Мигія

Мигійські пороги на Південному Бузі - найвідоміша частина Національного природного парку "Бузький Гард" та Регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя".

Південний Буг та його притоки протікають тут через вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, порожистим руслом, островами та вирами.

Мигійські пороги на Південному Бузі, особливо поріг "Інтеграл", популярні серед туристів-водників та спортсменів – це одна з найкращих в Україні трас для водного слалому.

Прекрасний вид на них відкривається з гори Висока, що поряд з трасою на виїзді з Мігії у бік Миколаєва.

Адміністрація національного парку також розташована у Мигії.

Національний природний парк "Бузький Гард" простягається від околиць села Мигія на 40 кілометрів вздовж Південного Бугу до села Олександрівка. Його площа становить 6138 гектарів в межах Вознесенського та Первомайського районів Миколаївської області.

Створення національного природного парку на базі регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" розпочалось в 2004 році в рамках впровадження проєкту Всесвітнього екологічного фонду – Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі".

У складі місцевої флори налічується 900 видів рослин, 26 з яких занесені до Червоної книги України, 4 – до Європейського Червоного списку.

Територія національного природного парку "Бузький Гард" співпадає з кордоном 1658 року між Отоманською Портою (Туреччиною) та вольностями Війська Запорозького Низового. Фактично лівобережжя Гранітно-степового Побужжя співпадає з межею Буго-Гардової паланки Війська Запорозького станом на 1734 рік. Понад триста років територія, де створений НПП, контролювалась запорожцями. Їхній адміністративно-господарський центр знаходився біля злиття річки Ташлик із Південним Бугом, на острові Гард, де був розташований військовий табір з козацькими куренями до 500 осіб. Гардами на Південному Бузі називали споруди для вилову риби. Такі гарди існували як в самому Гардовому урочищі, так і в інших місцевостях на Бузі, де знаходились запорозькі зимівники. Гарди, як спосіб вилову риби проіснували в цій місцевості до 1945 року. Відповідно ця назва поширилась спочатку на прилеглі місцевості: острів Гардовий, Гардова балка, село Гардове (нині село Богданівка), Старий Гард, Гардовий шлях.

Відокремленою частиною національного парку ""Бузький Гард є Актівський каньйон на річці Мертвовід і розташований поряд з ним каньйон на річці Арбузинка (Малий Актівський каньйон).