Пам'ятки Немирова

Парафіяльний костел Святого Йосипа Обручника заснований в Немирові в XVIII сторіччі.

В 1805 році, після того, як згорів дерев'яний храм, костел був заново відбудований у камені коштом графа Станіслава Потоцького. Дві його величезні симетричні башти на фасаді домінували над міською забудовою.

За радянських часів храм був закритий та перебудований під будинок культури із залом урочистих подій, повністю втративши первісний вигляд.

В 1995 році костел Святого Йосипа повернули римо-католицькій громаді Немирова. Після реконструкції 1999 року його знову освятили.

Палац княгині Марії Щербатової у Немирові збудовано в XIX-XX століттях на місці середньовічного замку та пізнішої садиби магнатів Потоцьких.

Княгиня Щербатова отримала немирівський маєток у спадок від свого діда - графа Болеслава Потоцького. На її замовлення чеський архітектор Їржі Стібрал за участі Генріха Грюндера та Еману ель Крамаржа побудував двоповерховий палац у стилі неокласицизму.

Навколо палацу бельгійський паркобудівник Ван Геерт розбив великий парк площею 85 гектарів, який налічує зараз понад 160 видів дерев і чагарників: дуб, сосна звичайна, чорна та веймутова, бук червоний, акація біла, ялина звичайна та блакитна, граб, ялиця дерево, гінкго, платан та інші.

Парковий фасад палацу охороняють дві скульптури сонних левів. Від старих садибних споруд залишилася лише квадратна водонапірна вежа у середньовічному стилі.

Під час Першої світової війни княгиня Щербатова влаштувала в палаці лазарет, де сама працювала сестрою милосердя. Загинула вона під час радянсько-української війни від випадкового пострілу червоноармійця-мародера.

Зараз у палаці розташований санаторій "Авангард", проте відвідувачі можуть вільно милуватися інтер'єрами, що добре збереглися. Стіни прикрашені картинами українських майстрів із колекції колишньої господині. В головному холі на почесному місці висить портрет самої княгині.

Від недавна в приміщенні палацу відкрили невеличкий музей історії палацу і родини Щербатових-Строганових. В трьох музейних кімнатах зібрана аутентична колекція предметів побуту періоду княгині Марії Щербатової та живопису.

Брацлавський млин у Немирові вважається однією з перших електростанцій в Україні. Розташований вздовж траси Брацлавського напрямку, звідки і походить назва.

Перший водяний млин біля греблі над ставком на березі річки Устя (Замчик) працював в Немирові з 1862 року. Поряд з ним граф Григорій Строганов у 1872 році відкрив цукрозавод (потім спиртзавод). На початку XX століття чеський архітектор Іржі Стібрал, який працював у Немирові на запрошення княгині Щербатової, доньки Строганова, розробив проєкт дизельної електростанції.

Споруда виконана у формах модернізованого центрально-європейського бароко під впливом англійської промислової архітектури вікторіанської доби. До останнього часу електростанція залишалася чинною. Примітна кладка з бутового каменю під розшивку швів з цеглою, характерна для архітектури Поділля кінця XIX - початку XX століття.

В даний час Брацлавський млин входить до комплексу Немирівського спиртзаводу, за призначенням не використовується. Планується реконструкція та створення готельно-ресторанного комплексу.

Музей історії та етнографії Немирівщини відкрито в 1991 році. З того часу експозиція постійно збільшувалась і зараз налічує понад 1000 одиниць зберігання. 

Немирів гостинно приймав великих державних і політичних діячів, а також обдарованих, високоталановитих літераторів і вчених. Так, у 1821 році тут в родині офіцера народився поет Микола Некрасов. Також тут жила та працювала відома українська письменниця Марко Вовчок. Їхній творчості присвячена основна експозиція музею.

Музей історії та етнографії Немирівщини розташований на північно-східній околиці Немирова.

Немирівський Свято-Троїцький (Миколаївський) ставропігійний жіночий монастир заснований у 1720 році коштом київського воєводи Юзефа Потоцького.

Спочатку монастир був чоловічим, але у 1783 році він був реконструйований Вінцентом Потоцьким і став жіночим. Найбільшого розвитку монастир досяг за ігуменії Аполлінарії (1845-1903 роки), яка розгорнула масштабне будівництво. Успенську та Миколаївську церкву було реконструйовано, споруджено новий Свято-Троїцький храм та дві дзвіниці, збудовано цегляні келії, гуртожиток, трапезна, будинок священика, готель. При Немирівському монастирі було відкрито школу, а в 1860 році засновано єпархіальне училище для дівчаток, яке у 1902 році було перетворено на двокласну учительську школу.

За радянських часів монастир закрили, Успенську церкву розібрали, в інших приміщеннях розмістили машинно-тракторну станцію, автопідприємство та дитячий будинок.

У 1996 році монастир було відновлено, на території єпархіального училища досі розміщується школа-інтернат для дітей із затримкою психічного розвитку.