Пам'ятки Ізмаїла

Мала мечеть - найдавніша архітектурна пам'ятка Ізмаїла (XVI століття), один із небагатьох в Україні зразків середньовічної класичної османської архітектури періоду її найвищого розквіту.

Мечеть розташована біля турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами і чорноморськими козаками під командуванням Олександра Суворова.

В приміщенні мечеті відкрито музей з діорамою "Штурм фортеці Ізмаїл", створеної художниками Євгеном Данилевським та Веніаміном Сибірським. На полотні розміром 20 метрів на 8 метрів відтворено вирішальний момент штурму фортеці.

Ізмаїльська картинна галерея представляє колекцію сучасного українського та зарубіжного мистецтва, експозицію декоративно-ужиткового мистецтва, розділи українського та західноєвропейського мистецтва XVI-XIX століть, твори іконопису, мистецтво народів Сходу.

Представлено живопис, графіку, скульптуру. Виставлено портрет генералісимуса Олександра Суворова пензля невідомого майстра ХІХ століття, гравюри з портретами Григорія Потьомкіна, Костянтина Воронцова, Федора Толстого, графічні аркуші художників-передвижників Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Володимира Маковського. Представлено картину "Бухта" уславленого мариніста Руфіна Судковського.

Серед перлин музейної колекції – ваза відомого французького майстра Еміля Галле.

Ізмаїльський міський військово-історичний музей розташований в особняку ХІХ століття, що належав міському голові Іоану Авраамову.

До колекції музею входить понад 30 тисяч експонатів: прапори, військове обмундирування та спорядження XVII-XX століть, колекція холодної та вогнепальної зброї, живопис та графіка на тему російсько-турецьких війн, предмети археології та побуту, нумізматика.

Відділом Ізмаїльського військово-історичного музею є діорама у Малій мечеті.

Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я заснований в Ізмаїлі 1990 року.

Розташований в старовинному двоповерховому особняку кінця XIX століття, що належав бессарабському землевласнику й міському голові Федору Тульчіанову.

Колекція музею налічує понад 40 000 експонатів. На експозиційній площі близько 1000 квадратних метрів представлені постійні експозиції: "Давня історія та археологія Нижнього Придунав'я", "Ізмаїл турецький", "Внесок купецької династії Тульчіанових в розвиток Ізмаїла", "Перша Світова в пам'яті Ізмаїла", "Зал бойової слави" та павільйон природи.

Можна побачити археологічні знахідки, дорогоцінні монети та прикраси, кераміку, меблі, годинники, музичні інструменти, зразки народного та світського (салонного) одягу тощо. На особливу увагу заслуговує колекція костюмів музейного театру "Софокл", створених у стилі різних епох: Київська Русь X-XI століть, аристократичний та народний одяг XVI-XIX століть.

Театр, в якому задіяні співробітники музею, демонструє низку вистав і міні-спектаклів.

Для відвідування відкрито двір музею з квітниками, деревами та екзотичними чагарниками, де розташований старовинний двоповерховий флігель XIX століття в балканському стилі з дерев'яною галереєю другого поверху й кутовою вежею.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ізмаїлі - головний храм міста.

Зведений в центрі Ізмаїла в 1820-1831 роках, у період розквіту містобудування, дома старого дерев'яного храму турецьких часів. Собор у стилі класицизму побудований за проєктом архітектора Авраама Мельникова, професора архітектури та ректора академії мистецтв Москви (за іншою версією - Георгія Торічеллі).

Спочатку це був простий однокупольний храм. Поруч із ним у 1848 році було зведено 65-метрову триярусну дзвіницю, дзвони для якої відлили з металу трофейних турецьких гармат. Трохи згодом дзвіницю з'єднали із собором критою галереєю, а над нею влаштували верхній храм Миколи Чудотворця. Виразна овальна колонада була споруджена в 1837 році. У результаті форма Свято-Покровського собору почала віддалено нагадувати Казанський собор у Санкт-Петербурзі.

Інтер'єр розписаний у стилі модерн художником Павлом Піскарьовим, учнем Віктора Васнецова.

На дзвіниці на початку XX століття встановлений годинник з боєм, який йде досі.

Кінний пам'ятник полководцю Суворову, який керував в 1790 році взяттям турецької фортеці Ізмаїл, був виконаний в 1913 році одеським скульптором Борисом Едуардсом для меморіалу в Римнику (Румунія).

Незабаром після початку Першої світової війни скульптуру евакуювали. Довгий час вона простояла у майстерні скульптора в Одесі. За іншою версією, скульптура з Римника безвісти зникла під час війни, а в майстерні Едуардса зберігалася копія, яку він створив спеціально для встановлення пам'ятника в Ізмаїлі. Лише в 1945 році статую було перевезено до Ізмаїла і встановлено на центральному проспекті міста. Копію цієї пам'ятки встановлено у Тульчині (Вінницька область).

1 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, пам'ятник Суворову в Ізмаїлі був демонтований рішенням депутатів Ізмаїльської міськради. Подальшу долю цього пам'ятника має визначити Міністерство культури України.

Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця" створено 1991 року для охорони історичної території фортеці Ізмаїл XVI-XIX століть та інших пам'яток архітектури міста.

Адміністрація та виставкові зали музею розташовані в старовинному одноповерховому будинку в центрі міста. Експозиція складається з однієї великої зали і трьох кімнат, де показано історію становлення та розвитку фортеці Ізмаїл, відображене життя середньовічного міста.

На подвір'ї музею представлено Парк мініатюр, де експонуються макети об'єктів, які мали місце в турецькому Ізмаїлі XVI-XVIII століть: загальний вигляд фортеці, Броська брама, кам'яний бастіон Табія, Червона мечеть у татарських кварталах, Мала мечеть (нинішня діорама "Штурм фортеці Ізмаїл"), Свято-Миколаївська церква, житлові будинки, караван-сарай, міський фонтан. Мініатюри виконані у масштабі 1:30.

Пропонується оглядова екскурсія головними пам'ятками міста Ізмаїла.

Залишки споруд турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами та чорноморськими козаками під командуванням Олександра Суворова, збереглися на високому березі Дунаю в західній частині нинішнього Ізмаїла.

Фортеця була переважно земляною, з цегляними підпірними стінами і трьома кам'яними бастіонами з боку Дунаю. План штурму Ізмаїла, схвалений Суворовим, склав командувач Чорноморської гребної флотилії Йосип де Рибас. Він же очолив найбільшу штурмову колону козаків, що атакувала фортецю з річки. Бій тривав понад 16 годин. Турки зазнали поразки, втративши 29 000 убитими, тоді як втрати росіян склали 4 000 убитими. Комендантом підкореного Ізмаїла було призначено Михайла Кутузова.

Після поразки росії у Кримській війні фортеця Ізмаїл, за умовами Паризького мирного договору, була підірвана, укріплення зриті. Зараз із боку вулиці Судноремонтників можна побачити фрагменти земляних валів та грандіозного оборонного рову глибиною до 11 метрів, а також один фрагмент підпірної стінки, що складається з плінфи. У парку на березі Дунаю збереглися залишки оборонного рову і валу, Кілійські ворота Микільського монастиря, Успенська церква (1643-1841 роки), Миколаївський храм (1644-1852 роки), а також Мала мечеть (XVI сторіччя), в якій експонується діорама "Штурм Ізмаїла". На військовому цвинтарі встановлено монумент "Орел".

У 1991 році створено Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця", співробітники якого проводять екскурсії територією фортеці.

Адміністрація парку-музею та експозиція про історію фортеці Ізмаїл знаходяться у центрі міста (проспект Незалежності, 51).