Рубанівське

Свято-Покровський храм у селі Рубанівське стоїть на мальовничому березі ставка на річці Соломчина. Раніше його називали "Червоною церквою" за кольором цегляних мурів.

Храм збудований в середині ХІХ століття Катериною Василенко, вдовою надвірного радника Івана Василенка. Пізніше, повернувшись із паломництва до Єрусалиму, вона вирішила залишити мирське життя і власним коштом збудувати жіночий монастир в ім'я ікони Божої Матері “Знамення”.

Знам'янський монастир був офіційно заснований у 1906 році, а через рік його засновницю було зведено в сан ігуменії під ім'ям Єлизавета.

Переживши радянські часи гонінь на церкву, храм і тепер гордо височіє над селом, вражаючи своїм спокоєм, величчю і дивовижним дзвоном. У Свято-Покровському храмі спочивають мощі ігумені Єлизавети та священномученика ієрея Олександра, закатованого більшовиками у 1918 році. Біля храму збереглися поховання священиків та засновника села – козака Рубана.

Хата-музей Івана Манжури, відомого українського фольклориста та казкаря, поета та етнографа, відкрита в селі Рубанівське при Свято-Покровському храмі.

Храм був збудований родиною благодійників Василенків поблизу їх маєтку, де на початку 70-х років ХІХ століття на запрошення господарів працював прикажчиком Іван Манжура. Іван Григорович Василенко, нащадок запорозьких козаків, катеринославський земський діяч, людина передових демократичних поглядів, опікувався талановитим Іваном Манжурою. Ім’я його предка, Григорія Івановича Василенка, на прізвисько Трьомсин, який числився на Запорозькій Січі писарем Кодацького перевозу, увійшло в історію заселення Придніпровського краю наприкінці XVIII століття.

Своєму доброму приятелеві Іван Манжура присвятив поему-казку "Трьомсин Богатир" про мужнього козацького лицаря – Трьомсина, вірного і надійного захисника усіх покривджених і знедолених. Завдяки Василенкам Манжура обійшов мало не всю південну степову Україну, збираючи перлини фольклору. Так народилися його книги казок.

Дні пам'яті та творчі вечори Івана Манжури проводять у Рубанівському вже традиційно двічі на рік - в травні та в листопаді.