Пам'ятки Івано-Франківської області

Карпатський трамвай - оригінальний екскурсійний маршрут вузькоколійною залізницею через мальовниче передгір'я Карпат що пролягає від Вигоди до Сенечова.

Відкритий в 2004 році на базі вузькоколійки, створеної бароном Леопольдом Поппер фон Подграгі ще в кінці ХІХ століття для обслуговування гірських лісозаготівель. Ширина вузької колії - 760 міліметрів, що майже в 2 рази менше за традиційну європейську.

До складу поїзда входить локомотив, в якому можна спостерігати роботу машиніста, закритий вагон з комфортними сидіннями, вагон-кабріолет, а також відкрита платформа. По ходу маршруту потяг долає 4 мости.

Передбачено зупинки біля мосту через річку Мизунку, джерела мінеральної води "Горянка", висота болота Ширковець, станції Дубовий Кут та біля каскаду Мізунського водоспаду. Можлива організація пікніків.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці більше відомий жителям Івано-Франківська як "Вірменська церква" або "блакитна церква".

Висока будівля церкви з двома вежами в стилі зрілого бароко поруч із ринковою площею зведена в XVIII столітті на місці дерев'яної церкви на честь чудотворної ікони Богородиці (коронована в 1937 році, зараз знаходиться у Польщі). Будівництво розпочалося після того, як вірменська громада тодішнього Станіславова отримала право на самоврядування. Оскільки коштів на будівництво вірменам не вистачало, господар міста Юзеф Потоцький зобов'язав допомагати фінансуванням єврейську громаду, яка конкурувала з вірменською у торговельних справах.

Дві реставрації у XIX та XX століттях значно змінили вигляд споруди.

В оформленні інтер'єру використано дерев'яну скульптуру, скоріше за все, роботи майстра Матвія Полейовського. На стінах фрески, виконані Яном Солецьким. Інтер'єри повністю збереглися за радянських часів завдяки тому, що тут розміщувався музей історії релігії та атеїзму.

В 1990 році храм повернули віруючим. Сьогодні - це Свято-Покровський Кафедральний Собор Православної церкви України.

Княжою криницею в Крилосі називають цілюще джерело на схилі Крилоської гори неподалік Успенського собору.

З давніх-давен вона служила джерелом питної води мешканцям стародавнього Галича. За легендою джерело виникло від удару княжого меча під час тривалої облоги, забезпечивши питтям зневірених захисників міста.

До 1100-річного ювілею стародавнього Галича над джерелом встановлено чотириметрову ротонду з мідним куполом та позолоченим хрестом. Також облаштовано оглядовий майданчик.

Будівля коломийської ратуші розташована в кутку ринкової площі впівоберта до інших будинків. Годинникова вежа ратуші заввишки 33 метри домінує над невисокою забудовою центральної частини міста.

Триповерхова будівля міського магістрату Коломиї збудована в 1877 році на місці згорілої дерев'яної ратуші. Виконана в стилі неоренесансу. На вежі розміщено герб міста та куранти з трьома циферблатами. В 1880 році в приміщенні ратуші кілька годин провів під арештом Іван Франко, якого затримав жандармський пост за порушення паспортного режиму.

Як і за старих часів, зараз приміщення ратуші займає міська влада - тут розміщується Коломийська міська рада.

Католицький костел непорочного зачаття Пречистої Діви Марії в Городенці став першим монументальним твором знаменитого італійського архітектора Бернарда Меретина на українських землях.

Його для цієї роботи запросив до Городенки впливовий польський магнат Микола Потоцький. Також це була перша спільна робота Меретина з геніальним скульптором Іваном Пінзелем. Руці Пінзеля належить іконостас, амвон, головний вівтар, над яким сьогодні знаходиться зображення Божої Матері, та два маленькі вівтарі. Після цього Меретин та Пінзель виконали ще кілька замовлень Потоцького у Городенці та Бучачі.

У 30-х роках ХІХ століття надворі костелу було добудовано дзвіницю, а навколо церкви замість оборонної стіни встановлено більш витончену ковану огорожу.

Декілька робіт Пінзеля з городенківського костелу експонуються в музеї скульптора у Львові, але перед храмом збереглася стела з оригінальною скульптурою Пінзеля – фігурою Діви Марії.

Поруч знаходиться монастирський корпус.

Монументальна будівля римо-католицького костелу Святого Миколая та Анни споруджена у самому центрі Рогатина в XV сторіччі на місці дерев'яного храму.

Поєднує у своєму архітектурному вигляді риси готики та ренесансу. Бійниці на дзвіниці заввишки 42 метри свідчать про оборонний характер споруди – вона неодноразово виконувала роль фортечної вежі під час нападів турків та татар у XVII столітті. При костелі функціонував жіночий монастир та лікарня.

Будівля постраждала під час Другої світової війни, у 1970-х роках була пристосована під меблевий склад, потім – краєзнавчий музей. У роки незалежності храм було повернуто католицькій громаді, відреставровано та освячено як костел Святого Миколая та Анни.

На Ринковій площі перед костелом встановлено пам'ятник легендарній Роксолані.

Кривопільський перевал - один із найвищих проїзних перевалів Карпат (1013 метрів над рівнем моря).

Через Кривопільський перевал проходить траса Р-62 Верховина-Ворохта.

Звідси відкривається мальовничий краєвид на Верховину, Чорногорський масив та гору Говерлу.

Манявський водоспад - один з найвищих і найкрасивіших водоспадів Карпат.

Розташований у гірській ущелині між стрімких скель на річці Манявка. Долина річки протягом 200 метрів перед водоспадом має у нижній частині вид каньйону з високими стінами. Вода падає кількома каскадами з висоти близько 20 метрів. Зверху основному водоспаду передують ряд невеликих уступів (1,5-2 метри), які утворюють зручні ванни. Біля підніжжя - невелике озерце, вода якого, за переказами, має властивість омолоджувати.

Об'єкт важкодоступний, під'їхати можна лише позашляховиком. Легковий автомобіль краще залишити на околиці села Манява і далі їхати пішки (близько 40 хвилин).

Меморіальний музей "Калуська в’язниця" створений 2013 року в підвальному приміщенні будинку XIX століття, в якому за часів польської та німецької окупації розміщувалися судові та слідчі установи, а за радянського режиму – репресивні органи НКВС та КДБ.

Під арештом тут перебували багато хто з активістів ОУН та УПА. Про їх діяльність на Калущині розповідає експозиція у залі "Історія національно-визвольної боротьби початку-середини ХХ століття".

У залі археологічних знахідок представлені матеріали з розкопок на території міста. У ще одній залі відтворено інтер'єр міської кімнати середини XX століття. Окрема експозиція присвячена історії Революції Гідності та російсько-української війни. Підвальне приміщення використовується як виставкова площа для тематичних експозицій.

Меморіальний музей "Калуська в’язниця" є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Долинський краєзнавчий музей "Бойківщина" відкрито у 2003 році завдяки всесвітньо відомому благодійному фонду Тетяни і Омеляна Антоновичів (США).

Експозиція розповідає про природу, історію та культуру Бойківщини – етнографічної області на північних та південних схилах Карпат.

Найбільший інтерес представляє реконструкція зовнішнього вигляду та інтер'єру бойківської хати - типового житла бойків, що складається з великої житлової кімнати (світлиці), коридору (сіней) та приміщення для худоби. Тут зібрані автентичні меблі, знаряддя праці, предмети побуту та традиційний бойківський одяг.

Також є відділи природи цього регіону Карпат, історії міста Долини, бойківського побуту та етнографії, сакрального мистецтва.

В меморіальній кімнаті родини Антоновичів зібрано матеріали, що розповідають про їхнє життя в Долині, еміграцію до США та меценатську діяльність.

Меморіальний музей "Підпільна штаб-квартира Романа Шухевича" в селі Княгиничі поблизу Рогатина є філією Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери. Відкритий в 2007 році на честь 100-річчя від дня народження головного командира УПА Романа Шухевича.

У 1946-1947 роках у Княгиничах діяв підпільний штаб УПА. Він розташовувався в колишньому будинку поштаря – на конспіративний квартирі, що мала кодову назву "Короленко".

Музейну експозицію в цьому будинку створено за ініціативи та з спогадами колишнього охоронця командира УПА, політв'язня Любомира Полюги.

У трьох музейних кімнатах відтворено тодішній інтер'єр: шафа, стіл, крісла, ліжка, швейна машинка, настільна лампа, посуд. З особистий речей Шухевича експонуються його кашкет, бритва та відзнака.

Представлені документи, світлини та особисті речі інших підпільників. Любомир Полюга подарував музею власну сорочку, яку йому вишила дружина риб’ячою кісткою, коли подружжя перебувало в ув'язненні в радянських таборах.

Музей гуцульського побуту та мистецтва "У трембітаря" відкрив у себе вдома у Верховині гуцульський музикант Микола Іллюк, керівник ансамблю "Гуцули".

Будинок Іллюка розташований на горі у присілку Швейково.

В експозиції представлено традиційні гуцульські костюми, предмети побуту та понад сотню народних музичних інструментів. Господар проводить екскурсії, розповідаючи про походження гуцулів, їх життя та ремесла, обряди та традиції. На більшості представлених музичних інструментів він грає.

Пропонує відвідувачам майстер-класи гри на знаменитій гуцульській трембіті, дримбі, цимбалах, дуді.

Музей "Хата-ґражда" створений у Криворівні на основі одного з небагатьох зразків цього типового гуцульського будинку-фортеці 1858 року побудови.

Житлові та господарські будівлі з глухими зовнішніми стінами оточують невеликий внутрішній двір, утворюючи замкнутий простір. Гражди служили для захисту від ворогів, диких звірів та негоди.

Криворівненська гражда в кінці ХІХ століття належала родині Харуків, у яких часто бували в гостях письменник Іван Франко та етнограф Володимир Гнатюк.

У 1964 році ця хата-ґражда була використана під час зйомок фільму "Тіні забутих предків". З 1984 році хата стояла пусткою. В 1993 році її відреставрували та відкрили музей.

Проходять виставки картин та фотографій.

Музей "Хата-ґражда" є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Музей історії Давнього Галича розташований в Крилосі в колишніх Митрополичих палатах - пам'ятці архітектури ХVІІІ століття.

Після руйнування стародавнього Галича татарами у XIII сторічі та перенесення столиці Галичини до Холма, потім до Львова, колишній княжий дитинець залишився резиденцією галицьких митрополитів. Зокрема, тут була літня резиденція митрополита Андрія Шептицького, за сприяння якого в 1937 році археолог Ярослав Пастернак заснував перший музей давнього Галича.

Спочатку експозиція знахідок із розкопок у селі Крилос розміщувалася в каплиці Святого Василя. В 1990-х роках експозицію перенесли до відреставрованого приміщення Митрополичих палат. Тут представлені знаряддя праці епохи міді, бронзи та заліза, старовинна зброя, зокрема давньоруський князівський меч XII сторіччя.

Музей історії Надвірнянщини розташований у будівлі, збудованій у центрі Надвірної у 1939 році і де розміщувалися органи НКВС-КДБ.

Експозиція займає 14 кімнат та налічує понад 6 тисяч експонатів.

У підвалах музею відтворено обстановку слідчого ізолятора. На стінах тюремної камери збереглися написи, зроблені мешканцями краю, яких закатували в НКВС.