Пам'ятки Верховинського району

Приватний фотомузей "Гуцульське різнобарв'я" відкрила в 2022 році мешканка села Верхній Ясенів Світлана Опрук.

Експозиція розміщується в старовинній гуцульській хаті 1917 року, яка розташована на стрімкому схилі гори над селом.

У першій кімнаті представлені копії чудотворних ікон з різних монастирів Західної України.

Експозиція другої кімнати об'єднує виставку виробів із бісеру, колекцію предметів гуцульського побуту та добірку старовинних світлин гуцулів.

Третя кімната-тераса є фотолокацією, де можна сфотографуватися в гуцульському вбранні та скуштувати карпатського чаю з видом на скелю Писаний Камінь.

Кривопільський перевал - один із найвищих проїзних перевалів Карпат (1013 метрів над рівнем моря).

Через Кривопільський перевал проходить траса Р-62 Верховина-Ворохта.

Звідси відкривається мальовничий краєвид на Верховину, Чорногорський масив та гору Говерлу.

Музей гуцульського побуту та мистецтва "У трембітаря" відкрив у себе вдома у Верховині гуцульський музикант Микола Іллюк, керівник ансамблю "Гуцули".

Будинок Іллюка розташований на горі у присілку Швейково.

В експозиції представлено традиційні гуцульські костюми, предмети побуту та понад сотню народних музичних інструментів. Господар проводить екскурсії, розповідаючи про походження гуцулів, їх життя та ремесла, обряди та традиції. На більшості представлених музичних інструментів він грає.

Пропонує відвідувачам майстер-класи гри на знаменитій гуцульській трембіті, дримбі, цимбалах, дуді.

Музей "Хата-ґражда" створений у Криворівні на основі одного з небагатьох зразків цього типового гуцульського будинку-фортеці 1858 року побудови.

Житлові та господарські будівлі з глухими зовнішніми стінами оточують невеликий внутрішній двір, утворюючи замкнутий простір. Гражди служили для захисту від ворогів, диких звірів та негоди.

Криворівненська гражда в кінці ХІХ століття належала родині Харуків, у яких часто бували в гостях письменник Іван Франко та етнограф Володимир Гнатюк.

У 1964 році ця хата-ґражда була використана під час зйомок фільму "Тіні забутих предків". З 1984 році хата стояла пусткою. В 1993 році її відреставрували та відкрили музей.

Проходять виставки картин та фотографій.

Музей "Хата-ґражда" є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Приватний музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів у 1999 році відкрив у своєму будинку верховинський музикант та колекціонер Роман Кумлик.

Експонати для музею він збирав упродовж 30 років. Це і народний одяг із льону та шкіри, і розписні глиняні тарілки, і гуцульські топірці-бартки, і грошові знаки різних часів, і багато інших старовинних речей та предметів народного побуту.

Найбільшою різноманітністю відрізняється колекція народних музичних інструментів: скрипки, трембіти, цимбали, дримби, кобзи. Особливою гордістю колекції є гуцульська волинка – дуда.

Раніше екскурсії проводив сам господар музею, супроводжуючи розповідь про кожен інструмент виконанням народних мелодій та пісень. Після смерті музиканта гостей приймає його донька Наталія.

Про відвідування музею музичних інструментів Романа Кумлика необхідно домовлятися заздалегідь.

Криворівнянський меморіальний музей гуцульської письменниці, поетеси, художниці та народного філософа Параски Плитки-Горицвіт у Криворівні заснований Верховинською селищною радою 2021 року.

До його складу увійшла меморіальна хата-музей Плитки-Горицвіт, створена в помешканні мисткині в присілку Грашпарівка ще 2005 року. Основна експозиція робіт мисткині, відкрита 2022 року, розмістилася у будівлі колишньої сільради Криворівні. В експозиції представлені твори народного наївного мистецтва письменниці та художниці, яку називають "Гомером Гуцульщини".

Письменницький доробок Параски Плитки-Горицвіт об'єднанує під назвою "Подарунок рідному краєві" 46 великих рукописних і друкованих на машинці книг по 500 сторінок кожна, а також десятки маленьких книжечок з її ілюстраціями та в саморобних палітурках.

Скеля Писаний Камінь - знаменита пам'ятка природи, історії та культури. Величезні брили пісковика висотою до 20 метрів утворюють рівний майданчик, з якого відкривається приголомшливий краєвид на навколишні гори.

Писаний Камінь - це давнє язичницьке святилище, де за старих часів горів священний вогонь. На поверхні скелі за тисячоліття залишилося безліч малюнків (петрогліфів) та написів, звідки і походить назва пам'ятки природи.

Тут часто бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський.

Скеля "Терношорська Лада" в урочищі Терношори на північ від села Буковець, на околиці села Снідавка, більш відома як "Голова Довбуша".

Лісовий заказник "Урочище Терношори" має форму подовженого гірського схилу загальною площею 10 гектарів. Є ланцюгом скельних виходів пісковика вздовж гірської річки Безулька Друга. Окремі рештки досягають висоти 40 метрів.

Найхимернішу скелю місцеві жителі традиційно називають ім'ям легендарного народного месника Олекси Довбуша. Деякі дослідники вважають, що скеля має штучне походження та є стародавнім святилищем віком до 40 тисяч років.

За подібність із широко поширеними палеолітичними фігурками жіночого божества-праматері скелю назвали "Терношорською Ладою". Кам'яний образ богині має висоту 10,4 метрів, 2,4 метри з яких становить голова. Загальна вага сягає 100 тонн.

Меморіальний музей гуцульської письменниці, народного філософа, поетеси та художниці Параски Плитки-Горицвіт відкритий у її будинку в Криворівні з 2005 року на громадських засадах.

Творчий доробок мисткині становить близько тисячі творів, серед яких 46 рукописних або надрукованих в одиничному екземплярі книг, які авторка власноруч ілюструвала та переплітала, а також кілька десятків маленьких книжок.

Духовним роздумам присвячено книги "Небесному престолу від Підніжжя землі", "Молитви во славу святого Хрещення України-Руси".

Є у творчій спадщині Плитки-Горицвіт і фантастико-пригодницький роман "Індійські заграви: Пригоди гуцулів в Індії". Крім того, вона писала вірші гуцульською говіркою, малювала картини, займалася фотографією, проводила етнографічні дослідження.

Ще за життя будинок Параски Плитки-Горицвіт нагадував музей, його відвідувало багато українознавців. З 2022 року у хаті мисткині розміщується меморіальна частина Криворівнянського музею Параски Плитки-Горицвіт. Зберігся автентичний інтер'єр з шафами, що заповнені рукописними книгами. Представлені її картини, фотороботи, документальні відомості про її життя і творчість.

Більша частина експозиції розміщена в новому музейному приміщенні в центрі Криворівні.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці в Криворівні заснована в 1719 році, у нинішньому вигляді відбудована в 1818 році. Збереглися розписи темперою XIX століття.

Церква вважається одним з найкращих зразків гуцульської школи народної архітектури. Існує легенда, згідно з якою саме в цій церкві народний месник і вождь карпатських опришків Олекса Довбуш зустрів і полюбив дівчину Дзвінку, яка згодом зрадила його.

Завдяки старанням настоятеля церкви Різдва Богородиці Івана Рибарука храму повернуто автентичний вигляд - тепер він, як і раніше, вкритий гонтом, а не жерстю, як більшість нинішніх карпатських храмів.

Етнографічний музей "Вишиванка" в Ільцях поблизу Верховини також відомий як Музей-садиба "У Галинки Верховники".

Музей традиційного гуцульського одягу та вишитих виробів створила у власному будинку верховинська поетеса та фольклористка Галина Яцентюк, більше відома за псевдонімом Галинка Верховинка.

В експозиції представлено понад 500 автентичних предметів гуцульського побуту, вік яких подекуди перевищує сто років. Серед музейних експонатів є ткацькі верстати, ткані гуцульські ліжники, килими, багато вишитих рушників та понад 40 вишиванок з усієї Гуцульщини. Особливу цінність мають гуцульська бартка (топірець) віком понад 140 років, жіноча хустка, якій близько 120 років, 200-річна чашка та інші старожитності.

Господиня зустрічає гостей власними віршами та співанками, особисто проводить екскурсії та майстеркласи із зав’язування перемітки – старовинного гуцульського жіночого головного убору.

Приватний музей "Галєрія гуцульських традицій та обрядів" створила у Верховині краєзнавиця Павла Рашковська.

Особливістю музею є інтерактивна форма знайомства відвідувачів з гуцульськими традиціями та обрядами. Господиня музею проводить екскурсії у формі розмови з відвідувачами за столом з карпатським чаєм та випічкою.

В експозиції представлена велика кількість гуцульських вишиванок та інших елементів народного вбрання, який відвідувачі можуть приміряти. Екскурсію доповнює майстеркласи із зав’язування хустки та гри на дримбі.

Під замовлення в "Галєрії" можна організувати вечерю з традиційними гуцульськими стравами та настоянками на карпатських травах.

Також господиня музею проводить авторські екскурсії Верховиною.

Музей гуцульської магії розмістився в одному із комплексів відпочинку на околиці Верховини, яка вважається неформальною столицею Гуцульщини.

Його мета - зберегти пам'ять про відомих карпатських знахарів і провидців, яких тут називають мольфарами.

В музеї представлені речі, якими користувалися маги-мольфари та які розповідають про давню гуцульську магію.

На базі музею гуцульської магії також проводяться майстер-класи з виготовлення оригінальних чайних ложок з дерева, прядіння ниток з вовни, дзеркальної каліграфії.

Хата-музей кінофільму "Тіні забутих предків" у верховинському присілку Гліфа відкрита в 2000 році у будинку, в якому в 1963-1964 роках жив під час зйомок режисер фільму Сергій Параджанов.

Відвідувачі тут можуть подивитися фільм та ознайомитись з історією створення картини.

Діють такі експозиції: життя та творчість видатних людей, етнографія та побут, історико-архітектурна спадщина.

Сироварня-музей "Хата-стая" відкрита у Верховині в 2014 році. Стая - це традиційний елемент полонинської садиби гуцулів-вівчарів, де з овечого молока варять сир будз.

Справжню столітню гуцульську хату перевезли господарі з віддаленого села. Найстарішою частиною будівлі є кімната з піччю, де зібрані вишиті сорочки та рушники, посуд (тарілки, глеки), килими тощо. Тут господарі готують страви у печі.

Друга кімната "Гуцульська світлиця" призначена для проведення майстер-класів та дегустацій.

Але спочатку відвідувачам пропонують взяти участь у процесі приготування будза у стаї, де над відкритим вогнищем розміщується казанок із молоком. Після цього проводиться дегустація.

Також тут можна навчитися готувати гуцульські страви чи взяти урок ткацтва.