Пам'ятки Переяслава

Церква Святих Бориса і Гліба в Переяславі збудована на початку XIX століття на місці, де в 1015 році за наказом Святополка Окаянного було вбито князя Бориса, сина Володимира Хрестителя, який став одним з перших руських святих.

Перша божниця біля злиття Альти та Трубежа була поставлена ​​волею князя Володимира Мономаха. В 1125 році, як сказано в літописах, Мономах помер "біля улюбленої церкви, побудованій на Альті, сімдесяти двох років від народження". Через деякий час Борисоглібська церква була зруйнована половцями, але в 1806-1839 роках відновлена наново в стилі класицизму.

Пам'ятка архітектури національного значення. Головна святиня - кам'яний хрест, що мироточить, зроблений у 1664 році народним умільцем Харко Беспалим. Фактично Борисоглібську церкву збудовано навколо нього. Мироточити хрест почав у 1980-х роках.

До 1000-річчя загибелі святих Бориса та Гліба на церковному обійсті встановлено восьмиметровий дерев'яний хрест.

Козацька церква Іоанна Богослова – зразок народної дерев'яної архітектури, найстаріша дерев'яна церква Переяслава. Знаходиться на території Музею народної архітектури та побуту. Перевезена із села Острійки (Білоцерківське староство).

Навколо церкви відтворено козацький цвинтар із кам'яними хрестами. Поруч знаходиться триярусна дзвіниця (XVIII століття) із села Бушеве Київської області. У ній встановлений церковний дзвін вагою 25 тон.

Неподалік розташований ще один дерев'яний храм – Покровська церква (1778 рік) з селища Сухий Яр Ставищенського району. За радянських часів у ньому розміщувався музей атеїзму, а зараз це музей Української православної церкви.

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини - перший та один із найбільших в Україні скансенів (музеїв просто неба). Заснований в 1964 році з ініціативи історика та етнографа Михайла Сікорського. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Забудова музею імітує планування класичного українського села з майданом посередині. На мальовничій парковій території площею 25 гектарів на околиці міста Переяслав розташовано близько 300 експонатів. Майже половина з них – це автентичні дерев'яні храми, селянські хати й вітряки XVII-XIX століть, перевезені сюди з різних куточків регіону. 20 селянських дворів із житловими та господарськими будівлями презентують побут представників різних професій та верств населення Наддніпрянської України – від хати незаможного селянина до мисливського будинку графа Горчакова. В інтер'єрах представлено більше 20 тисяч експонатів: твори народних майстрів, знаряддя праці, речі побуту, археологічні матеріали, документи, фотографії.

Серед найцінніших архітектурних пам’яток: церква Покрови Пресвятої Богородиці (початок XVII сторіччя) та дзвіниця (середина XVIII століття) з Правобережної Київщини; церква Святого Георгія (середина XVIII століття) з Переяславщини, увічнена Тарасом Шевченком на сепії "Андруші"; лісний кордон – будинок лісної охорони (кінця XIX століття) з Київського Полісся; корчма (початку XIX століття) з міста Переяслава.

В деяких пам'ятках та експозиційних павільйонах працюють 13 тематичних музеїв: Музей історії української православної церкви, Музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини, Музей українських обрядів, Музей українського рушника, Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини, Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини, Музей хліба, Музей "Поштова станція", Музей історії народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини, Музей космосу, Музей Миколи Бенардоса, Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема, Музей пам’яті Поліського району.

В археологічному відділі експонуються реконструкції жител доби пізнього палеоліту, черняхівської культури, Давнього Києва, козацької доби, а також лапідарій із кам'яними стелами та поховальними конструкціями різних епох.

Окрасою музею є природний ландшафт Татарської гори з майстерно вписаними в нього штучними ставками, вулицями, дворами, садами, городами та вигонами, що надають скансену життєвості та особливої затишності.

Експозиційний павільйон Археологічного музею Переяслава зведено в 1957 році над залишками Спаського храму XI століття, що знаходився на території міського посаду і слугував усипальницею знатих людей давнього Переяслава княжих часів.

Таким чином вдалося зберегти та представити на огляд відвідувачів фргаменти підмурків і стін давньоруського храму із залишками фрескового розпису, вимощену керамічними плитами підлогу, поховання у цегляних саркофагах під шиферними плитами.

Експозиція Археологічного музею розповідає про давню історію Переяславського краю. Зокрема, можна побачити кам'яні знаряддя праці первісних людей, керамічний посуд Трипільської культури, античний шолом з позолоченої бронзи, рідкісні скляні вироби черняхівської культури, вироби переяславських майстрів великокнязівській доби.

Археологічний музей входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Величний комплекс Вознесенського монастиря було споруджено в 1700 році в центрі Переяслава коштом гетьмана Івана Мазепи. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Монументальний Вознесенський собор вважається зразком української національної архітектури завдяки складній конструкції та багатій барочній ліпнині.

На монастирській території розташована двоповерхова будівля колишньої монастирської школи та гуртожитку бурсаків. У 1776 році збудовано триярусну дзвіницю в стилі українського бароко заввишки 48 метрів, яка служила другим входом на територію обителі.

За радянських часів у приміщенні собору було відкрито музей-діораму "Битва за Дніпро та створення Букринського плацдарму восени 1943 року" (довжина полотна 28 метрів, висота 7 метрів), що відтворює події 21-22 вересня 1943 року, коли радянські війська генерала Ватутіна форсували Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава.

В підвалі розміщено Мавзолей вічної слави, де на стінах увічнено імена переяславців, які загинули у Другій Світовій війні.

Двоповерховий будинок, у якому розташовувалася земська управа Переяслава, виділяється рисами пізнього класицизму. Зараз у ньому розташована школа № 2.

Навпроти знаходиться елегантний, майстерно декорований будинок колишньої жіночої гімназії (тепер також корпус школи № 2), який композиційно пов'язаний із будинком земської управи в єдине архітектурне ціле.

Майдан Княжий двір розташований на місці колишнього дитинця давнього Переяслава. Тут мешкали переяславські князі, вирішувалися державні справи, збиралося князівське військо, звідси вони вирушали на ворога й сюди верталися з перемогою.

В князівські часи площа всього дитинця сягала 2,5 гектарів. Княжий двір займав його північну частину й обмежувався зі сходу центральною вулицею, що з’єднувала Княжі та Єпископські ворота, з півночі та заходу – валом дитинця, з півдня – поперечною вулицею, що відходила від центрального майдану дитинця.

Саме на цьому місці в 1654 році відбулася Переяславська рада - генеральна військова рада лідерів українського козацтва, на якій гетьман Богдан Хмельницький перед московським посольством боярина Василя Бутурліна склав присягу на вірність царю Олексію Михайловичу, наслідком чого стало укладення договору про військово-політичний союз між Україною та московією.

На площі розташована Успенська церква, де козацьку старшину привели до присяги. Україна опинилася під протекторатом московського царства. Незабаром розпочався процес згортання автономії козацької держави та повного поглинання України московською державою, яка потім стала російською імперією.

На честь річниці тих подій в радянський час майдан перед Успенським собором було названо "Площею Переяславської ради". 26 вересня 2019 року рішенням сесії міськради площа Переяславської ради перейменована на Майдан Княжий двір.

Меморіальний комплекс, присвячений воїнам-визволителям, загиблим у роки Другої світової війни, відкритий у Переяславі в 2000 році.

Комплекс включає Пагорб слави та виставку військової техніки. На Пагорб слави веде алея з ліхтарів та напівкруглих лав. Центральне місце меморіалу займає скульптура воїна в арці, увінчаної хрестом. За скульптурою півколом розміщено стіну з прізвищами загиблих земляків.

На виставці військової техніки представлені танк ІС-3, самохідка ІСУ-152, гаубиця Б-4, "Катюша", бойовий катер, літак МіГ-15 та інші. Деякі експонати мають відкритий доступ.

Музей знаменитого академіка, видатного архітектора, засновника української Академії архітектури Володимира Заболотного розташований в будинку, який належав родині Заболотних. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

В експозиції – унікальні речі з колекції Володимира Заболотного: живописні полотна західноєвропейських художників, розкішні вази, бібліотека (понад 5 тисяч томів). Тут же представлені роботи самого архітектора – макет будівлі Верховної Ради, меблі за його проєктами, акварелі та пейзажі олією.

Переяславський колегіум було відкрито при Вознесенському монастирі в 1738 році. Його основною метою була підготовка православного духовенства для боротьби проти унії та католицтва на Правобережжі.

Навчальний заклад мав шість класів: два граматики, по одному – риторики, поетики, філософії та богослов'я. Термін навчання становив шість років. Тут навчалися діти духовенства, козацької старшини, міщан, селян.

З 1750 по 1751 рік у Переяславському колегіумі викладав поетику видатний український філософ-гуманіст, поет і просвітитель Григорій Сковорода. До 250-річчя від дня його народження у реконструйованому приміщенні створено меморіальний музей. Відтворено обстановку бібліотеки, навчального класу, кімнати вчителя. Атмосферу епохи передають старовинні меблі та предмети інтер'єру – шафи, крісла, секретер, астрономічний глобус, старовинні музичні інструменти. Представлена ​​копія Пересопницького Євангелія, яке зберігалося в колегіумі до 1862 року.

В образотворчому відділі можна побачити портрет Григорія Сковороди роботи невідомого художника XVIII сторіччя, скульптурний портрет філософа роботи Івана Кавалерідзе, рідкісні народні картини: "Цимбаліст", "Біля хати".

Меморіальний музей Григорія Сковороди входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Архітектурний ансамбль Михайлівського монастиря розташований на території Єпископського двору Переяславського дитинця. 

Це укріплення при впадінні річки Альти в річку Трубіж було історичним ядром середньовічного Переяслава княжих часів. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Михайлівський собор XI сторіччя був споруджений з ініціативи переяславського єпископа, преподобного Єфрема Печерського. За князя Володимира Мономаха був найбільшим храмом міста. У Михайлівському соборі було поховано багато перяславських князів (усипальниця не збереглася).

Собор був зруйнований монголо-татарами під час штурму Переяслава в 1237 році. Зараз можна бачити більш пізню Михайлівську церкву, відроджену на древніх фундаментах переяславським полковником Федором Лободою в середині XVII століття як невеликий дерев'яний храм, а через сторіччя відбудовану в камені в нинішньому вигляді. Тоді ж було зведено оборонну вежу-дзвіницю з в'їзною брамою. В результаті секуляризації 1876 року храм став парафіяльним, отримав статус міського собору.

За радянської влади Михайлівську церкву закрили, купол зірвали. До останнього часу в ній розміщувався Музей народного костюма Наддніпрянщини. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII-XIX століть. З 2010 року монастирський комплекс перебуває у користуванні УПЦ московського патріархату, в ньому відкрився чоловічий монастир Архистратига Михаїла. Замість автентичного куполу, зафіксованого на малюнку Тараса Шевченка, релігійна громада звела над церквою купол-макет храму ХІІ сторіччя.

Монастир ділить територію з Музеєм архітектури давньоруського Переяслава, який був відкритий у 1982 році за ініціативою засновника Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" Михайла Сікорського. Контур зруйнованого монголами храму викладений каменем по периметру церкви, а оригінальна кладка і частини мозаїк доступні для огляду в критому павільйоні на подвір'ї Михайлівського монастиря. Там же представлено макет давньоруського собору.

Залишки інших споруд дитинця приховані під землею. На території встановлено пам'ятний знак на честь давньоруського літописця Сильвестра, одного з авторів "Повісті временних літ", і кілька інших скульптур.

В 2023 році Господарський суд Київської області ухвалив рішення за позовом Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав" відповідно до якого найстаріша святиня Переяслава має знову повернутися у користування Національного історико-етнографічного заповідника і зобов’язав УПЦ московського патріархату звільнити приміщення Михайлівської церкви.

Переяславська міська гімназія збудована в ХІХ столітті, спочатку належала до комплексу споруд Вознесенського монастиря. Цегляна будівля, в якій до 1917 року розміщувався гуртожиток духовного училища, досі вражає своєю монументальністю.

До 1941 року тут розташовувався дитячий будинок, під час війни - німецька комендатура. Під час війни будівля втратила більшу частину пишного декору. Після реставрації, у 1958 році у ньому відкрили навчальний корпус педучилища.

У 2000 році будівлю реорганізували у початкову школу № 6 та гімназію, потім у Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи.

Музей "Заповіту" в Переяславі присвячено найвідомішому твору видатного українського поета-пророка Тараса Шевченка. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Експозиція розташовується в старовинному дерев'яному будинку 1820 року побудови, який належаав родині переяславського лікаря Андрія Козачковського. Саме в нього Шевченко гостював під час перебування в Переялаві, і саме тут 25 грудня 1845 року, під час важкої хвороби написав свого програмного вірша, що став закликом до визвольної боротьби українського народу та посланням до нащадків.

В будинку відтворено попереднє планування та інтер'єри гостьової кімнати, де жив поет, вітальні, бібліотеки, кабінету Козачковського. Тривалий час тут розміщувався історичний музей. Значна частина його експозиції збережена і тепер розкриває в хронологічній послідовності історію Переяславщини козацького періоду через призму її розуміння Шевченком.

Найцікавіші експонати відносяться до козацької доби: старовинна зброя, козацькі клейноди, особисті речі козацьких лідерів, копії важливих документів того часу. Зокрема, представлена особиста шабля гетьмана Богдана Хмельницького, подарована йому польським королем Яном Казиміром. Також можна побачити гетьманську булаву XVIII століття, бунчук XVII століття, полковницький пірнач, каламар гетьманського писаря тощо.

Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса Шевченка в Петербурзькій Академії мистецтв, його ранню творчість, а також знайомство поета з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про "Переяславську осінь Кобзаря" – період справжнього творчого злету митця.

Перед садибою росте акація, яку посадив Шевченко разом із Козачковським. Навпроти музею працює сувенірна крамничка.

Музей кобзарського мистецтва в Переяславі розташовується в старовинному будинку, де на початку XX сторіччя була крамниця переяславського купця Архипа Марченка. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Близько 250 експонатів розповідають про історію зародження та розвитку кобзарства, про життя найвідоміших українських народних співаків, а також про сучасні напрямки кобзарського мистецтва – традиційний народно-фольклорний та сценічно-академічний.

Найдавнішими експонатами є автентичні давньоруські музичні інструменти: свистульки, бубонець та гуслі. Особливе місце в експозиції посідає традиційна українська кобза – лютнеподібний струнний щипковий музичний інструмент, що був неодмінним супутником запорозьких козаків.

Крім козацької кобзи, в музеї експонуються лютня, цитра і торбан, а також 26 бандур, що є більш сучасними і досконалими музичними інструментами. Зокрема представлені бандури, що належали видатному кобзарю XIX століття Гнату Гончаренку та знаменитому майстрові Олександру Корнієвському.

В музеї проводяться концерти переяславських кобзарів та інші заходи.

Тильна сторона будинку оформлена керамічними художніми плитками на історичні сюжети, що розповідають про переяславських князів та єпископів.

Переяславський музей трипільської культури – один із наймолодших музеїв, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Його відкрили в 2003 році в будинку, в якому свого часу жив брат українського композитора Павла Сениці.

В експозиції представлені матеріали розкопок близько 40 поселень трипільської землеробської культури (V-III тисячоліття до нашої ери) різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Вони розповідають про трипільську систему обробки землі, перші культурні злаки, конструкцію трипільських жител, міфологію та обрядовість давніх мешканців краю. Серед експонатів: керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

В цьому ж приміщенні розташований Музей козацької слави, де представлені роботи талановитого художника і різьбяра по дереву, українського поета-пісняра Василя Завгороднього. У трьох залах музею експонується понад 200 робіт художника, звернених до теми українського козацтва: образи козаків-запорожців, князів, гетьманів та просвітників, серед яких Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Микола Гоголь.