Пам'ятки Бучача

Скульптурна композиція, увінчана фігурою Святого Яна Непомука, була встановлена в Бучачі на роздоріжжі доріг на Тернопіль та Чортків у 1750 році.

Це була одна з ранніх робіт видатного скульптора Івана Пінзеля. Празький священик Ян Непомук прийняв мученицьку смерть у 1393 році, відмовившись видати таємницю сповіді дружини імператора Вацлава IV Люксембурзького. Культ святого був поширений у XVIII сторіччі. Придорожню скульптуру Яна Непомука замовив Пінзелю граф Микола Потоцький, про що свідчить герб Потоцького "Пілява" на постаменті.

За радянських часів скульптура була знищена. Відновлена в 2007 році на колишньому місці (зараз розвилка доріг знаходиться трохи вище), автор копії Роман Вільгушинський.

Бучацький краєзнавчий музей знаходиться в самому центрі Бучача, біля ратуші.

В археологічній експозиції представлені предмети часів трипільської культури.

Етнографічна виставка розповідає про побут селян кінця ХІХ століття.

Окрім історії міста та району, представлена експозиція, присвячена творчості видатного скульптора Івана Георга Пінзеля, який тривалий час жив та працював у Бучачі.

Також викликає інтерес макет Бучацького замку.

Бучацька Ратуша - чудове барокове творіння львівського архітектора Бернарда Меретіна, є візитівкою міста.

Ратуша заввишки 37 метрів побудована в Бучачі коштом Миколи Василя Потоцького. Двоярусна вежа спирається на двоповерхову кубічну основу. Спочатку ратуша була увінчана 18-метровим шпилем (замінено нинішнім куполом після пожежі 1811 року) і прикрашена 17 скульптурами видатного скульптора Івана Пінзеля на тему боротьби добра і зла. Більшість скульптур знищила пожежа 1865 року, чотири з них збереглися лише фрагментарно.

Завдяки витонченому синтезу архітектури та скульптури Бучацька ратуша вважається видатним твором світової архітектури доби пізнього бароко.

В даний час ведеться реставрація, планується створення музею Івана Пінзеля. Втрачені скульптури планують замінити на копії. Відновлений годинник на верхньому ярусі відбиває кожну чверть години, а щогодини грає мелодії українських пісень.

Перед ратушею в 2014 році встановлено пам'ятник Пінзелю.

Руїни оборонного Бучацького замку, який з XIV сторіччя захищав Бучач від татар та турків, височіють на пагорбі в центрі міста.

Фортеця була закладена в 1379 році місцевими магнатами Бучацькими, а через три століття укріплена новими господарями Потоцькими. В 1648 році її намагалося захопити козацьке військо, а в 1665 та 1667 роках невдало брали в облогу татари. Тільки в 1672 році місто змогла захопити турецька армія і фортеця була зруйнована.

Потоцькі намагалися відновлювати Бучацький замок, але в ХІХ столітті він остаточно втратив своє значення і майже повністю розібрали на будматеріали.

Збереглися фрагменти стін та веж.

400-річне дерево липи, що росте біля дороги на Золотий Потік, є свідком історичної події - підписання в 1672 році принизливого для Польщі Бучацького миру з Туреччиною.

Напередодні турецька армія захопила Бучач і почала загрожувати звідси центральним областям Польщі. Згідно з мирним договором, східну частину України з Поділлям було оголошено незалежною державою під протекторатом Туреччини.

Католицький костел Успіння Богородиці був побудований в Бучачі під замковою горою неподалік ратуші коштом власника міста, канівського старости Миколи Василя Потоцького, про що свідчить його родовий герб Пілява на фронтоні. Напис на порталі говорить: "З бажання мати в Пиляві Потоцьких три хрести, Будинок хреста на славу Божу збудував".

Над внутрішнім оформленням кілька років працював видатний скульптор Іван Пінзель. Монументальна композиція з п'яти вівтарів включає образ Матері Божої з Немовлям Ісусом, постаті Святого Іоанна Євангеліста, Святого Йоахіма, Святої Анни, Святого Зазарія, Архангела Михаїла, Святого Іоанна Непомука, ангелів, алегоричних постатей Розторопності та Любові, та композицію Божої Слави.

Після радянської розрухи костел відновлено та знову приймає віруючих.

Величний монастир Воздвиження Чесного Хреста Господнього височить на протилежному від Бучацького замку пагорбі, що в урочищі Федір.

Побудований для батьків василіан, яких у XVIII сторіччі запросив до міста Стефан Потоцький для заснування богословської школи.

Центральною спорудою комплексу є барочна Хрестовоздвиженська церква із дзвіницею (архітектор Йоган Шільцер). З двох боків до неї примикають корпуси келій та василіанської гімназії (зараз Бучацький колегіум імені Святого Йосафата).

За радянських часів монастир був закритий та руйнувався, проте після 1991 року проведено повну реставрацію. Усі будівлі, включаючи гідроелектростанцію на річці Стрипа, відновлені та використовуються за призначенням.

Музей політв'язнів "Меморіал" імені Василя Стуса відкрито в Бучачі в 1990 році в підвальному приміщенні колишньої будівлі КДБ, де за радянських часів знаходився слідчий ізолятор.

В експозиції представлені документи, фотографії та особисті речі, пов'язані з подіями визвольної боротьби ОУН-УПА та сталінських репресій. Встановлено, що від рук сталінських катів у ті роки загинуло понад 1,5 тисячі мешканців району. Частина загиблих була похована у підвалах Покровської церкви.

Пам'ятник Івану Георгію (Йогану-Георгу) Пінзелю встановлено в 2014 році біля Бучацької ратуші з ініціативи та коштом місцевого підприємця Василя Балабали.

Видатний скульптор середини XVIII сторіччя Іван Георгій Пінзель, представник пізнього бароко та рококо, є засновником Львівської школи скульпторів. У Бучачі він жив і працював на запрошення господаря міста Миколи Потоцького, створивши тут у співпраці з архітектором Бернардом Меретином безліч видатних творів: вівтарі Успенського костелу та Покровської церкви, фасади Бучацької ратуші, придорожні фігури та інше.

Пам'ятник скульптору в експресивній манері, характерній для школи Пінзеля, створив Роман Вільгушинський. Пінзель зображений з різцем у руці під час роботи над скульптурою Діви Марії. Висота пам'ятника сягає 3 метрів.

Придорожню фігуру Божої Матері було встановлено у Бучачі в 1751 році на замовлення господаря міста Миколи Потоцького. Це була одна з ранніх робіт видатного скульптора Івана Георгія Пінзеля та архітектора Бернарда Меретина. На постаменті зображено герб Потоцьких "Пілява".

За радянських часів фігура Діви Марії була знищена, проте частина постаменту збереглася. Відновлена у 2006 році на колишньому місці, автор копії Роман Вільгушинський.

Важкодоступне урочище Монастирок розташоване в долині річки Стрипа на південь від Бучача.

В лісі на горі Федір збереглися руїни стародавнього монастиря, збудованого в 1600-1606 роках коштом дружини Стефана Потоцького Марії Могилянки (доньки молдавського господаря Єремії Могили, двоюрідної сестри Київського митрополита Петра Могили).

Притока, що впадає в Стрипу, утворює в цьому місці мальовничий каскад водоспаду.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі збудована в 1764 році в стилі пізнього бароко за проєктом архітектора Бернарда Меретина (за іншими даними – Йогана Шільцера).

Храм має оборонний характер. Враження "жіночності" інтер'єру створюють закруглені кути та гармонійні лінії порталу. Збереглися Діаконські врата роботи видатного скульптора Івана Пінзеля.

Під час відродження Покровського храму після радянського періоду у підвалах було виявлено поховання десятків репресованих мешканців міста.

Оборонна церква на честь Святого Миколая збудована коштом дружини графа Стефана Потоцького Марії Могилянки - двоюрідної сестри Київського митрополита Петра Могили.

Фортифікаційний характер розташованого на височини суворої споруди вгадується по бійницях на другому ярусі. Усередині знаходяться багато прикрашений іконостас.

Миколаївська церква - найдавніший збережений мурований храм Бучача. Нині діючий храм Православної церкви України.