Пам'ятки Ізмаїльського району

Екопарк "Картал" урочисто відкрився у Придунав'ї в 2017 році з ініціативи Центру регіональних досліджень.

Парк площею близько 100 гектарів був розташований на березі озера Картал біля села Орлівка Ізмаїлського району. Основна мета проєкту – ефективне використовувати заплави Дунаю – частини річкових долин, які затоплюються під час паводків чи повені, а також відновлення рідкісної в Україні популяції водяних буйволів.

Завезене із Закарпаття стадо азіатських водяних буйволів утримувалося тут на вільному випасі. Для зручності відвідувачів по території екопарку було прокладено дерев'яну стежку загальною довжиною 230 метрів.

Однак під час аномальної посухи 2020 року екзотичні тварини ледь не загинули від голоду, після чого буйволів евакуювали з Орлівки. Незабаром закрився і екопарк "Картал", який на той момент встиг стати найвідомішим та найуспішнішим туристичним об’єктом у Ренійській громаді.

Мала мечеть - найдавніша архітектурна пам'ятка Ізмаїла (XVI століття), один із небагатьох в Україні зразків середньовічної класичної османської архітектури періоду її найвищого розквіту.

Мечеть розташована біля турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами і чорноморськими козаками під командуванням Олександра Суворова.

В приміщенні мечеті відкрито музей з діорамою "Штурм фортеці Ізмаїл", створеної художниками Євгеном Данилевським та Веніаміном Сибірським. На полотні розміром 20 метрів на 8 метрів відтворено вирішальний момент штурму фортеці.

Пам'ятний знак на південному краю Дуги Струве у Старій Некрасівці часто називають "Пам'ятником меридіану".

Дуга Струве - це мережа з 265 тріангуляційних пунктів, що являють собою закладені в землю кам'яні куби із довжиною ребра 2 метри. Протяжність дуги – понад 2820 кілометрів. Вона проходить від узбережжя Північного Льодовитого океану поблизу мису Норд-Кап до гирла Дунаю.

Створювалася в 1816-1855 роках академіком Василем Струве з метою визначення форми та розмірів Землі.

Дунайські плавні - унікальна екосистема, де можна зустріти 563 види різноманітних рослин та понад 200 видів птахів.

Територія Дунайського біосферного заповідника охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ по Дунаю, озера дельти і двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.

Плавні доступні для екскурсійних поїздок, організованих адміністрацією заповідника, а також численними приватними перевізниками. Популярні екскурсії на латаття, до "Нульового кілометра" (місце впадання Дунаю в Чорне море) і на острови старовірів з частуванням юшкою з дунайської риби та домашнім вином сорту Новак.

Інформаційно-туристичний центр Дунайського біосферного заповідника знаходиться біля Різдвяної церкви (так званої "другої церкви"). При візит-центрі діє музей.

Ізмаїльська картинна галерея представляє колекцію сучасного українського та зарубіжного мистецтва, експозицію декоративно-ужиткового мистецтва, розділи українського та західноєвропейського мистецтва XVI-XIX століть, твори іконопису, мистецтво народів Сходу.

Представлено живопис, графіку, скульптуру. Виставлено портрет генералісимуса Олександра Суворова пензля невідомого майстра ХІХ століття, гравюри з портретами Григорія Потьомкіна, Костянтина Воронцова, Федора Толстого, графічні аркуші художників-передвижників Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Володимира Маковського. Представлено картину "Бухта" уславленого мариніста Руфіна Судковського.

Серед перлин музейної колекції – ваза відомого французького майстра Еміля Галле.

Ізмаїльський міський військово-історичний музей розташований в особняку ХІХ століття, що належав міському голові Іоану Авраамову.

До колекції музею входить понад 30 тисяч експонатів: прапори, військове обмундирування та спорядження XVII-XX століть, колекція холодної та вогнепальної зброї, живопис та графіка на тему російсько-турецьких війн, предмети археології та побуту, нумізматика.

Відділом Ізмаїльського військово-історичного музею є діорама у Малій мечеті.

Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я заснований в Ізмаїлі 1990 року.

Розташований в старовинному двоповерховому особняку кінця XIX століття, що належав бессарабському землевласнику й міському голові Федору Тульчіанову.

Колекція музею налічує понад 40 000 експонатів. На експозиційній площі близько 1000 квадратних метрів представлені постійні експозиції: "Давня історія та археологія Нижнього Придунав'я", "Ізмаїл турецький", "Внесок купецької династії Тульчіанових в розвиток Ізмаїла", "Перша Світова в пам'яті Ізмаїла", "Зал бойової слави" та павільйон природи.

Можна побачити археологічні знахідки, дорогоцінні монети та прикраси, кераміку, меблі, годинники, музичні інструменти, зразки народного та світського (салонного) одягу тощо. На особливу увагу заслуговує колекція костюмів музейного театру "Софокл", створених у стилі різних епох: Київська Русь X-XI століть, аристократичний та народний одяг XVI-XIX століть.

Театр, в якому задіяні співробітники музею, демонструє низку вистав і міні-спектаклів.

Для відвідування відкрито двір музею з квітниками, деревами та екзотичними чагарниками, де розташований старовинний двоповерховий флігель XIX століття в балканському стилі з дерев'яною галереєю другого поверху й кутовою вежею.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ізмаїлі - головний храм міста.

Зведений в центрі Ізмаїла в 1820-1831 роках, у період розквіту містобудування, дома старого дерев'яного храму турецьких часів. Собор у стилі класицизму побудований за проєктом архітектора Авраама Мельникова, професора архітектури та ректора академії мистецтв Москви (за іншою версією - Георгія Торічеллі).

Спочатку це був простий однокупольний храм. Поруч із ним у 1848 році було зведено 65-метрову триярусну дзвіницю, дзвони для якої відлили з металу трофейних турецьких гармат. Трохи згодом дзвіницю з'єднали із собором критою галереєю, а над нею влаштували верхній храм Миколи Чудотворця. Виразна овальна колонада була споруджена в 1837 році. У результаті форма Свято-Покровського собору почала віддалено нагадувати Казанський собор у Санкт-Петербурзі.

Інтер'єр розписаний у стилі модерн художником Павлом Піскарьовим, учнем Віктора Васнецова.

На дзвіниці на початку XX століття встановлений годинник з боєм, який йде досі.

Кілійський історико-краєзнавчий музей відкрито у 1964 році. Розміщується у старовинному будинку, збудованому в середині ХІХ століття заможним єврейським хліботоргівцем, ребе Кахане.

Кількість експонатів музею налічує 2100 екземплярів. Експозиція висвітлює такі історичні теми, як давні часи, грецька та візантійська колонізація Придунав'я, Кілія під час татаро-монгольської навали, період князювання молдавських князів, козацька епоха та період російсько-турецьких війн, край у період румунської окупації, Татарбунарське період Другої світової війни, новітня історія.

Екскурсійне обслуговування  організованих груп за маршрутами містом  проводиться у заздалегідь узгоджений час, в тому числі у вихідні дні.

Авторський історико-краєзнавчий музей створено у Вилковому художником Олександром Шароновим у 2002 році. Музей розташований в центрі міста.

В основу експозиції лягли 54 художніх полотна митця, а також ікони, предмети побуту старообрядців та інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та інші).

В експозиції музею представлена зброя часів Задунайської Січі, російсько-турецьких воєн, а також Другої Світової війни.

Нікольська церква - нова старообрядницька церква, збудована на початку XX століття на території селища Ново-Вилкове, на острові Калімбейка.

Церкву добре видно з Дунаю і вона викликає захоплення у всіх, хто прибуває до міста водним шляхом. Світло- і темно-блакитний кольори стін на фоні неба створюють ефект ширяння.

Внутрішнє оздоблення відповідає традиціям липован - церква поділена на чоловічу та жіночу половини, лавки поставлені лише для літніх та хворих людей.

Пам'ятник легендарному засновнику села Липованське, від якого бере початок сучасне Вилкове, встановлено на міському причалі до 250-річчя міста.

Його заснували в XVIII сторіччі православні старообрядці-липовани, що ховалися від гонінь реформованої російської православної церкви. Вважається, що традиції мореплавання у Вилковому були закладені запорозькими козаками-утікачами, що теж селилися тут.

Пам'ятник роботи одеського скульптора Олександра Токарєва зображує липована-першопрохідця з хрестом у руках, що сходить на берег з човна. Скульптура встановлена біля причалу, від якого зазвичай відправляються екскурсії вилківськими каналами-еріками і в дунайські плавні.

Кінний пам'ятник полководцю Суворову, який керував в 1790 році взяттям турецької фортеці Ізмаїл, був виконаний в 1913 році одеським скульптором Борисом Едуардсом для меморіалу в Римнику (Румунія).

Незабаром після початку Першої світової війни скульптуру евакуювали. Довгий час вона простояла у майстерні скульптора в Одесі. За іншою версією, скульптура з Римника безвісти зникла під час війни, а в майстерні Едуардса зберігалася копія, яку він створив спеціально для встановлення пам'ятника в Ізмаїлі. Лише в 1945 році статую було перевезено до Ізмаїла і встановлено на центральному проспекті міста. Копію цієї пам'ятки встановлено у Тульчині (Вінницька область).

1 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, пам'ятник Суворову в Ізмаїлі був демонтований рішенням депутатів Ізмаїльської міськради. Подальшу долю цього пам'ятника має визначити Міністерство культури України.

Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця" створено 1991 року для охорони історичної території фортеці Ізмаїл XVI-XIX століть та інших пам'яток архітектури міста.

Адміністрація та виставкові зали музею розташовані в старовинному одноповерховому будинку в центрі міста. Експозиція складається з однієї великої зали і трьох кімнат, де показано історію становлення та розвитку фортеці Ізмаїл, відображене життя середньовічного міста.

На подвір'ї музею представлено Парк мініатюр, де експонуються макети об'єктів, які мали місце в турецькому Ізмаїлі XVI-XVIII століть: загальний вигляд фортеці, Броська брама, кам'яний бастіон Табія, Червона мечеть у татарських кварталах, Мала мечеть (нинішня діорама "Штурм фортеці Ізмаїл"), Свято-Миколаївська церква, житлові будинки, караван-сарай, міський фонтан. Мініатюри виконані у масштабі 1:30.

Пропонується оглядова екскурсія головними пам'ятками міста Ізмаїла.

Свято-Миколаївську церкву у Вилковому називають "українською".

Православний храм нового обряду було закладено тут у 1818 році та через 7 років освячено в ім'я Святого Миколая Чудотворця. Хоча, за переказами, ще раніше перший дерев'яний храм звели у Вилковому запорозькі козаки, що переселилися сюди в кінці XVIII сторіччя.

В 1902 році на місці дерев'яного храму коштом парафіян звели нову кам'яну церкву. В її архітектурі переплелися ідеї бароко та модерну. Іконостас створений під впливом робіт майстра Фаберже. В Миколаївській церкві зберігаються реліквії, які привезли вилківчани з різних країн.