Пам'ятки Полтави

Музей науки у Полтаві відкрився 2023 року при Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" до 205-ї річниці від заснування навчального закладу.

Це інтерактивний простір, де у доступній і цікавій формі представлені наукові відкриття, зроблені людством, винаходи вчених Полтавської політехніки та еволюція наукового прогресу.

Основу експозиції складають експонати з історії Полтавської політехніки – одного з найвідоміших і найстаріших вищих навчальних закладів Полтавщини. Він розміщується в історичній будівлі Інституту шляхетних дівчат – пам’ятці архітектури першої половини ХІХ століття. Сучасний університет був заснований у 1930 році як Полтавський інститут сільськогосподарського будівництва.

В музеї представлено макет будівлі університету, моделі гірничодобувної техніки та нафтодобувного обладнання.

15 експонатів з пересувної експозиції київського "Музею науки" адаптовані як для дітей молодшого шкільного віку, так і для дорослих відвідувачів. Взаємодіючи з експонатами і користуючись підказками інтерпретаторів, відвідувачі мають можливість дізнатися про різноманітні закони та явища фізики, хімії, математики, біології тощо.

Народний музей "Музична Полтавщина" при Полтавському фаховому коледжі мистецтв носить ім'я свого засновника – українського диригента, педагога, композитора та фольклориста Михайла Фісуна, який почав формувати колекційну збірку майбутнього музею ще на початку 1970-х років.

Зараз експозиція представлена у трьох тематичних залах: "Історія Полтавського музичного училища імені Миколи  Лисенка", "Основоположник української класичної музики Микола Лисенко та його послідовники", "Музична Полтавщина".

Серед експонатів: фотознімки, документи, листи, друковані та рукописні твори композиторів, сувеніри, кераміка, скульптура, карбування, платівки. Зокрема, представлено збірник обрядових пісень із особистою печаткою Миколи Лисенка, збірник народних пісень з автографом української письменниці Марко Вовчок, партитура кантати "На вічну пам'ять Івану Котляревському" із автографом Миколи Лисенка тощо.

Також в музеї можна дізнатися про життя і долю найвідоміших кобзарів та лірників Полтавщини.

Пам'ятник шведським воїнам, які загинули під час Полтавської битви, відкритий у 1909 році з ініціативи російської громадськості на знак визнання доблесті та відваги солдатів армії Карла XII.

Пам'ятний хрест на гранітній піраміді встановлено на тому місці, де на другому етапі битви знаходився правий фланг шведської армії. Висота пам'ятника - близько 9 метрів. Напис на бронзовій дошці говорить: "Вічна пам'ять хоробрим шведським воїнам, що загинули в бою під Полтавою 27 червня 1709 року".

Втрати шведської армії у Полтавській битві становили за різними оцінками від 6 до 7 тисяч осіб. Більшість загиблих було поспіхом поховано у траншеях та ярах.

Пам'ятник шведам від росіян знаходиться прямо біля траси на в'їзді до Полтави з боку Охтирки.

Колишній пам'ятник на місці відпочинку Петра I у Полтаві, за легендою, був встановлено там, де в XVIII сторіччі знаходився будинок козака Магденка, в якому другого дня після Полтавської битви 1709 року зупинявся російський цар Петро I.

Перший монумент, споруджений в 1817 році, був простим цегляним обеліском. В 1849 році замість нього було встановлено нинішній пам'ятник роботи архітектора Олександра Брюллова, брата знаменитого художника Карла Брюллова.

Відпочинок імператора після перемоги у Полтавській битві символізував увінчаний лавровим вінком давньоруський шолом та круглий щит, що мирно лежать не богатирському мечі. У нижній частині гранітного п'єдесталу було розміщено горельєфне зображення сплячого лева. Напис на п'єдесталі свідчив: "Петро I спочивав тут після подвигів своїх 27 червня 1709 року".

У 2025 році пам’ятник на місці відпочинку Петра І в Полтаві було демонтовано в рамках деколонізації публічного простору та усунення символів російської імперської ідеології.

Пам'ятний знак полтавській галушці, встановлений поруч із оглядовим майданчиком на Івановій горі, вважається одним із символів сучасної Полтави.

Автори пам'ятника галушці - художник Анатолій Чорнощоков та скульптор Микола Цись. Відкриття пам'ятника в 2006 році було присвячене дню народження письменника Миколи Гоголя, який оспівав галушку в своїх творах.

Спочатку пам'ятник полтавській галушці встановили біля Успенського кафедрального собору, але на вимогу віруючих згодом перенесли ближче до ресторану "Лілея".

Це місце популярне у молодят та гостей міста. Біля пам'ятника щорічно у першій декаді червня проводиться Свято полтавської галушки.

"Пам'ятник полковнику Келіну та доблесним захисникам Полтави" встановлено в 1909 році на місці Мазурівських воріт Полтавської фортеці на згадку про оборону міста напередодні Полтавської битви 1709 року.

Протягом 3 місяців фортеця витримувала облогу шведської армії Карла XII до підходу основних сил російської Петра I. Обороною керував комендант Полтавської фортеці полковник Олексій Келін, який отримав за це звання генерал-майора.

Монумент захисникам Полтави роботи скульптора-анімаліста Артемія Обера спорудили до 200-річчя Полтавської битви. Пам'ятник є гранітним обеліском на п'єдесталі, на якому розташована бронзова фігура лева. Раніше обеліск був увінчаний імперським двоголовим орлом.

Полтавський музей авіації та космонавтики присвячений видатним подіям в аерокосмічній науці та техніці в Україні та світі.

Музей авіаційної та ракетно-космічної тематики засновано в Полтаві у 1987 році з ініціативи творця ракетних двигунів академіка Валентина Глушка.

Експозиція розміщена в колишній будівлі першої пожежної команди Полтави (1810 рік). У 6 залах виставлені особисті речі космонавтів, моделі космічних кораблів та справжні агрегати космічних апаратів.

Значне місце в експозиції відведено уродженцям Полтавщини. Зокрема висвітлено наукову спадщину полтавця Юрія Кондратюка.

Фонди Полтавського музею авіації та космонавтики налічують близько 4 тисяч експонатів.

Церква преподобного Сампсонія (Сампсона) Прочанолюбця на Шведській могилі в Полтаві закладена в 1852 році на честь перемоги російської армії над шведами в 1709 році.

Храм на полі Полтавської битви хотів збудувати ще сам Петро I, але Священний Синод затягнув із рішенням, а після смерті імператора ідею забули. Виконати волю Петра пізніше вирішив таємний радник Йосип Судієнко, виділивши зі своїх коштів 100 тисяч рублів, але і він не дожив до початку будівництва, а його гроші міська влада почала витрачати не за призначенням. Лише після особистого втручання царя Миколи I почалося будівництво храму за проєктом архітектора Йосипа Шарлеманя, і в 1856 році Сампсоніївська (Самсонівська) церква була урочисто освячена.

В 1893-1895 роках було проведено реконструкцію, до храму було прибудовано другий престол на честь Святого Костянтина. Іконостас виконаний у майстерні московського купця Астаф'єва, ікони написав художник Малишев. В 1909 році добудовано надбрамну дзвіницю.

Церква Вознесіння Господнього на території нинішнього житлового масиву Половки в Полтаві (колишнє село Пушкарівка) побудована в 1762 році коштом полтавського полковника Івана Черняка як соборна церква Пушкарівського Вознесенського монастиря, заснованого тут у 1721 році.

За деякими даними, останні роки життя тут провела в чернецтві Мотря Кочубей, донька страченого гетьманом Іваном Мазепою генерального судді Василя Кочубея (до 30-х років XX століття на монастирському цвинтарі була могила Мотрі).

На початку ХІХ століття монастир закрили, а Вознесенська церква набула статусу парафіяльної. Всі монастирські будівлі занепали і були розібрані. Наразі Вознесенська церква - діючий храм УПЦ московського патріархату.

Скромний Свято-Макаріївський храм із 1962 року є кафедральним собором Полтавської єпархії.

Невелика парафіяльна Макаріївська церква була збудована на околиці міста на початку ХХ століття. Згідно з пророцтвом юродивого Кузьми Івашина з Горбанівки, який жив у 20-х роках минулого століття, цей храм мав вистояти у лихоліття і згодом стати кафедральним, оскільки майже всі інші церкви міста будуть знищені. Так і сталося - хвиля храмових руйнувань за радянських часів обійшла Макаріївську церкву. А після тог, як в 1962 році знесли Преображенський собор, вона справді набула статусу кафедрального собору.

Декілька реставрацій не змінили її початкового вигляду. В інтер'єрі збереглися розписи початку ХХ століття, в північній частині храму знаходиться найбільша святиня собору - Горбанівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (1786 рік), в Іллінському приділі - шанована Каплунівська чудотворна ікона.

Храм Миколая Чудотворця було засновано під час будівництва Полтавської фортеці, розташовувався на одному з її бастіонів на Інститутській горі.

Спочатку він був дерев'яним. У 1774 році було збудовано нову кам'яну Миколаївську церкву. До середини ХІХ століття невеликий храм уже не міг вмістити всіх парафіян, і в 1855 році коштом купця Миколи Вакуленка було зроблено двоповерхову кам'яну прибудову, на другому поверсі якої розташовувалася тепла церква Георгія Побідоносця.

Основний храм було зруйновано під час Другої світової війни (залишилися фрагменти цегляних стін), а прибудова збереглася - за радянських часів її використовували як виробниче приміщення.

Нині храм Свято-Миколаївський храм діє. Належить громаді Православної церкви України.

Церква святого великомученика та цілителя Пантелеймона розташована в парку імені Івана Котляревського, на території якого раніше знаходився міський цвинтар.

При цвинтарі діяла Всесвятська цвинтарна церква, в якій у кінці ХІХ століття служив священиком знаменитий піп Гапон, лідер християнської профспілки Санкт-Петербурга, організатор масової ходи робітників у день "Кривавої неділі". За радянських часів Всесвятську церкву було знищено.

В 1999 році рішенням міської влади Полтави неподалік було розпочато будівництво храму Святого Пантелеймона. 19 вересня 2000 року відбулося освячення церкви, а 23 вересня - перша божественна літургія.

Свято-Успенський кафедральний собор на Івановій горі - перша кам'яна споруда в Полтаві.

Побудований в 1751-1770 роках з ініціативи полковника Андрія Горленка на місці дерев'яної церкви, відомої з 1695 року, яка стояла на Вічевій площі Полтавської фортеці.

Храм у стилі візантійської базиліки спроєктував архітектор Стефан Стабанський. У 1780 році до трьох куполів додали ще два. В 1900 році Свято-Успенський собор пережив ще одну реконструкцію, в результаті якої став просторішим і світлішим. На дзвіниці висотою 44 метри висів дзвін "Кізі-кермен", відлитий з турецьких гармат наприкінці XVIII сторіччя (тепер у краєзнавчому музеї).

В 1934 році собор було знищено більшовиками, але дзвіниця дивом збереглася. В 1999-2007 роках, з ініціативи Президента України, Свято-Успенський кафедральний собор реконструйовано та повернуто громаді Православної церкви України.

Спаська церква - один із найдавніших храмів Полтави, зразок традиційної української архітектури.

Точна дата заснування церкви невідома. Перші згадки про Спаський преділ Преображенської церкви зустрічаються в XVII сторіччі. Офіційною датою побудови вважається 1705 рік, коли Спаський преділ було відбудовано коштом козацького полковника Івана Іскри вже як самостійний дерев'яний храм на місці згорілої Преображенської церкви.

За легендою, після перемоги над шведами на полі Полтавської битви, Петро I, який відпочивав у будинку полковника Келіна по сусідству з храмом, відслужив в Спаській церкві молебень подяки за порятунок міста.

В 1845 році над Спаською церквою спорудили кам'яне шатро, а через два роки звели невелику кам'яну дзвіницю. В 1849 році поруч було встановлено пам'ятник на місці відпочинку Петра I.

Полтавський академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя - головна та найстаріша театральна сцена області.

Датою його народження вважається 1808 рік, коли в місті був відкритий "Полтавський вільний театр", яким з 1818 року керував Іван Котляревський. У 1901 році для полтавського театру було збудовано нове приміщення - Просвітницький будинок.

Після Другої світової війни постраждалу будівлю переробили під кінотеатр "Колос", а для драмтеатру імені Гоголя в 1958 році було збудовано нову помпезну будівлю за проєктом архітекторів Олексія Крилова та Олега Малишенко.

В 1970-1980 роках гоголівський театр вважався одним із найкращих в Україні. Його постановка "Наталки Полтавки" за участю народного артиста СРСР Івана Козловського з успіхом йшла в Москві.

В 2006 році в сквері поряд із театром було встановлено пам'ятник легендарній Марусі Чурай, прозваний пам'ятником українській пісні.