Пам'ятки Дністровського району

Печерний Галицький Свято-Миколаївський чоловічий монастир виник на високому березі Дністра, ймовірно, в XIII столітті на основі ранньослов'янського храмового комплексу.

Обитель розташована у природних печерах, що утворилися в стіні прямовисної вапнякової скелі на схилі Галицького яру. У ХVІІІ столітті згадується як скит Галиця. Кілька разів руйнувався, відроджений останніми роками.

Основний комплекс включає 20 висічених у скелі приміщень із прибудованими зовнішніми стінами, які нагадують казкові будиночки з красивими дерев'яними віконцями та дверима. Будівлі розташовані на ступінчастих терасах зі сходовими переходами та арками. У деякому видаленні знаходиться печера самітника.

З терас відкривається чудова панорама Дністра.

Дністровська ГЕС - одна з найсучасніших гідроелектростанція України, унікальна за комплексним призначенням та конструктивними особливостями.

Будівництво гідровузла на Дністрі почалося 1973 року. Поруч, на правому березі річки, велося будівництво міста енергетиків. У 1981 році було введено в експлуатацію два перші гідроагрегати, а в 1983 році станція вийшла на встановлену потужність - 702 МВт.

У 2008 році було запущено перший гідроагрегат Дністровської гідроакумулюючої електростанції, яка стала найпотужнішою в Європі. Водосховище завдовжки 194 кілометри дозволяє регулювати сезонний стік Дністра.

Хотинська фортеця - чудовий зразок середньовічного оборонного зодчества України, одна із найзначніших пам'яток архітектури Буковини.

Збудована в XIII столітті за наказом князя Данила Галицького на місці ранньослов'янських укріплень. Замок (цитадель) складається із чотирьох оборонних веж, палацу коменданта, офіцерських казарм, церкви з фрагментами розпису XVI сторіччя.

Тривалий час Хотинська фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства, важливим оборонним пунктом Придністров'я. В XVI сторіччі її зміцнює молдавський король Стефан ІІІ.

У 1621 році під Хотином об'єднані польсько-українські загони під командуванням гетьмана Яна Кароля Ходкевича розбили 150-тисячну турецьку армію, яка вважалася непереможною. Вирішальну роль у Хотинській битві відіграло 40-тисячне козацьке військо гетьмана Петра Сагайдачного.

Проте Хотин залишився під владою турків, які у XVIII столітті за допомогою французьких інженерів звели поруч із замком Нову фортецю із земляними ровами, бастіонами та чотирма воротами. Всередині міг розміститися 20-тисячний гарнізон.

Після приєднання Бессарабії до російської імперії в ХІХ столітті фортеця була відновлена, замкова мечеть перетворена на гарнізонну церкву Олександра Невського, а мечеть на території Нової фортеці стала церквою Святого Миколая.

Після Кримської війни Хотинська фортеця як військовий об'єкт втратила значення, проте непогано збереглася. Її потужня стіни служили декораціями в таких відомих кінофільмах, як "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Д'Артаньян і три мушкетери", "Стріли Робін Гуда", "Тарас Бульба".

До 1000-річчя Хотинської фортеці проведено реставрацію. В корпусі казарм відкрито музейні експозиції: історія артилерії, облогові знаряддя, нумізматика, картинна галерея.

На території працює сувенірна крамниця. Паркування платне.

Коболчинський музей гончарства відкрито в 2008 році. Його засновником став заслужений працівник культури Іван Гончар.

Музей оформлений у вигляді гончарської садиби.

В музеї представлено близько тисячі виробів із кераміки, а також експонати, які розповідають про історію села Коболчин. Представлений великий арсенал предметів українського побуту минулого століття: велика гончарна піч, старі килими, подушки, старовинні вікна та двері, віконниці та лавки, а також незмінні атрибути тих часів – рушники та вишиванки.

В музеї гончарства можна познайомитися із секретами гончарного ремесла на практиці.

Романковецький парк закладений на початку ХІХ століття поміщиком Василем Баланеску (Балонецьким) на основі природного лісопарку, в якому росли дуб, граб, клен-явір, ясен, осика, береза, нектароносні липи, верби, акації та інші рослини.

Розвиток парку за зразками класичної європейської садово-паркової культури розпочався в 1838 році за поміщиків Крупенських. Вони зібрали тут унікальну колекцію дерев та чагарників із Європи, Азії та Америки, розбили прогулянкові алеї, облаштували підземну оранжерею.

Зберігся тунель довжиною понад кілометр, що веде до місцевої церкви, а також залишки житлових та господарських споруд.

Історичний музей Сокирянської міської ради Чернівецької області відкрито 2015 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію Сокирянщини і всього Бессарабсько-Буковинського краю від найдавніших часів до наших днів.

Серед експонатів  – археологічні артефакти та знахідки, ікони, книги та фотографії, побутові речі, посуд, вбрання, господарчий реманент. Зокрема, представлено бивень дорослого мамонта довжиною 1,6 метрів і вагою 60 кілограмів, знайдений у 2008 році на березі Дністра поблизу села Волошкове. Також можна побачити кремінні вироби первісних людей з розкопок палеолітичної стоянки на околицях села Молодове.

Хотинський історичний музей є відділом Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Розміщується в колишньому будинку священика Покровської церкви.

У п'яти залах представлені експозиції, що висвітлюють історію краю: "Хотинщина – земля слов'янська", "Хотинщина в період Х-XVII століття", "Російсько-турецька війна", етнографія Хотинщини кінця XIX – початку ХХ століття та інші.

Особливий інтерес викликає макет Хотинської фортеці та козацькі клейноди.