Тиврів

"Меморіал мучеників за віру ХХ століття" відкрився у Тиврові в костелі святого Архангела Михайла 1 вересня 2018 року у 80-ту річницю найважчих переслідувань за віру ХХ століття, коли в Україні було закрито всі храми. Музейні експозиції зайняли приміщення нульового поверху костелу.

Величний костел у Тиврові колись вражав величчю мандрівників, які під'їжджали до міста скелястими берегами Бугу. Перший католицький храм Архангела Михайла був заснований тут ще в 1569 році, але його зруйнували повстанці під час Визвольної війни. У 1742 році брацлавський хорунжий Міхал Ян Калетинський побудував на місці старого храму новий костел, а пізніше привіз у Тиврів ченців ордена домініканців і заснував при храмі католицький монастир. Добудовував його в 1760 році Захарій Ярошинський. Окрасою будівлі були дві гостроверхі вежі, які не збереглися до наших днів. Двоповерховий П-подібний корпус келій охоплював костел замкнутим каре. Інтер'єр відрізнявся надзвчайною пишністю. Головною святинею була копія ікони Божої Матері Ченстоховської. В 1832 році монастир було закрито, костел став парафіяльним. За радянських часів монастирський комплекс було перебудовано під фабрику пластмасових виробів. До останнього часу понівечена перебудовами будівля була покинута. Наразі костел Святого Архангела Михайла у Тиврові належить католицькому ордену Місіонерів Облатів Непорочної Марії, ведеться реставрація. У 2015 році було освячено монастир Святого Євгена де Мазенода та Молодіжний центр Святого Іоанна Павла ІІ.

В експозиції "Меморіалу мучеників за віру" представлена колекція фотографій, архівних документів, листів, відео і аудіо-записів. Найціннішими експонатами вважаються особисті речі людей, яких називають мучениками за віру через те, що вони постраждали в часи атеїзму та переслідувані віруючих.

Експозицію "Меморіалу" складають 14 локацій, що ототожнюються з 14 стояннями Хресної Дороги. Кожна локація відтворює певну сторінку із життя мучеників за віру. В одній із кімнат, як приклад, зібрано синтетичний образ комуністичної реальності. Там є навіть кайдани, виписки з Кримінального кодексу та виступи представників комуністичного режиму. Відвідувачі можуть ознайомитися з тим, яким був інтер’єр будинку віруючої людини, а також антирелігійна пропаганда у тодішній школі. Кілька "стоянь" розповідають про діяння отців, які зазнали переслідувань у ті часи, коли перебували у концтаборах або загинули. Є локація під назвою "Келія смерті". Вона імітує в’язницю і кімнати для тортур. На виході з "Меморіалу" розташована експозиція "Життя після смерті". Її доповнює табличка із символічним написом: "Ми вистояли".

Також експозиція розповідає про історію Церкви в Україні в період тоталітаризму. Експонати збирали з усієї країни, але левову частку надали з фондів Місіонерів Облатів Марії Непорочної, також долучалися священики інших парафій.

Використання сучасних технологій - музики, світла, візуальних засобів - допомагає відвідувачам глибше пережити і усвідомити ще зовсім недавню дійсність.

Потрапити до "Меморіалу мучеників за віру" можна у будь-який день безкоштовно. Ініціатори створення експозиції планують розповідати відвідувачам про людей, які були вбиті чи зазнали тортур або переслідувань через віру.

Садибу в Тиврові, на пагорбі над Бугом, збудували в кінці XVIII століття представники роду Ярошинських.

Палац був виконаний у найкращих палладіанських традиціях раннього класицизму. Навколо палацу було розбито парк. Пізніше було створено прибудови, які порушили початкову композицію.

В 1891 році тиврівський палац було продано Подільській єпархії, яка відкрила в ньому духовне училище. Незабаром сталася пожежа, після якої будівля втратила більшу частину декору.

В 1910-1911 роках в училищі викладав спів відомий український композитор Кирило Стеценко, про що нагадує меморіальна дошка. Також тут працював Микола Леонтович, навчався Володимир Свідзинський.

Зараз у будівлі розміщено Тиврівський ліцей-інтернат. Працює кімната-музей заслуженого журналіста України, фотомайстра, різьбяра Володимира Очеретного.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільради. Створений в 1978 році місцевим вчителем малювання Леонідом Панкошею.

Колекція налічує 3 тисячі предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ століть, предметів побуту та документів ХІХ-ХХ століть.

Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці.

Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ століть, які належали Ярошинським, Гейденам.