Пам'ятки Чернігівського району

Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці вважається однією із найкрасивіших у країні пам'яток українського бароко.

Цей чудовий храм з пишним декором та прекрасним іконостасом збудований у 1752-1763 роках на замовлення Наталії Розумовської (Розумихи) на подяку Богові за щасливу долю її синів Олексія та Кирила, які посіли високе становище при дворі імператриці Єлизавети.

Авторами проєкту собору Різдва Пресвятої Богородиці вважають учнів архітектора Франческа Бартоломео Растреллі – Івана Григоровича-Барського та Андрія Квасова, проте не виключено, що до проекту мав відношення й сам Растреллі. Можливо, за його участю створено грандіозний семиярусний різьблений іконостас заввишки 27 метрів.

У нижній частині храму розташована тепла церква Адріана та Наталії – усипальниця Розумовських, де похована його засновниця.

П'ятикупольний собор Різдва Богородиці в Козельці вражає нехарактерними для української глибинки розмірами та багатим оздобленням. За легендою, в ясну погоду зі дзвіниці висотою 50 метрів одночасно можна побачити Київ та Чернігів, проте підйом на дзвіницю останнім часом не допускається через аварійний стан сходів.

Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана розміщується в будівлі колишньої жіночої гімназії (XIX століття), що на Валу в Чернігові.

Зібрання музею налічує близько 8 тисяч творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи з XVI століття і до сьогодення. В його основу лягла унікальна колекція українського дворянського роду Ґалаґанів, представлена ​​творами західноєвропейського та вітчизняного мистецтва XVII-XIX століть, народною картиною, зокрема знаменитими козаками Мамаями, портретами представників восьми поколінь цього прославленого козацько-старшинського роду та їхніх родичів - Розумовських, Дараганів, Маркевичів, Ламсдорфів. 

Чернігівський художній музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко. Також представлені твори декоративно-ужиткового мистецтва України, народна іграшка.

Під час російської навали 2022 року, коли місто Чернігів перебувало під обстрілами, Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана зазнав пошкоджень, зокрема постраждали деякі експонати.

Юр'єва Божниця в Острі - східна частина Михайлівської церкви, що збереглася з княжих часів. Розташована на залишках городища літописного Городця на Вострі.

Ймовірно, храм був закладений ще київським князем Володимиром Мономахом одночасно з заснуванням міста в 1098 році. Перебудований у 1152 році за князя Юрія Долгорукого, завдяки чому прижилася народна назва "Юр'єва божниця".

Постраждала від набігів татар, а в 1753 році - від удару блискавки, на початку ХІХ століття більшу частину об'єму було розібрано через аварійний стан. Збереглася лише вівтарна частина - апсида та фрагмент стіни.

На початку XX століття було проведено реставраційні та дослідницькі роботи. На стіні Юр'євої Божниці виявлено давню фреску "Євхаристія", ймовірно, виконану київськими майстрами в XI-XII сторіччях.

Седнівська садиба протягом майже трьох століть була головною резиденцією дворянського роду Лизогубів, який походив із козацької старшини часів Богдана Хмельницького.

Першим відомим представником роду був простий козак Кіндрат Лизогуб з-під Золотоноші. Його сини, Іван та Яків, просунулися з рядового козацтва в старшину під час гетьманських усобиць періоду "Руїни". Яків став чернігівським полковником і оселився у Седневі, а його нащадки продовжили розпочате ним  облаштування садиби.

Велику перебудову садиби провели в ХІХ сторіччі брати Андрій та Ілля Лизогуби. Вони розширили парк і звели новий садибний будинок, а старий кам'яний будиночок (Кам'яницю Лизогубів) стилізували під маленький готичний замок і переобладнали під господарські потреби. В своїй садибі брати приймали поета Тараса Шевченка, байкаря Леоніда Глібова, художника Лева Жемчужнікова та інших уславлених діячів культури того часу (встановлені пам'ятники).

За радянських часів у садибному будинку Лизогубів  розміщувалася середня школа (зараз - у новому будинку по сусідству), а в іншій частині садиби було відкрито Будинок творчості художників. У парку збереглася 600-річна липа Шевченка, а також романтична альтанка Глібова, в якій було написано ліричний вірш "Кручина".

Перед входом до садиби встановлено пам'ятник колишнім господарям, поціновувачам мистецтва та меценатам Андрію та Іллі Лизогубам.

Борисоглібський собор збудований в Чернігові в XII столітті на фундаменті давнішої кам'яної споруди XI століття, неодноразово перебудовувався.

Під час реставрації в середині XX століття будівлі повернули давньоруські форми. В інтер'єрі Борисоглібського собору збереглися старовинні фрески, інкрустована підлога.

В приміщенні собору відкрито музей архітектури, який входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Адміністрація заповідника розміщена в розташованій поруч будівлі Колегіуму (1672 рік), який у XVII столітті був частиною Борисоглібського монастиря - резиденції чернігівських митрополитів.

Козелецький музей історії ткацтва Чернігівщини було відкрито в 1988 році в приміщенні Воскресенської церкви, в 2017 році музей нарешті отримав власне приміщення.

В експозиції, крім килимів, вишиванок та рушників, можна побачити фотографії старого Козельця та генеалогічне дерево Розумовських.

Ажурна будівля Чернігівського колегіуму з високою дзвіницею розташована на території дитинця (Чернігівського Валу).

Колись вона була частиною кафедрального Борисоглібського монастиря - резиденції чернігівських архієпископів.

Будівництво монастирської трапезної, імовірно, розпочав наприкінці XVII століття архієпископ Лазар Баранович. У нинішньому вигляді будівлю звів у 1700-1702 роках архієпископ Іоанн Максимович за підтримки та фінансування гетьмана Івана Мазепи, про що свідчить закладна дошка дзвіниці з гербом Мазепи, яка зараз експонується у виставкових залах.

Згодом трапезну почали використовувати як одне з приміщень Чернігівського колегіуму - першого вищого навчального закладу Лівобережної України, що діяв з 1700 по 1786 рік. Тут викладали латину та інші мови, а також поетику, риторику, філософію, математику, географію тощо. Колегіум готував церковних діячів, держслужбовців, перекладачів, літераторів, медиків.

Зараз в приміщеннях Чернігівського колегіуму розташовується музей, що висвітлює історію навчального закладу. Реконструйовано клас колегіуму, виставлено експозицію іконопису, працює виставка "Чернігів та чернігівці 100 років тому".

Також тут розміщується адміністрація Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів Стародавній".

Чернігівський обласний історичний музей носить ім'я качанівського поміщика, підприємця та мецената Василя Тарновського, який у 1902 році організував у місті перший Музей українських старожитностей. В основу експозиції лягла його особиста колекція козацько-гетьманських старожитностей та реліквій.

Нині історичний музей розміщено в колишньому будинку губернатора на Чернігівському Валу (XIX століття).

В колекції музею представлено понад 130 тисяч експонатів, що належать до різних періодів історії Чернігівщини з давніх-давен до сьогодення. Окрасою музейної експозиції є багата колекція археологічних знахідок, стародруки, рідкісні документи, предмети козацької доби.

Особливий інтерес викликає діорама "Мезинська стоянка", що дає уявлення про життя первісної людини в епоху пізнього палеоліту за матеріалами археологічних знахідок у селі Мезин на Чернігівщині.

Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" розташований на Чернігівщині у міжріччі річок Дніпро та Десна. Це найбільший РЛП України – його площа становить понад 102 тисячі гектарів.

Парк охороняє різноманітні ландшафти українського Полісся: тайгові ліси, заповідні верхові та низинні болота, льодовикові піщані дюни, заплава річки Десна тощо. Є дуби, яким приблизно 500 років. Зустрічаються десятки червонокнижних видів флори та фауни. На особливу увагу заслуговують льодовикові релікти – береза низька, верба чорнична, різні види орхідей. На болотах можна знайти цікаву комахоїдну рослину – росичку.

Чисельними мешканцями парку є лось, козуля, олень благородний, кабан, заєць-русак, бобер, ондатра, єнотовидний собака. Гордістю і окрасою парку є рись, що вже тривалий час живе і розмножується на території.

Територією парку прокладені екологічні стежки "Журавлина", "Поліська", "Бондарівське болото", "Соколиний луг" та інші. Вони проходить сосново-березовим лісом, заболоченими ділянками, заплавою Десни і знайомить із місцевою флорою і фауною.

В селі Отрохи, яке можна вважати неформальною столицею Міжріччя, діє створений відомим екологом Андрієм Сагайдаком Природничий центр "Міжрічинська Пуща" з Музеєм лісових промислів Полісся. Центр організує екскурсії територією Міжрічинського регіонального ландшафтного парку та надає інші туристичні послуги.

Найдавніша культова споруда Любеча – підземний храм, викопаний у XI сторіччі преподобним Антонієм Печерським.

Засновник і перший ігумен Києво-Печерської обителі народився в Любечі в 983 році. За переказами, звідси він вирушив до Палестини, прийняв постриг на Афоні, і, повернувшись через кілька років на Русь, став засновувати печерні монастирі - на Буковині, Києві та на Чернігівщині.

У Чернігів він пішов після конфлікту з київським князем, а останні роки життя провів на батьківщині – в Любечі, де й заснував свою останню печерну обитель. Антоніївський монастир проіснував до 1786 року, коли був закритий за наказом імператриці Катерини II.

У первісному вигляді збереглася Далека печера, що у лісі на південній околиці селища.

Нещодавно було відкрито Близьку печеру в центрі селища, поруч із кам'яницею Полуботка (ведуться розкопки).

"Блакитними озерами" під Олешнею на Чернігівщині називають затоплені піщані кар'єри (в Олешні добувають високоякісний кварцовий пісок).

Вважається, що кристально чиста вода чотирьох озер, розташованих серед соснового лісу, має певні цілющі властивості. Площа найбільшого озера становить 25 гектарів, глибина - близько 20 метрів. Вода в озерах має яскраво блакитний і навіть лазурний колір, оскільки їхнє дно покривають поклади особливого кварцового піску.

Ці мальовничі місця є популярною рекреаційною зоною з чистим повітрям та зручними пляжами. Відпочити на "Блакитних озерах" до Олешні щорічно приїжджають понад 250 тисяч туристів. Але і такої кількості місця на берегах озер не завжди буває достатньо за великої кількості охочих вдихнути на повні груди чисте повітря соснового лісу і насолодитися відпочинком біля кришталево прозорої, блакитної води. Також ці місця приваблюють рибалок та мисливців.

Земська школа в Лемешах збудована на честь Наталії Розумовської (Розумихи) - матері гетьмана Лівобережної України.

Саме на цьому місці розташовувався батьківський будинок знаменитих братів Розумовських - Олексія та Кирила. Кошти на будівництво виділив їхній нащадок Каміл Розумовський.

Будівля земської школи одноповерхова, з 2-х колонним ґанком. Вперше на території України при будівництві використовувалися залізобетонні технології (колони та профілі віконних рам). Автором проєкту був Іван Якубович.

Будівля земської школи в Лемешах є яскравим прикладом архітектури українського народного стилю початку XX століття.

Від початку 2010-х будівля стоїть зачиненою і покинутою.

Двоповерховий будинок полкової канцелярії розташований в Козельці в парку за собором Різдва Богородиці.

Споруджений майже одночасно із собором тими ж архітекторами - Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим. На той час у Козельці знаходилася Козелецька сотня Київського полку, тут же розташовувалась і полкова канцелярія - штаб полку.

Надалі будівля виконувала функції козелецького магістрату. Нині - центральна бібліотека Козельця.

Військово-історичний музей у Чернігові є відділом Чернігівського історичного музею.

Його експозиції присвячені участі чернігівців у Другій світовій війні, у партизанських загонах, розповідають про долю в'язнів таборів, про оборону Чернігівщини в 1941 році та її звільнення восени 1943 року.

Також експозиція розкриває внесок чернігівців у ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС та про її наслідки. На подвір'ї музею є невелика виставка військової техніки.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році Військово-історичний музей у Чернігові зазнав значних пошкоджень від обстрілів.

Воскресенська церква в Седневі - родинна усипальниця козацького-старшинського роду Лизогубів.

Церква збудована в 1690 році Яковом Лизогубом у стилі бароко. За структурою Воскресенська церква нагадує українські дерев'яні зрубні церкви. Перебудована в 1796-1814 роках. Тоді ж була прибудована двоярусна надбрамна дзвіниця.

Протягом століть тут ховали представників роду Лизогубів. У радянські часи підземелля-склепи були розорені, останки, що муміфікувалися, використовувалися для антирелігійної пропаганди, проте пізніше одна мумія, яка дивом збереглася в Києво-Печерській лаврі, була повернута в Седнів і поміщена в склеп.

В 1980-х роках проведено реставрацію. Нині Воскресенська церква в Седневі діє.

Поруч знаходиться могила місцевого "неканонізованого святого" Гриця Золотюсенького, з яким пов'язано безліч легенд про пророцтва та зцілення.