Пам'ятки Львівської області

Нинішня церква Святого Іоана Золотоустого та духовна семінарія займають комплекс будівель колишнього монастиря францисканок, збудованого в 1877-1889 роках за проєктом архітектора Юліана Захаревича.

Храм споруджено в стилі неоготики. В апсиді збереглися 3 вітража, виготовлені у Мюнхені фірмою Франца Майєра в 1887-1889 роках, а також дерев'яний неоготичний амвон. Монастирський корпус триповерховий, із внутрішнім двориком.

За радянських часів тут розташовувалася Перша інфекційна лікарня.

Наразі комплекс належить Православній церкві України, тут розміщується Львівська православна богословська академія.

Церква Святого Йосафата – чинний греко-католицький храм у Львові. Була побудована в 1930 році за проєктом архітектора Яна Кароля Зубжицького як римо-католицький костел Святого Франциска Ассизького отців капуцинів.

Після проголошення блаженним єпископа Української греко-католицької церкви Миколая Чарнецького, до церкви Святого Йосафата з Личаківського цвинтаря було перенесено його мощі.

Монастирський комплекс із храмом Святого Климентія Папи збудував у Львові в 1893-1895 роках будівельник Іван Левинський за проєктом Франці Штатца для католицького жіночого чернечого ордена босих кармеліток.

У 1939 роках тут було розташоване управління НКВС. У 1943 році на території монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених. Після Другої світової війни, до 1952 року, у будинках монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом цей підрозділ пебазували на південні околиці міста, а монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської АТС – у храмі розмістився операційна зала для розрахунків із клієнтами. У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих.

Нині церква Святого Климентія Папи - діючий храм Української греко-католицької церкви. Виявлена в одній із замурованих ніш постать розп'ятого Христа без рук зараз встановлена у вівтарі церкви.

Церква Святого Лазаря заснована в Жовкві в 1624 році як дерев'яний римо-католицький костел.

В 1627 році при костелі відкрили міський шпиталь для бідних. У 1735 році коштом Якуба Собеського зведені кам'яні будівлі костелу і госпіталю. У 1861 році у відновлених будівлях комплексу було відкрито монастир феліціанок, який діяв до Другої світової війни.

У 1946 році монастир був закритий радянською владою, приміщення використовувалися в якості складу.

В 1991 році будівля колишнього костелу була повернута віруючим і освячена як православна церква Святого Лазаря Української автокефальної православної церкви. З грудня 2018 року - це чинний храм Православної церкви України.

Церква-фортеця Святого Миколая споруджена в Золочеві на лінії оборонних валів у XVI сторіччі, виконувала важливу роль у системі міських фортифікацій.

Навіть після подальших реконструкцій не втратила характерних рис оборонної архітектури. Товсті стіни посилені контрфорсами, суворі бічні фасади мають вузькі віконні отвори-бійниці.

Після реставрації 1765 року західний фасад був пожвавлений барочним фронтоном з декоративними вазами та невеликим балконом з різьбленими кам'яними консолями у стилі рококо.

Греко-католицька церква у Великому Любені освячена в 2000 році та названа ім'ям Святого Миколая Чудотворця.

Споруда базилікальна, з високим восьмигранним барабаном, на якому споруджено купол, вкритий бляхою.

На невеликому кургані біля церкви знаходиться хрест, встановлений на честь борців за волю України.

Поруч розташована стара дерев'яна Миколаївська церква 1854 року.

Церква Святого Миколая у Буську була закладена в 1914 році на місці старого дерев'яного храму.

Проєкт розробив відомий архітектор Євген Нагірний. Будівництво коштом православної громади Буська велося до 1938 року.

В радянські часи Миколаївська церква була єдиним діючим храмом міста, проте під час перебудов церква втратила первісний вигляд. Зокрема, куполи замінили на прості шатрові дахи, зі стін прибрали всі деталі оформлення. Наразі планується відтворення храму у первісному вигляді.

Належить релігійній громаді Української греко-католицької церкви.

Греко-католицька церква Святого Миколая в Глинянах збудована у 1894 році на місці старого дерев'яного храму, заснованого в 1632 році.

У 1932-1933 роках інтер'єри розписав відомий галицький художник Северин Борачек.

За радянських часів храм був закритий та покинутий.

Богослужіння відновлено в 1989 році, храм відреставровано. Фрески на стінах знову сяють фарбами – місцевий священик стверджує, що вони самовідновилися чудесним чином.

Церква Святого Миколая в Перемишлянах збудована в 1805 році.

З 1922 по 1942 рік настоятелем церкви був отець Омелян Ковч, проголошений священномучеником греко-католицької церкви.

Церква Святого Миколая збудована у Трускавці в 1861-1886 роках на місці більш давнього храму, відомого з 1515 року.

Зберігся чотириярусний іконостас ХІХ століття. Сучасні розписи виконані під час реставрації 1989-1992 років. художником Боданом Балицьким.

Миколаївський храм належить до Української греко-католицької церкви.

Поруч розташована дзвіниця, споруджена в 1920 році. Площу перед храмом прикрашають скульптура "Ісус і самаритянка", пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому, монумент борцям за волю України.

Дерев'яна церква Святого Миколая збудована в Уричі в 1911 році на місці старого занепалого храму.

Новий храм звели за проєктом архітектора Василя Нагірного, застосувавши типове конструктивне рішення: на кам'яному фундаменті встановлено хрещатий у плані одноверхий зруб. Церковна баня та дахи приділів покрили бляхою. У 1914 році було встановлено різьблений іконостас.

Сьогодні Миколаївська церква повністю прихована під жерстяним панцирем, потребує серйозної реставрації.

Дерев'яна церква Святого Миколая в селі Козьова побудована в 1926 році майстром Леоном Дульфіком.

Храм п'ятибанний, хрестовий у плані. Позолочені куполи увінчані ліхтариками з маківками.

Миколаївська церква ефектно виглядає з траси, що проходить повз. Належить громаді Української греко-католицької церкви.

Дерев'яна церква Святого Миколая в Сасові датується 1731 роком, хоча за деякими даними була заснована ще в XV сторіччі.

Інтер'єр Миколаївської церкви прикрашає семиярусний іконостас XVII століття з майстерно виконаними іконами "Втеча до Єгипту", "Христос і Самарянка", "Георгій-Переможець" (1681 рік).

Церква Святого Миколая заснована в Чишках у 1410 році місцевим шляхтичем Миколаєм Дмитровським як костел Усіх Святих.

Перший храм був дерев'яний, після 1492 року вперше відбудований у камені. Протягом століть неодноразово перебудовувався. У нинішньому вигляді відбудований у 1774 році як костел Святого Миколая, в 1894 році значно розширений. З XV сторіччя збереглася апсидна частина та фрагмент південної сторони.

Нині це греко-католицька церква Святого Миколая.

Ансамбль монастиря сестер домініканок у місті Белзі складається з величного костелу Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії, що зараз є греко-католицькою церквою Святого Миколая, та напівзруйнованого комплексу монастирських келій. Пам'ятка архітектури національного значення.

Монастир жіночого католицького ордену Сестер домініканок у Белзі заснований у 1635 році дружиною віленського каштеляна Софією Ходкевич. Мурований храм у стилі бароко з двома симетричними вежами зведено у 1653 році. В нішах на фасаді встановлено чотири скульптури святих: Урсули, Катерини Сієнської, Розалії та ще однієї невідомої святої. У 1743 році дерев'яні кельї замінили на муровані.

За влади Габсбургської монархії 1785 року монастир був ліквідований, костел передано греко-католицькій громаді міста і переіменовано в церкву святого Миколая. У 1893 році встановлено новий іконостас, виконаний перемишльськими малярами. На початку XX століття церкву розписав львівський маляр Михайло Боярський, на фронтоні розмістили мозаїчне зображення святого Миколая.

Протягом нетривалого часу після Другої світової війни храм знову став польським костелом, але після виселення поляків був закритий, приміщення почали використовувати як склад.

У 1991 році споруду повернули греко-католицькій громаді міста та відреставрували. Зараз вона належить парафії Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця УГКЦ.