Селище Городниця над річці Случ розташоване в 40 кілометрах на північний захід від Звягеля.
В літописах вперше згадується в 1390 році, коли польський король Владислав II Ягайло подарував село Городницю ордену домініканців. Назва може бути пов'язана зі словом "городня" (дерев'яно-земляне укріплення). В 1685 році, коли Городницею володів магнат Вержбицький, село спустошили козацькі загони полковника Макухи. Існуючий в ті часи замок до наших днів не зберігся.
В 1799 році князь Юзеф Клеменс Чорторийський заснував в Городниці фарфоро-фаянсовий завод, який прославився якістю продукції і закрився лише нещодавно. Одночасно з будівництвом заводу Чорторийські заклали парк, в якому зараз пророста ...
Селище Городниця над річці Случ розташоване в 40 кілометрах на північний захід від Звягеля.
В літописах вперше згадується в 1390 році, коли польський король Владислав II Ягайло подарував село Городницю ордену домініканців. Назва може бути пов'язана зі словом "городня" (дерев'яно-земляне укріплення). В 1685 році, коли Городницею володів магнат Вержбицький, село спустошили козацькі загони полковника Макухи. Існуючий в ті часи замок до наших днів не зберігся.
В 1799 році князь Юзеф Клеменс Чорторийський заснував в Городниці фарфоро-фаянсовий завод, який прославився якістю продукції і закрився лише нещодавно. Одночасно з будівництвом заводу Чорторийські заклали парк, в якому зараз проростає 12 видів дерев і чагарників. В 1744 році було побудовано дерев'яну Георгіївську церкву, при якій в 1891 році відкрився жіночий монастир.
На початку XX століття біля старої церкви виріс новий кам'яний Свято-Георгіївський храм. Більшовики закрили монастир, але з 1945 року собор знову відкрився як парафіяльний, з 1979 року почала відроджуватися й обитель. Також зберігся костел, який був деякий час приміщенням маслозаводу, і будівля синагоги, в якому тепер розміщується селищна рада.
Селище Городниця над річці Случ розташоване в 40 кілометрах на північний захід від Звягеля.
В літописах вперше згадується в 1390 році, коли польський король Владислав II Ягайло подарував село Городницю ордену домініканців. Назва може бути пов'язана зі словом "городня" (дерев'яно-земляне укріплення). В 1685 році, коли Городницею володів магнат Вержбицький, село спустошили козацькі загони полковника Макухи. Існуючий в ті часи замок до наших днів не зберігся.
В 1799 році князь Юзеф Клеменс Чорторийський заснував в Городниці фарфоро-фаянсовий завод, який прославився якістю продукції і закрився лише нещодавно. Одночасно з будівництвом заводу Чорторийські заклали парк, в якому зараз пророста ...
Селище Городниця над річці Случ розташоване в 40 кілометрах на північний захід від Звягеля.
В літописах вперше згадується в 1390 році, коли польський король Владислав II Ягайло подарував село Городницю ордену домініканців. Назва може бути пов'язана зі словом "городня" (дерев'яно-земляне укріплення). В 1685 році, коли Городницею володів магнат Вержбицький, село спустошили козацькі загони полковника Макухи. Існуючий в ті часи замок до наших днів не зберігся.
В 1799 році князь Юзеф Клеменс Чорторийський заснував в Городниці фарфоро-фаянсовий завод, який прославився якістю продукції і закрився лише нещодавно. Одночасно з будівництвом заводу Чорторийські заклали парк, в якому зараз проростає 12 видів дерев і чагарників. В 1744 році було побудовано дерев'яну Георгіївську церкву, при якій в 1891 році відкрився жіночий монастир.
На початку XX століття біля старої церкви виріс новий кам'яний Свято-Георгіївський храм. Більшовики закрили монастир, але з 1945 року собор знову відкрився як парафіяльний, з 1979 року почала відроджуватися й обитель. Також зберігся костел, який був деякий час приміщенням маслозаводу, і будівля синагоги, в якому тепер розміщується селищна рада.
Городницький Свято-Георгіївський монастир
Храм , Пам'ятка архітектури
Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир заснований у 1891 році при дерев'яній Георгіївській церкві, побудованій у 1744 році.
Спочатку обитель була жіночою. У 1903 році було збудовано новий кам'яний Георгіївський храм, а стара церква перейменована на честь преподобного Симеона Стовпника.
В 1923 році обитель закрили, дерев'яний храм знищили. З 1945 року собор діяв як парафіяльний. У 1979 році при ньому неофіційно почалося відродження монастиря, що складався з чоловічої та жіночої громад. В кінці 1980-х років на місці церкви преподобного Симеона побудовано однойменну каплицю-вівтар. У 1994 році монастир отримав ставропігію. У 1997 році в одному з корпусів обителі створено теплий храм на честь ікони Божої Матері "Втамуй мої скорботи".
Належить УПЦ московського патріархату.
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Житомирська |