Пам'ятки Бердичівського району

Водяний млин у Ружині розташований на греблі через річку Роставицю між центром селища та центром сусіднього села Заріччя.

Будівля млина була збудована в 1926 році як електростанція. Пізніше, в 1929 році, її розширили як водяний млин.

Донедавна млин знаходився в робочому стані, щоправда працював уже не на енергії води, а на електриці.

Водяний млин побудований у Дерганівці в 1906 році двома німецькими підприємцями. Будівлю в стилі модерн зведено з білої цегли, яку завезли сюди з Німеччини.

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Зараз водяний млин не діє. Деяке обладнання досі перебуває у приміщенні.

Водяний млин знаходиться при самому в'їзді до Вільнопілля з боку Ружина. Побудований у 1955 році. Нині млин не діючий.

Грандіозний єврейський некрополь розташований у Бердичеві неподалік центру міста, відразу за переїздом. Збереглися тисячі надгробків із написами на ідиш.

Тут знаходиться могила цадика Леві Іцхака Бердичевського – місце паломництва хасидів з усього світу.

Центральна Європейська площа Бердичева перед будівлею Бердичівської міської ради відкрита в 1977 році після завершення будівництва будівлі, в якій за радянських часів розміщувалися міськом КПРС та міськвиконком. Спочатку площа називалася Жовтневою.

Останнім часом нудну за архітектурою площу оживили оригінальні міські скульптури: пам'ятник бердичівському пиву, пам'ятник бердичівському костюмчику, бердичівський глобус світу тощо.

Залізнична станція "Чорнорудка" була відкрита в 1870 році. Будівлю вокзалу, ймовірно, збудували в період з 1870 по 1889 рік.

Нині це пам'ятка архітектури місцевого значення.

Зерносховище у Верхівні збудоване в 1913 році. Є пам'яткою архітектури місцевого значення. Поруч зберігся склад землеробських знарядь того часу.

Двоповерхова кам'яниця з контрфорсами побудована в центрі Яроповичів в XIX столітті йімовірно коштом цукрозаводчика Терещенка.

Точно невідомо, з якою метою вона використовувалася. За одними даними, вона була промисловим об'єктом. Також є думка, що в ній була земська школа.

Донедавна будівля використовувалася під початкову школу, але після того, як у селі збудували нову школу, ця будівля порожня.

Триповерхова будівля комерційного училища в Бердичіві – яскравий зразок провінційного модерну.

Побудована в 1908 році коштом бердичівського купецтва. У декорі використана цегла різної фактури та кольору, що надає споруді загального жовто-сірого тону. Густо розміщені віконні отвори надають чудову освітленість.

З 1923 року тут почали працювати педагогічні курси. Нині це Бердичівський педагогічний коледж.

Костел Пресвятого Тіла та Крові Ісуса Христа в Ружині збудований графом Калиновським у 1815 році.

За легендою, костел з'єднаний підземним ходом із поміщицькою садибою.

За радянської влади святиню закрили, купол знесли, а будівлю переробили під авторемонтні майстерні.

У 2000-2008 роках коштом родини Жебрівських проведено реставрацію. Нині костел Пресвятого Тіла та Крові Ісуса Христа діє, знаходиться під опікунством отців паулінів.

Римо-католицький костел Святого Власа розташований в центрі Андрушівки навпроти центрального входу до парку з палацом Терещенків.

З 1994 року службу відправляли на цвинтарі, потім у будинку парафіянки Марії Білої. У 2006 році був призначений перший настоятель отець Ян Сафінський, який розпочав будівництво в Андрушівці сучасного мурованого костелу. Завершили його спорудження в 2010 році, проте облаштування та оснащення святині продовжувалась і далі.

Кам'яний костел Святої Трійці збудував у 1803 році поміщик Конопацький, який з 1800 року володів селом Топори.

За радянської влади тут була бібліотека та будинок культури. Внутрішній простір для цього розбили на 2 поверхи, облаштувавши перекриття у піввисоти.

Зараз будівля костелу перебуває в напівзруйнованому стані.

Районний народний музей імені Джозефа Конрада відкрився у селі Терехове поблизу Бердичева в 1987 році.

Музей носить ім'я видатного англійського письменника польсько-українського походження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського, більш відомого як Джозеф Конрад, який народився у Тереховому в 1857 році. Життю і творчісті цього класика світової літератури присвячено кілька музейних кімнат. Вони розповідають про дитинство та молодість, родину та особисте життя письменника, про його майже 20-річні морські мандри. Представлено літературний доробок письменника.

Музей також має краєзнавчу експозицію, де представлені предмети епохи неоліту, трипільської та черняхівської культур, українські старожитності, матеріали Другої світової війни та повоєнної відбудови.

Палац у стилі неоренесансу другої половини ХІХ століття споруджений в Андрушівці цукрозаводчиком Миколою Терещенком на місці старого палацу графів Бержинських.

Другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус, надбудований в 1975 році.

В роки радянсько-української війни в палаці розташовувався Волиньревком, потім штаб Першої кінної армії під керівництвом командира Семена Будьонного.

Наразі в приміщенні палацу Миколи Терещенка розташовується середня школа. В інтер'єрах збереглися фрагменти ліпного декору на стелях, мармурові сходи, старовинний різьблений стіл.

Палац розташований над лебединим ставком посеред старого парку. Серед паркової рослинності можна зустріти кедр та пробкове дерево. В парку встановлено пам'ятник Миколі Терещенку, відкритий у 2014 році коштом місцевого підприємця Євгенія Гринишина.

Палац у стилі ампір з античними мотивами у декорі збудовано у Верхівні в 1800 році за проєктом італійського архітектора Блеріо графом Вацлавом Ганським, який успадкував маєток Верхівня від батька Яна Ганського.

Садибу з палацом та флігелями, великим пейзажним парком та костелом-усипальницею граф подарував своїй молодій дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з перших красунь Польщі. Звідси Евеліна розпочала таємне листування з Оноре де Бальзаком, підписуючись псевдонімом "Іноземка". Незабаром відбулася їхня перша зустріч у Швейцарії, але лише через 15 років, коли помер чоловік Евеліни, письменник зміг приїхати до Верхівні.

В робочому кабінеті Бальзака, що зберігся, на другому поверсі палацу стоїть стіл, за яким він написав "Депутата від Арсі", "Дрібних буржуа", "Театр, який він є" і драму "Мачуха". Інтер'єр спальні Бальзака не зберігся - там експонуються портрети романіста у виконанні його сучасників. У цих кімнатах розміщено літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Інші приміщення палацу займає агротехнічний коледж, ведеться реставрація.