Пам'ятки Тернопільської області

Дерев'яна церква Святого апостола Івана Богослова – головна пам'ятка Жукова.

Храм на одному з сільських пагорбів зведено в 1873 році (за іншими даними - в 1803 році). До Жукова його перевезли з Нараєва, де його було збудовано спочатку. На куполах над бабинцем та вівтарем на жерсті вибиті написи: "Жуків 1928" та "Шумляни 1928". Можливо, що саме в 1928 році було встановлено жерстяне покриття храму та зроблено написи.

Поруч із церквою Святого апостола Івана Богослова стоїть стара дерев'яна дзвіниця, дуже вражаюча і пузатенька, що типово для дзвіниць тих часів і не характерно для сучасних церков.

Церква святого апостола і євангеліста Іоана Богослова побудована в Білокриниці в 1890 році в російському єпархіальному стилі коштом таємного радника київського генерал-губернатора, графа Олександра Вороніна.

Граф похований у церкві, про що свідчить меморіальна табличка.

Церква Іоана Богослова належить парафії Православної церкви України.

Церква святого архістратига Михаїла – головна архітектурна пам'ятка селища – впадає в око всім, хто проїжджає через Товсте трасою Тернопіль-Чернівці.

Церква збудована в 1912-1939 роках за проєктом польського архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького замість розібраного перед Першою світовою війною дерев'яного храму.

В архітектурі Михайлівської церкви відчувається вплив неоготики. Інтер'єр багато оформив тернопільський художник Теодор Вацик.

Нині це чинний греко-католицький храм святого архістратига Михаїла.

Церкву святого великомученика Димитрія збувана в Колодіївці в 1904 році. В оформленні храму відчувається вплив неоготики.

Останнім часом храм здобув широку популярність як центр екзорцизму. Ченці-студити із сусіднього монастиря Святого Теодора Студита кожного останнього вівторка місяця проводять богослужінням з молитвами за зцілення, які завершуються вигнанням нечистої сили. На проповіді ігумена монастиря отця Григорія Планчака та обряди духовного зцілення з'їжджаються прочани з різних куточків України.

За кілометр від церкви святого Димитрія розташоване святе джерело Пресвятої Богородиці.

Церква Святого Димитрія Мироточивого розташовується в центральній частині села Острівець. Стіни храму складені з місцевого каменю пісковика червоного відтінку.

Храм збудований в кінці ХІХ століття та є колишнім римо-католицьким костелом (костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії), який був частково зруйнований в часи радянської влади. Влітку 2009 року з ініціативи відомого поета, вихідця з села Острівець Романа Лубківського, Митрополит Василій благословив відновлення храму для потреб громади Української греко-католицької церкви. Храм вдалося відреставрувати.

При парафії діють Марійська і Вівтарна дружини, братство Матері Божої Неустанної Помочі.

Встановлено меморіальну дошку на честь пастора місцевого приходу Дебнінського (1887-1836 роки).

Церква Святого Духа заснована в Полупанівці в 1878 році як невеличка каплиця над цілющим джерелом поряд із вершиною Святої гори.

За переказами, на цьому місці було явлення Божої Матері, після чого джерело стало місцем паломництва християн різних конфесій.

Інша легенда розповідає про місцевого поміщика, який наказав засипати камінням джерело, яке заливало його поля. Після цього поміщик захворів і осліп. Коли джерело очистили, незрячий промив водою очі й прозрів.

Нинішня церква Святого Духа зведена над каплицею в 1989 році. Поруч розташований католицький костел та "Хресна дорога".

Оборонна церква на честь Святого Миколая збудована в Бучачі коштом дружини графа Стефана Потоцького Марії Могилянки - двоюрідної сестри Київського митрополита Петра Могили.

Фортифікаційний характер розташованої на височини суворої споруди вгадується по бійницях на другому ярусі. Усередині церкви знаходяться багато прикрашений іконостас.

Миколаївська церква - найдавніший збережений мурований храм Бучача. Нині це діючий храм Святого Миколая Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого Миколая у Висічці – характерний витвір подільської школи народної архітектури.

Знаходиться на західній околиці села, поряд із руїнами замку.

Миколаївська церква збудована в 1763 році. Пізніше до нефа прибудований кам'яний бабинець замість первісного дерев'яного.

Поруч із церквою розташовані руїни костелу.

Оборонна церква Святого Миколая – одна з найдавніших споруд у Теребовлі.

Миколаївська церква побудована на межі XVI і XVII століть. Реконструйована в 1734 році, тоді ж споруджено дзвіницю.

Про те, що церква Святого Миколая виконувала функції оборонної споруди, нагадує закритий бойовий ярус із бійницями.

Мурована церква Святого Миколая Чудотворця у Колиндянах збудована в 1888 році. Парафія храму належить до Православної церкви України.

Церква Успення Пресвятої Богородиці в Тернополі – храм української греко-католицької церкви.

Перша Успенська церква у тернопільському передмісті була збудована в 1636 році з дерева. До 1744 року при ній діяв василіянський монастир. У 1837 році було збудовано новий кам'яний храм у стилі ампір.

Монастир і церкву Успення Богородиці було зруйновано за радянської влади у 1962 році. Нині на їхньому місці відбудовано нову Успенську церкву з дзвіницею. Сучасні споруди модернізовані та відрізняються від початкової споруди.

Церква Христового Воскресіння збудована в Збаражі в XVIII сторіччі коштом міщанина Григорія Гимонюка, будівництво закінчував граф Микола Потоцький.

Виконана в стилі українського бароко. Збереглася в дещо зміненому вигляді внаслідок масштабних реставраційних робіт у 1879-1933 роках.

Нині Воскресенська церква чинна, належить греко-католицькій громаді міста.

Греко-католицька церква Чудо святого архістратига Михаїла розташована біля дороги в самому центрі села Нивра в приміщенні колишнього костелу, пам'ятці архітектури місцевого значення.

Невеликий католицький костел у Ниврі був збудований у 1937 році. В радянські часи був закритий і поступово руйнувався. В 2011 році греко-католицька громада розпочала реставрацію костелу і вже в 2013 році відбулося освячення відреставрованого храму.

Дві круглі готичні зубчасті вежі на дні гігантського кратера – залишки старовинного Червоногородського замку, історія якого починається з IX сторіччя, коли тут існувало давньоруське поселення Чорлене містечко (пізніше його називали Червоногород, Червоногруд, Червоноград).

В 1351 році русько-литовські князі Коріатовичі (Корятовичі) збудували в Червоногороді дерев'яний замок для захисту від татар. На початку XVII століття королівський староста Микола Данилович спорудив на вигині річки Джурин новий кам'яний замок, згодом зруйнований турками. Мальовничі руїни послужили князю Каролю Понінському основою для зведення в 1870 році чудового готичного палацу (архітектор Юліан Захаревич).

Садиба в Червоногороді вважалася однією з найвитонченіших магнатських резиденцій у Польщі. До 1939 року в Червоногородському замку жила княгиня Любомирська.

До середини XX століття садиба прийшла в запустіння, за радянської влади більшість споруд розібрали на будматеріали. Поруч можна побачити руїни Петропавлівського костелу XVII-XVIII сторічь, занедбаний цвинтар з усипальницею Понінських, а також залишки гідростанції біля водоспаду Джурин.

Спуск у каньйон до Червоногородського замку – 2,5 кілометри досить крутої ґрунтовки, яка в погану погоду може бути важкопрохідною для легкових автомобілів. Вхід на територію урочища платний.

Кам'яний Чортківський замок біля підніжжя Вигнанської гори збудував у Чорткові в 1610 році на місці дерев'яної фортеці князів Чартковських новий господар цих земель Станіслав Гольський.

П'ятигранне укріплення з вежами по кутах, усередині якого знаходився палац та господарські корпуси, вважалося типовою оборонною спорудою свого часу, проте мало невдале стратегічне положення - Чортківський замок неодноразово руйнувався. Зокрема, в 1648 році його взяли штурмом війська Максима Кривоноса, а в 1672 році захопили турки.

В ХІХ столітті Чортківський замок намагалися реставрувати представники княжого роду Потоцьких, якийсь час він перебував у власності ордена сестер-кармеліток, проте так і залишився незаселеним і поступово занепав. Упродовж XX століття використовувався як склад. До останнього часу замок перебував у віданні одного з комунальних підприємств міста.

2010 року Чортківський замок взято під охорону Національним заповідником "Замки Тернопілля". Ведуться археологічні дослідження та консерваційні роботи. Планується створення музею та кафе.