Пам'ятки Кіровоградської області

Олександрійський міський музейний центр імені Антоніни Худякової створено в 1967 році.

Довгий час музей працював на громадських засадах, у 1991 році отримав статус державного. Носить ім'я Антоніни Худякової, яка була директором музею в 1980-1991 роках.

Загальна кількість експонатів основного фонду становить понад 17 000 одиниць. Експозиція музею розташовується у двох відділах – історичному та природному.

Крім того, етнографія краю представлена ​​окремо макетом українського дому та різними побутовими предметами: посудом, домашнім начинням, знаряддями праці тощо.

У музеї зберігаються колекції паперових грошей та монет різних епох та країн, добірка старовинних фотографій.

Серед цінних експонатів музею – особисті речі, скафандр, пристрої, обладнання для тренування та роботи на орбітальній станції вихідця з Олександрії, космонавта Леоніда Попова.

Відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової є "Будинок Дмитра Чижевського".

Онуфріївський краєзнавчий музей відкрився 1994 році в будівлі колишньої земської управи, збудованої графом Михайлом Толстим на початку ХХ сторіччя. Експозиція в 15-ти залах знайомить із різними етапами історії Онуфріївського краю та культурою його мешканців.

В історичних експозиціях представлені знаряддя праці кам'яної доби, речі скіфського періоду, матеріали про заснування селища у XVIII столітті та його перебування у складі Нової Сербії. Експозиція "Українська хата" демонструє побут і звичаї українського народу – найбільшу увагу тут привертає величезна голка довжиною близько метра, призначена для шиття стріхи.

Історію роду Толстих – найбільших землевласників на Онуфріївщині – розкриває  експозиція "Примножувати, берегти, любити, то вдячна пам’ять закликає". У розділі про період Першої світової вій­ни і трьох революцій представлена панорама "Бій денікінців із загоном червоноармійців". Про важкі сторінки історії розповідають експозиції "Розгойдані дзвони пам’яті: часи репресій", "Онуфріївщина в Другій світовій вій­ні", "Епоха соціалізму на території Онуфріївсь­кого краю", "Російсько-українська війна".

Також представлено виставку творів декоративно-ужиткового мистецтва та галерею відомих людей Онуфріївщини.

Старовинний Онуфріївський парк із каскадом ставків – пам'ятка садово-паркового мистецтва другої половини ХІХ століття. Це один із найпривабливіших об'єктів природного туризму Кіровоградської області.

Ландшафтний парк площею 51,7 гектара розташований у заплаві двох річок Омельник та Омельничок, на території колишнього графського маєтку Толстих в Онуфріївці. Родина Толстих заклала парк ще на початку 1820-х років. У 1880-х роках завершено будівництво нової частини парку, споруджено оранжерею, теплицю, стайню, водонапірну вежу, човнову станцію, літній танцювальний майданчик, винний льох, оригінальні альтанки, містки. Облаштовано насипний острів з альтанкою та купальнею (тепер відомий як "Острів кохання"). Збереглися головний вхід, Біла їдальня та руїни деяких інших споруд.

В Онуфріївському парку збереглося близько 50 екзотичних та рідкісних видів рослин: софора японська, ялівець віргінський, каркас західний, сосна кримська, модрина європейська тощо. Вздовж берегів ростуть двохсотрічні верби.

Палац княгині Кудашевої – одна з небагатьох архітектурних пам'яток Малої Віски. Двоповерхова будівля з одноповерховою бічною галереєю споруджена в 1889 році.

Нині в колишньому палаці Кудашевої розміщується Маловисківська станція юних техніків.

Садибний комплекс поміщика Соколова-Бородкіна в Червоновершці є одним із найкраще збережених панських маєтків на Кіровоградщині, пам'яткою архітектури місцевого значення.

Садибу в Червоновершці придбав поміщик Василь Соколов-Бородкін у 1815 році. Його син статський радник Кирило Соколов-Бородкін був повітовим предводителем дворянства. Він мав кілька будинків у Єлисеветграді, а в Червоновершському маєтку протягом 1854-1867 років побудував літній палац. Автором проєкту буд єлисаветградський архітектор Андрій Достоєвський, рідний брат письменника Федора Достоєвського.

Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконано у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

На другий поверх ведуть сходи, а на третій, у задній частині будинку у вигляді бельведеру, можна дістатися лише по драбині. Палац оточений парком зі ставками, в якому досі ростуть сосни, туї, ялиці, модрини, гледичії. Також на території маєтку збереглися літній будиночок, маслобойня, овочесховище, колишні конюшні, гуртожиток.

За радянських часів у палаці Соколова-Бородкіна розмістили будинок відпочинку, потім відкрили ветеринарний технікум. Зараз тут розташовується Червоновершський ліцей.

Пам'ятник двірникові відкрито у Кропивницькому в 2011 році. Пам'ятник спочатку було встановлено на вулиці Великій Перспективній, потім перенесено на Театральну.

Скульптор Сергій Слінкін назвав свою роботу "Двірник", оскільки він представляє збірний образ двірника ХIХ століття.

Скульптура висотою близько 180 сантиметрів виконана з металу. Двірник одягнений у сорочку, жилетку, фартух та широкі штани, на голові картуз, у руках мітла, а на шиї свисток, якими двірники тих часів сповіщали городових про порушників громадського порядку. На фартуху є значок з номером ділянки, який закріплений за двірником.

Пам'ятник градоначальнику Олександру Пашутіну встановлено на площі перед Кропивницькою міською радою у 2009 році до Дня міста.

Пашутін обіймав посаду градоначальника міста протягом 27 років (1878-1905) та користувався величезною повагою мешканців міста. Займався благодійністю, брав активну участь у роботі "Червоного хреста", був почесним мировим суддею, удостоєний безлічі орденів, медалей та інших відзнак, серед яких коштовний перстень з вензелем Олександра ІІІ. За час його правління місто Кропивницький пережив свій розквіт: у 1893 році було запущено водогін, у 1882 році відкрито перший професійний театр, а у 1897 році запущено міський трамвай.

Його девіз "Служіння громаді має бути метою життя" можна прочитати на постаменті пам'ятника. Архітектор Віталій Кривенко та скульптор Любомир Яремчук зобразили Пашутіна стоячи, його рука лежить на спинці крісла, що символізує спадковість влади, а Пашутін поступається ним своїм наступникам.

Пам'ятник першому трамваю, запущеному в Кропивницькому у 1897 році, встановлено на розі вулиць Театральної та Шульгиних до 100-річчя першої трамвайної лінії міста.

Саме Театральною проходив трамвайний маршрут "Залізничний вокзал - Пивзавод Зальцера". Трамвай у Кропивницькому був одним із перших електричних трамваїв у російській імперії та проіснував до 1944 року.

Скульптура у вигляді арки з поміщеним у неї стилізованим зображення трамвайного вагона створена скульпторами Віктором Френчком та Аркадієм Мацієвським.

Пам'ятник "Студентству всіх часів" встановлений у Кропивницькому в 2012 році на площі перед Центральноукраїнським національним технічним університетом, яка тепер має назву Студентська.

В основі композиції пам'ятника студентам – лава, біля якої розташувалися студент та студентка з книжками в руках. Лавка є стрічкою Мебіуса (поверхня, що має тільки одну сторону), на якій вигравіровані назви вищого навчального закладу в різні часи.

Пам'ятник-фонтан "Наталка Полтавка" присвячений головній героїні однойменної п'єси Івана Котляревського. Відкритий у 2013 році до 259-річчя міста Кропивницький.

Скульптура являє собою образ юної дівчини в українському національному вбранні, яка прийшла до джерела за водою з коромислом на плечах. Поруч із нею по обидва боки стоять відра, а по центру скульптури збігає струмок води. Композицію заввишки 1,9 метри виконано зі штучного мармуру, на її виготовлення скульптор Григорій Савченко витратив дев'ять місяців.

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Петрівський краєзнавчий музей розташовується в центрі селища міського типу Петрове, в охайному сквері поруч із селищним будинком культури. Працює з 1967 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про природу, історію та культуру того регіону Кіровоградщини, де розташоване селище. Зокрема представлені деякі археологічні матеріали, етнографічна добірка, предмети побуту XIX-XX століть.

У відділі Другої світової війни зібрана велика колекція фрагментів зброї, гільз, патронів, військового обмундирування та спорядження, знайдених або переданих в музей на збереження очевидцями.

Особливе місце відведено пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, коли від влаштованого більшовиками штучного голоду постраждала значна частина мешканців цього краю.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Світловодський міський краєзнавчий музей розташований в історичному будинку, в якому мешкав першобудівник Світловодська Михайло Карпов. Початок йому поклала музейна кімната при будинку культури, відкрита в 1970 році.

Одна з найцікавіших експозицій присвячена легендарному місту Крилов (з 1822 року – Новогеоргіївськ), яке потрапило до зони затоплення Кременчуцького водосховища. Представлено фотографії зниклого міста, копії архівних документів.

Окремі експозиції присвячені палеонтології, подіям Другої світової війни, містобудуванню.

Свято-Богоявленський жіночий монастир у Диківці заснований у 1996 році на основі старовинного храму, збудованого в 1875 році сербським військом під командуванням полковника Хорвата.

У 1953 році радянською владою храм було закрито та передано під склад зерносховища, а потім переобладнано під лікарню.

У 1993 році храм з прилеглими спорудами було передано церковній громаді та розпочалося створення першого в Кіровоградській області жіночого монастиря.

Диківський монастир називають родинним, оскільки черниці живуть у ньому разом зі своїми дітьми, а влітку до них приїжджають родичі.

Внутрішнє оздоблення храму монастиря заповнене великою кількістю ікон, включно з чудотворною іконою Святого Миколая.

Входячи до храму слід обов'язково роззутися. Територія монастиря доглянута, багато квітів.