XIX – початку ХХ століття з використанням "єпархіального" стилю.

Православна церква Різдва Христового знаходиться в центрі Клевані поряд із замком.

Заснована в 1777 році як греко-католицька. Кам'яний храм Різдва Христового побудований коштом Адама Чарторийського. Має характерні форми класицизму, оформлений глухим пілястровим портиком тосканського ордера із трикутним фронтоном, завершений напівкруглим аттиком. Планування притаманно народній архітектурі: хрестовий план, одноголове завершення.

У 1844 році поряд з церквою Різдва було зведено кам'яну дзвіницю.

Належить УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна церква Святих Апостолів Петра і Павла у Великих Межирічах побудована в 1848 році на місці більш давнього храму.

Споруда тризрубна, одноверха. В архітектурі пам'ятки поєднуються класицистичні принципи із псевдоруським стилізаторством. В інтер'єрі висотно розкритий внутрішній простір нефа активно посилюється контрастом плоско перекритого бабинця, що відкривається в неф високою напівциркульною аркою-вирізом.

Петропавлівська церква є твором дерев'яної архітектури Рівненщини середини XIX століття.

Церква святих Косми та Даміана у Новому Корці стоїть на прибережній скелі над річкою Корчик прямо навпроти Корецького замку.

Дерев'яна Космодаміанівська церква побудована в 1896-1897 роках на місці храму XVIII сторіччя.

Невелика дерев'яна церква Святого Миколая була споруджена на центральній площі Шубкова в 1629 році.

В 1870 році, коли село перейшло у володіння княгині Євгенії Шеншиної з роду Арсеньєвих, на місці старої Миколаївської церкви почали будувати новий храм, а старий, за допомогою дубових колод, перевезли на сільський цвинтар.

Нині це діюча церква в ім'я Святого Миколая.

Дерев'яна церква Святої Мучениці Параскеви П'ятниці у Новому Корці збудована в 1911-1914 роках.

Архітектурні форми храму нагадують споруди Свято-Троїцького монастиря.

Найкращий вид на П'ятницьку церкву відкривається із валів Корецького монастиря.