Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту – архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею – діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн – Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга ...

Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту – архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею – діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн – Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга пам'яті, що містить спогади молотківців про трагедію. На стендах – фотографії та списки страчених у Молоткові та сусідніх селах. Зібрані тут експонати розповідають про історію села, участь його жителів у Другій світовій війні.

Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту – архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею – діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн – Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга ...

Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту – архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею – діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн – Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга пам'яті, що містить спогади молотківців про трагедію. На стендах – фотографії та списки страчених у Молоткові та сусідніх селах. Зібрані тут експонати розповідають про історію села, участь його жителів у Другій світовій війні.